3.3. Оптимізація взаємозв'язку процесу управління фінансовими ризиками з організаційною структурою підприємства

Запропонована в монографії модель комплексної оцінки і управління фінансовими ризиками не може бути ефективно реалізована на підприємстві без правильної організації та структурного поділу функціональних обов'язків співробітників при вирішенні питань, пов'язаних з оцінкою і управлінням фінансовими ризиками.

Загальновідомо, що всі функціонуючі підприємства мають яку-небудь ієрархічну структуру і можуть ефективно функціонувати тільки при наявності відповідної системи управління, здатної враховувати позасистемні і внутрішньосистемні коливання, які вимагають коректування планів та перерозподілу ресурсів [199]. Правомірно буде вважати, що на діючому підприємстві вже існує досить ефективна, з певною ієрархією, організаційна за характером, система управління, в рамках якої здійснюються процеси планування, організації, регулювання, координації і контролю, що неможливо без чіткої роботи механізмів інформаційного, нормативно-методичного, обліково-аналітичного і експертного забезпечення.

Однак організація процесу оцінки і управління фінансовими ризиками припускає створення на будь-якому функціонуючому господарському суб'єкті органу управління ризиком. З теорії управління [1] відомо, що в системі можливо забезпечити комплексне управління по новому параметру (у нашому випадку фінансовий ризик) шляхом додавання нового контуру, в якому реалізуються процедури збору інформації з параметра управління, порівняння існуючого значення цього параметра з необхідним і вироблення керуючого впливу. Причому, цей контур може бути сформований з уже існуючих у колишній системі управління структурних елементів, без порушення існуючих між ними зв'язків і підпорядкованості, тобто з умовою обов'язкового збереження працездатності раніше діючих контурів управління.

На підставі цього, можна припустити, що при побудові системи управління фінансовими ризиками на підприємстві найбільш доцільно використовувати потенційні можливості вже діючої системи управління, в першу чергу можливості збору і аналізу інформації (із наступною деталізацією, диференціюванням) і контролю за виконанням управлінських рішень.

Зупинимось на основних відмінностях системи управління фінансовими ризиками на підприємстві від системи управління підприємством, виходячи зі специфіки цілей, які стоять перед ними, і розв'язуваних ними задач.

Планування в системі управління фінансовими ризиками являє собою розробку змін фінансового стану підприємства в цілому і його різних структурних підрозділів. Його принципова відмінність від процесів планування розвитку діяльності підприємства полягає в тому, що воно не ставить задачу безпосередньо здійснити на практиці розроблені прогнози. Особливістю планування в системі управління ризиком являється альтернативність у побудові фінансових показників і параметрів, визначаючи різні варіанти розвитку фінансового стану об'єкта управління на основі інформації про тенденції, які намітилися у світовому, національному господарстві і на підприємстві. Ці тенденції можуть виникати зненацька і управління на основі передбачення цих змін вимагає наявності певних аналітичних та інтуїтивних навичок у питаннях розвитку ринкового господарства, а також навичок застосування гнучких негайних вирішень. Організація планування управління фінансовими ризиками на підприємстві здатна виступати ланкою, яка пов'язує різні стадії й комплекси загальноекономічного планування підприємства.

Планування управління фінансовим ризиком, як і будь-яка інша діяльність, що носить управлінський характер, покликано виконувати оперативні функції, функції контролю і власне функції планування, звідси планування управління фінансовими ризиками можна представити у виді системи, яка включає оперативний, тактичний і стратегічний елементи, в залежності, від яких

ризиками, видозмінюються заходи щодо планування (див.

Мал. 3.6. Структура планування управління фінансовими ризиками

Організація в системі управління ризиком зводиться до об'єднання людей, структур і підрозділів підприємства, які спільно реалізують програму захисту від фінансових ризиків на основі певних правил і процедур управління. До цих правил і процедур можна віднести такі, як створення органів управління фінансовими ризиками, побудова оптимальної структури апарата управління, встановлення взаємозв'язку між управлінськими підрозділами, розробка методик управління ризиками та інші.

Регулювання в системі управління ризиком являє собою вплив на об'єкт управління, за допомогою якого досягається стійкість цього об'єкта у випадку виникнення ризикових ситуацій і внаслідок цього відхилення від заданих параметрів. Регулювання охоплює, головним чином, поточні заходи щодо усунення виниклих відхилень.

Координація в системі управління ризиком передбачає узгодженість роботи всіх ланок системи управління фінансовими ризиками: апарата управління та фахівців. Це дозволяє забезпечувати єдність відносин об'єкта управління, суб'єкта управління, апарата управління і кожного окремого працівника підприємства.

Контроль у системі управління ризиком передбачає перевірку організації роботи зі зниження ступеня фінансових ризиків. За допомогою контролю збирається і обробляється інформація про ступінь виконання намічених антиризикових програм і аналізуються результати заходів щодо зниження ступеня фінансових ризиків.

У загальному випадку задача побудови оптимальної системи управління фінансовими ризиками передбачає вибір раціональної кількості рівнів, оптимальний розподіл розв'язуваних задач і функцій, вибір правильних принципів управління. Можна виділити наступні основні принципи системи управління фінансовими ризиками на підприємстві:

1) інтеграція процесу управління ризиками з організаційною структурою і стратегією розвитку;

2) централізація управління кредитними, відсотковими, валютними, операційними, а також ризиками ліквідності;

3) оптимізація співвідношення між прийнятими фінансовими ризиками та прибутковістю;

4) незалежність функцій аналізу і контролю фінансових ризиків від інших функціональних підрозділів.

Вид і кількість необхідних функціональних елементів у контурі управління фінансовими ризиками, їхній взаємозв'язок між собою, а також з елементами інших контурів управління, які входять у систему управління підприємством, однозначно визначаються загальноприйнятим переліком процедур, обов'язково здійснюваних у ході управління ризиками, і особливостями організаційної структури підприємства.

Раніше управління фінансовими ризиками носило фрагментний характер і залежало від організаційної структури бізнесу. Наприклад [219]:

• Бізнес-одиниці керували діловими ризиками, пов'язаними з їх стратегією і прибутковістю, такими як продукти, ціноутворення, управління взаєминами з клієнтами та постачальниками;

• Кредитні/казначейські підрозділи керували ризиками, пов'язаними з наданням кредитів, авансуванням покупців і постачальників;

• Торговельні підрозділи керували ринковими ризиками, такими як ціновий ризик, ризик ліквідності, ризик відсоткової ставки, пов'язаними з торгівлею або інвестиціями в цінні папери;

• Технологічні підрозділи керували операційними ризиками;

• Інші одиниці бізнесу несли відповідальність за управління ризиками, пов'язаними з фінансуванням і бухгалтерським обліком, юридичними аспектами діяльності, страхуванням, і забезпечували додатковий корпоративний нагляд за ризиками.

Зараз ринок диктує інші умови і стає все більш і більш очевидно, що фрагментний підхід не працює і необхідне застосування системних принципів управління. Це пов'язано з тим, що фінансові ризики, як відзначалося раніше, взаємозалежні, і не можуть бути розділені і керуватися кожен сам по собі, тим більше, незалежними одиницями. Крім того, фрагментний підхід до управління фінансовими ризиками не забезпечує вищий орган управління підприємством (раду директорів або акціонерів) загальними показниками ризикованості бізнесу, важливими для здійснення стратегії розвитку підприємства.

Деякими дослідниками [1, 91, 199] приділяється особлива увага тому, що застосування системного підходу представляється не тільки доцільним, але і єдино можливим ефективним шляхом рішення задач створення оптимальних ієрархічних систем управління на підприємстві. Це ствердження базується на використанні основних принципів системного підходу до проектування, організації, функціонування, дослідження (аналізу, моделювання) і випробуванні таких систем управління [59]. Ці принципи необхідні для розробки системи концептуальних уявлень, методичної бази і вибору можливих шляхів практичної реалізації всіх етапів вирішення указаної задачі.

Основними принципами системного підходу до побудови і функціонування ієрархічної системи управління в умовах організаційних динамічних систем підприємств прийнято вважати наступні [199]: системності (комплексності), декомпозиції, інтеграції, ієрархічності, зворотного зв'язку, відповідності рівнів складності, керованості, контролю, адаптації, погодженості, сумісності.

Керуючись перерахованими вище принципами і, використовуючи методи системного управління, представляється можливим змоделювати оптимальну організаційну структуру управління фінансовими ризиками на підприємстві, представлену на малюнку 3.7.

Мал. 3.7. Модель організаційної структури управління фінансовими

ризиками на підприємстві

Так, інформація, що надходить на аналітичний рівень може включати наступні дані:

- про стан на фінансових і товарних ринках;

- про постачальників і контрагентів;

- по ринкових позиціях;

- для визначення валютної, відсоткової позиції та інші.

Після обробки і аналізу, вихідна інформація надходить на верхній рівень управління підприємством із метою оцінки та ухвалення рішення про методи зниження фінансового ризику. Вихідна інформація може оцінюватися органами управління за наступними напрямками:

- оцінка портфельного ризику і побудова стратегій захисту;

- оцінка схильності до валютного ризику;

- оцінка росту індивідуальної ліквідності;

- оцінка схильності до кредитного ризику;

- оцінка прямого кредитного ризику (ризику неплатоспроможності контрагента).

Передбачається, що органом управління фінансовими ризиками на підприємстві може бути фінансовий директор, менеджер з ризику, координатор управління ризиками або відповідний апарат управління, структура якого представлена на малюнку 3.8.

Мал. 3.8. Структура відділу по оцінці і управлінню фінансовими ризиками

З метою успішного і ефективного вирішення проблем, наприклад, валютної політики, на великих підприємствах можуть створюватися відділи з валютного менеджменту, структура яких залежить від специфіки функціонального призначення (див. мал. 3.9.).

Мал. 3.9. Структура відділу з оцінки і управління валютними ризиками на великому підприємстві

При необхідності, такі відділи можуть створюватися для оцінки і управління всіма складовими фінансового ризику - кредитним, відсотковим, операційним, при цьому структура відділу залежить від специфічних особливостей виникнення і існування певних видів ризику. Політика таких відділів повинна формуватися у взаємодії з іншими службами і виробничим відділом із метою поліпшення управління конкурентною позицією підприємства.

Так, зокрема, характер виробничої стратегії залежить від очікуваної тривалості змін реальних валютних курсів. Наприклад, після подорожчання вітчизняної валюти експортер повинний прийняти рішення про доцільність підвищення своїх інвалютних цін. Довгострокова зміна в реальному валютному курсі, яку очікує підприємство, змусить його збільшити інвалютні ціни навіть за рахунок тимчасової втрати експортних продажів. Якщо ж витрати відновлення об'єму продажів великі, то підприємство буде тримати інвалютні ціни постійними, орієнтуючись на переміщення виробництва за рубіж для збереження своєї довгострокової прибутковості.

Відділ по оцінці і управлінню валютними ризиками на основі ідентифікації ймовірних наслідків зміни реальних валютних ризиків повинний визначити, як підприємство може протидіяти ймовірному погіршенню своєї конкурентноздатності, викликаному різницею між реальними і номінальним валютними курсами, за допомогою корекції своєї цінової та продуктової політики.

З метою підвищення ефективності управління фінансовими ризиками на підприємстві повинні дотримуватися правила, специфіка застосування яких на практиці залежить від виду діяльності підприємства, ступеня складності функціональних процесів, стратегій організації управління фінансовими ризиками.

Правило 1. Наявність загальної політичної лінії: підприємство повинне виробити і впровадити ефективну реалістичну політику в області управління фінансовими ризиками, а також забезпечити її виконання, виділивши на ці цілі достатні матеріальні та людські ресурси.

Правило 2. Наявність відповідальності вищого керівництва підприємства: політика управління ризиками, включаючи методики ідентифікації, виміру, моніторингу і контролю, здійснюється вищим керівництвом, що дає можливість переконатися в тім, що ризик відповідає загальноорганізаційній стратегії та вимогам законодавства.

Правило 3. Наявність відповідальності підрозділів: функціональні підрозділи повинні відповідати за елементи системи управління фінансовими ризиками, які безпосередньо пов'язані з їхньою діяльністю, у межах, встановлених відповідно до загальорганізаційної політики управління на підприємстві. Вони також несуть відповідальність за будь-які результати прийняття тих або інших рішень, розробляючи відповідні інструменти управління ризиками. Такий підхід спонукує осіб, що приймають рішення, цілком усвідомлювати пов'язані з цими рішеннями ризики і коректувати розрахунок очікуваних прибутків з урахуванням ризиків.

Плавило 4. Планування для непередбачених ситуацій: на підприємстві повинні бути вироблені адекватні інструменти і політика управління ризиками в нестандартних і кризових ситуаціях. Це дозволить ефективно і вчасно реагувати на непередбачений вплив негативних факторів.

Існує екстенсивна і інтенсивна стратегії організації управління фінансовими ризиками на підприємстві. Екстенсивна припускає розширення штату аналітиків і керівників на підприємстві, а інтенсивна - автоматизацію процедур, які піддаються формалізації, управління або їхня комбінація.

З метою урахування перспектив розвитку науково-технічного прогресу і дефіциту кваліфікованих фахівців в області аналізу фінансових ризиків, в даній роботі автор пропонує, в першу чергу, розглядати питання створення оптимальної системи управління фінансовими ризиками з елементами автоматизації на базі сучасних інформаційних технологій. Слід зазначити, що на українському ринку, незважаючи на існуючі пропозиції та рекламу, не існує готового програмного забезпечення для оцінки і управління ризиками, яке поєднувало би процес одержання, обробки, аналізу фінансової інформації і ухвалення рішення про методи управління фінансовими ризиками у рамках усього підприємства. Тому підприємства не повинні чекати, коли такі програмні рішення будуть створені, якщо це взагалі можливо, а будувати систему управління фінансовими ризиками на основі існуючих аналітичних пакетів і оптимальних організаційно - функціональних рішень.

За два останні десятиліття в національній економіці відбулися істотні структурні зміни: прямі методи втручання держави в господарську діяльність підприємств виявилися неефективними, що призвело до необхідності переходу підприємств на ринкову систему господарювання. Процес реформ виявився тісно пов'язаний з багатьма ризикостворюючими факторами, що призвело до збільшення впливу фінансових ризиків на діяльність всіх суб'єктів господарювання.

У розвинутих країнах необхідність вивчення фінансових ризиків була усвідомлена давно і перші теоретичні розробки управління в умовах невизначеності та ризику виникли ще на початку століття. Сьогодні більшість зарубіжних компаній приділяє велику увагу питанням виявлення, оцінки, прогнозування і управління фінансовими ризиками, в той час як у національній економіці, де фактори економічної нестабільності і без того ускладнюють питання ефективного управління підприємствами, проблемам аналізу і управління комплексом фінансових ризиків, які виникають у процесі господарської діяльності підприємств, не приділяється належної уваги. Слід зазначити, що такий підхід домінує не тільки на підприємствах реального сектора економіки, але і у фінансово-кредитних організаціях.

У вітчизняній науці дослідники звернули увагу на проблему існування ризиків ще в 20-х роках XX ст., були прийняті законодавчі акти, які враховували існування виробничо-господарських ризиків у діяльності підприємств, однак існуючі в той час розробки з питань виробничих і господарських ризиків важко назвати науковим напрямком досліджень. Після руйнування централізованої системи господарювання і розриву економічних зв'язків, підприємствам, які вирішили самостійно здійснювати господарську діяльність, прийшлося зіштовхнутися з проблемами, пов'язаними з політичною, соціальною й економічною нестабільністю, а проведення 90-х рр. ХХ ст. економічної реформи в Україні викликало підвищений інтерес усіх суб'єктів ринку до питань існування фінансових ризиків. Тема аналізу фінансового ризику підприємств у процесі формування ринкових відносин стала актуальною і затребуваною практично.

Зараз, в умовах ринкових перетворень прагнення суб'єктів господарювання ефективно розвиватися і стабільно функціонувати зіштовхуються з постійними змінами, які охоплюють товарні та фінансові ринки. Це пояснюється нерозвиненістю механізмів зниження впливу негативних факторів на стан і характер діяльності підприємств, що не дозволяє їм вчасно і адекватно реагувати на динаміку економічної ситуації.

Кожне підприємство, здійснюючи свою діяльність в умовах ринку, постійно знаходиться в положенні, коли будь-яка зміна ринкової ситуації призводить до несприятливих наслідків. Так, на вітчизняне підприємство, яке здійснює постачання товарів на світові ринки, впливають обмінні курси валют; на підприємство, яке випускає високотехнологічну продукцію, впливає зміна цін на сировину і на кінцеву продукцію. Компанія, що здійснює свою діяльність на фондовому ринку, залежить від зміни цін на основні інструменти фондового ринку.

Таким чином, з огляду на тенденції розвитку української економіки саме фінансові ризики сьогодні істотно впливають на діяльність підприємств різних сфер і на відміну від інших видів ризиків, фінансові ризики вимагають проведення безперервного аналізу і внесення необхідних змін у систему управління підприємством. Тому найважливішого значення набувають комплексна кількісна та якісна оцінка факторів ризику, а також практична розробка і впровадження на підприємствах ефективних методик оцінки і управління фінансовими ризиками. Підприємства різних напрямків діяльності по-різному оцінили необхідність вивчення фінансових ризиків, причин їхнього виникнення і методів управління ними, по-різному відреагували на актуальність впровадження сучасних наукових розробок у сферу прийняття практичних управлінських рішень.

Організації монетарного сектора економіки в силу динамічності кон'юнктури фінансового ринку і специфічності роботи з високоліквідними активами змогли швидко оцінити доцільність впровадження прогресивних сучасних технологій управління фінансовими ризиками як основи одержання прибутку. Фінансово- кредитні організації змогли виділити достатню кількість ресурсів для вкладень у розробку процедур аналізу і управління фінансовими ризиками для свого сектора економіки, що дозволило швидко впровадити базові принципи мінімізації ризиків і одержати підтвердження обґрунтованості прийнятих рішень.

На підприємствах реального сектора економіки, де такі умови функціонування, як тривалі терміни реалізації проектів, недостатній обсяг вкладень, низький рівень економічної грамотності управлінського персоналу, перешкоджають об'єктивній оцінці переваг використання сучасних механізмів зниження ризиків і створюють психологічний бар'єр недовіри у відношенні рекомендацій до побудови механізму усунення фінансових ризиків. І як наслідок - неефективне управління фінансовими потоками підприємства, відсутність комплексної системи аналізу і прогнозування результатів фінансово-господарської діяльності, відсутність планування (або помилкове планування) розвитку підприємства, в результаті чого виникають проблеми економічної стабільності та стійкого розвитку підприємства.

Варто констатувати, що розвиток наукової основи процесу оцінки і управління фінансовими ризиками найчастіше розглядається з позиції ризиків організацій монетарного сектора економіки в умовах відносної економічної стабільності. Але специфічні особливості фінансових ризиків підприємств реального сектора економіки вимагають коректування існуючих методів. В сучасних умовах відсутність наукового підходу до питань оцінки і управління фінансовими ризиками на рівні підприємства в значній мірі позначається на ефективності функціонування як окремих підприємств, підприємств однієї сфери діяльності, так і економіки в цілому. Цим пояснюється звернення автора до актуальної проблеми дослідження фінансових ризиків у ринковому господарстві, а рішенням даної проблеми являється розробка діючого механізму оцінки і управління фінансовими ризиками підприємств насамперед реального сектора економіки, який враховує властиві цим підприємствам особливості господарювання.

Все вищесказане дає підставу зробити висновки про існування необхідності розробки і впровадження комплексної концепції оцінки і управління фінансовими ризиками на національних підприємствах, яка би враховувала фундаментальні теоретичні і практичні розробки цього напрямку досліджень з урахуванням умов соціально-політичної й економічної нестабільності. Причому механізм управління ризиками на підприємствах повинен мати чітку ієрархічну структуру, яка би враховувала результати заходів по зниженню ризиків і швидко адаптувалася до впливу нових ризикостворюючих факторів. Діючі технології оцінки і управління фінансовими ризиками на підприємствах являються концентрованим вираженням ефективності ринкових перетворень, а використання прогресивних методів управління фінансовими ризиками на практиці сприяє прогресивному розвитку національної економіки.