Поняття, роль та форми самофінансування діяльності підприємств

Як зазначалось вище, основним внутрішнім джерелом фінансу­вання діяльності суб' єктів господарювання є самофінансування, яке пов' язане з реінвестуванням (тезаврацією) прибутку у відкритій чи прихованій формі.

Ефект самофінансування проявляється з моменту одержання доходу суб' єктом підприємництва до моменту визначення чисто­го прибутку, оскільки отриманий протягом року прибуток вклада­ється в операційну та інвестиційну діяльність. Рішення власників суб' єкта підприємництва про обсяги самофінансування в акціонер­них товариствах є одночасно і рішенням про розмір дивідендів, які підлягають виплаті.

Залежно від способу відображення прибутку в звітності, зокрема в балансі, виділяють:

• приховане самофінансування;

• відкрите самофінансування (тезаврація прибутку).

Приховане самофінансування суб'єктів підприємництва здій­снюється шляхом використання прихованого прибутку. Прихова­ний прибуток формується на основі прихованих резервів - частини власного капіталу суб'єкта підприємництва, яка не відображена в його балансі. При цьому обсяг власного капіталу в результаті фор­мування прихованих резервів буде меншим, ніж це є насправді.. Оскільки приховані резерви проявляються лише при їх ліквідації, приховане самофінансування здійснюється за рахунок прибутку до оподаткування. Отже, відбувається відстрочка сплати податків, а та­кож виплати дивідендів в акціонерних товариствах.

Виділяють два способи формування прихованих резервів у ба­лансі:

1) недооцінка активів (передчасне списання окремих активів, застосування прискореної амортизації, незастосування індексації тощо);

2) переоцінка зобов'язань (наприклад, за статтями «Забезпечен­ня наступних витрат і платежів», «Поточні зобов'язання із внутріш­ніх розрахунків» тощо).

Суб'єкти підприємництва можуть формувати зазначені резерви як вимушено, якщо законодавство не дозволяє здійснювати індекса­цію або якщо вона пов'язана з невиправдано високим оподаткуван­ням, так і за власними розрахунками.

Величина прихованих резервів в активі балансу дорівнює різ­ниці між залишковою (балансовою) вартістю окремих майнових об'єктів суб'єкта підприємництва та їх реальною (вищою) вартістю. Величину прихованих резервів акціонерних товариств, акції яких котируються на біржі, розраховують як різницю між ринковим кур­сом акцій та їх балансовим курсом.

Формування прихованих резервів здійснюється:

• шляхом реалізації окремих об'єктів основних та оборотних засобів;

• у результаті індексації балансової вартості майнових об'єктів, які неможливо реалізувати без порушення нормального виробни-

чого циклу (даний метод реструктуризації активів не пов'язаний з реальним поліпшенням платоспроможності, однак безпосередньо впливає на підвищення кредитоспроможності підприємства). До суттєвого недоліку прихованого самофінансування слід віднести порушення принципу достовірності при складанні звітності та під­вищення рівня асиметрії в інформаційному забезпеченні її зовніш­ніх користувачів.

Відкрите самофінансування (тезаврація прибутку) - це спряму­вання прибутку суб'єкта підприємництва на формування його влас­ного капіталу з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності.

Величина тезаврації відповідає обсягу чистого прибутку, який залишився в розпорядженні суб'єкта підприємництва після спла­ти всіх податків та нарахування дивідендів (в акціонерних товари­ствах). Інформація про збільшення власного капіталу в результаті тезаврації прибутку суб'єкта підприємництва наводиться в офіцій­ній звітності.

Тезаврований прибуток відображається в балансі за такими по­зиціями:

• у пасиві за статтями: нерозподілений прибуток; резервний ка­пітал; статутний капітал. При тезаврації прибутку, як правило, під­вищується курс корпоративних прав підприємства;

• в активі він може бути спрямований на фінансування будь- яких майнових об'єктів:

• оборотних і необоротних;

• короткострокових і довгострокових.

Рівень самофінансування діяльності суб'єкта підприємництва визначається на основі визначення коефіцієнта самофінансування (Ксф), який розраховується за формулою:

Ксф = Тпр І Чпр, (6.13)

де Тпр - тезаврований прибуток;

Чпр - чистий прибуток.

Достатній рівень самофінансування визначається в межах від 0,5 до 1,0 значення коефіцієнта самофінансування.

Самофінансування діяльності суб'єктів підприємництва має як переваги, так і недоліки.

До основних переваг самофінансування слід віднести такі:

• залучені кошти не потрібно повертати та сплачувати винаго­роду за користування ними;

• відсутність затрат при мобілізації коштів;

• не потрібно надавати кредитне забезпечення;

• підвищується фінансова незалежність та кредитоспромож­ність підприємства.

Недоліками самофінансування є те, що:

• на реінвестування спрямовується чистий прибуток, а тому він попередньо підлягає оподаткуванню, в результаті чого вартість цьо­го джерела фінансування збільшується;

• самофінансування обмежено піддається можливості контр­олю за його здійсненням, при цьому знижуються вимоги до ефек­тивного використання власних коштів суб'єктом підприємництва;

• можуть здійснюватись недоцільні (помилкові) інвестиції, які можуть призвести до зниження ефективності ринку капіталів у ці­лому, оскільки рентабельність реінвестицій може бути нижча за се- редньоринкову процентну ставку.