Проблема збалансованості бюджету. Причини виникнення бюджетного дефіциту та методи його фінансування

Формування бюджетів передбачає вирішення триєдиного завдання:

1) визначення реальних обсягів доходів;

2) оптимізація структури видатків на основі критерію забезпе­чення максимального рівня зростання ВВП при задоволенні мінімуму соціальних потреб;

3) збалансування бюджету — ця проблема полягає в тому, що потреби суспільства і держави перевищують його можливості.

Залежно від співвідношення доходів і видатків бюджет як фі­нансовий план характеризується трьома станами:

1) збалансованість — видатки дорівнюють доходам;

2) стан профіциту — сума доходів переважає над видатками,

відображає стабільну фінансову ситуацію, хоча і не є метою діяльності держави;

Бюджетний профіцит може виникати у трьох формах:

- бюджетний профіцит у вигляді бюджетних резервів: заплано­ване перевищення використовується на фінансування неперед­бачених видатків у поточному році, а фактично отримане пере­вищення за підсумками бюджетного року переходить у доходи наступного року, за рахунок чого можуть бути або збільшені видатки, або скорочені доходи.

На практиці бюджетні резерви мають правові засади функціону­вання. В Україні у складі державного бюджету виокремлюється ре­зервний фонд Кабінету Міністрів, обсяг якого не повинен перевищу­вати 1% обсягу видатків загального фонду бюджету.

- перевищення доходів над видатками, що виникає внаслідок над­мірної дохідної бази окремих бюджетів порівняно з нормованими органами влади та управління вищого рівня видатками.

В Україні таке перевищення має форму бюджетного надлишку і підлягає вилученню до бюджету вищого рівня.

- бюджетний профіцит як результат антициклічної політики держави в результаті збалансування бюджету в межах декіль­кох років.

3) стан дефіциту — доходів не вистачає для фінансування ви­датків.

Основна причина дефіциту бюджету полягає у відставанні темпів зростання доходів бюджету порівняно зі збільшенням видатків бюд­жету.

Конкретні причини такого відставання можуть бути різними:

1) кризові явища в економіці, що супроводжуються спадом ви­робництва, зниженням ефективності господарювання, інфля­ційними процесами;

2) неконтрольованість фінансової ситуації;

3) значне зростання соціальних видатків порівняно із зростан­ням ВВП;

4) неефективна структура народного господарства;

5) непослідовна фінансова політика;

6) мілітаризація економіки в мирний час;

7) надзвичайні ситуації (війни, стихійні лиха та ін.).

З метою ефективного управління бюджетним дефіцитом слід

розрізняти наступні його види:

1) за формою прояву:

- плановий дефіцит — запланований і затверджений у законі про Державний бюджет;

- фактичний (відкритий) дефіцит — реальне, офіційно зареє­строване, перевищення витрат над доходами;

- прихований дефіцит — виникає в результаті завищення об­сягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту;

2) за причиною виникнення:

- свідомий дефіцит — виникає в умовах достатності ресурсів у суспільства та високого рівня доходів економічних суб'єктів, пов'язаний з політикою помірного оподаткування та збіль­шенням державних витрат;

- вимушений дефіцит — пов'язаний з низьким рівнем ВВП, який не може забезпечити державу достатніми доходами;

- циклічний дефіцит — є різновидом вимушеного дефіциту і результатом циклічного падіння виробництва внаслідок кон'юнктурних коливань;

- структурний дефіцит — є результатом активної (дискре­ційної) політики держави, що передбачає маніпулювання податками і державними витратами з метою прискорення економічного зростання та запобігання спаду виробництва;

3) за напрямом дефіцитного фінансування:

- пасивний дефіцит — характеризується спрямуванням залу­чених коштів під його покриття коштів на поточні потреби (соціальні трансферти, виплата заробітної плати у бюджет­ній сфері та ін.)

- активний характер дефіциту передбачає фінансування бюд­жетних інвестицій та капіталовкладень, що сприятимуть зростанню ВВП;

4) за часом існування:

- стійкий дефіцит — існує в довгостроковому періоді;

- тимчасовий дефіцит — викликаний касовими розривами у виконанні бюджету.

Можна виділити наступні концепції збалансування бюджету:

1) на щорічній основі — передбачає оперативне державне регу­лювання доходів і видатків на основі заходів: збільшення по­даткових надходжень шляхом впровадження нової податкової політики або скорочення державних видатків, а також засто­сування цих заходів одночасно, призводить до нестабільності в економіці та бізнесі;

2) на циклічній основі — уряд розробляє і впроваджує антици- клічну політику: бюджетний профіцит, отриманий на стадії піднесення, використовується на покриття дефіциту, що на­копичився за період спаду. Ключова проблема цієї концепції полягає в тому, що періоди піднесення і спаду можуть бути різними за глибиною та тривалістю;

3) концепція функціональних фінансів — держава повинна турбу­ватись не про збалансованість бюджету, а про макроекономіч- ну стабільність.

Вважається, що за рахунок позик держава може покрити будь- який дефіцит, а також, що при значній величині національного багат­ства проблема дефіциту і державного боргу не є гострою.

Як правило, у фінансовій політиці держави використовується усі три концепції.

До основних методів фінансування бюджетного дефіциту відно­сять:

1) на інфляційній основі:

- монетизацію дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку уряду та купівлі ним державних цінних паперів, а також додаткової емісії грошей.

При монетазації дефіциту держава отримує сеньйораж — дохід від друкування та карбування грошей. Сеньйораж виникає в умо­вах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання рівня цін. Через це усі економічні агенти змушені сплачувати інфляційний податок, який через вищі ціни перерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави.

2) на неінфляційні основі:

- запозичення на зовнішніх та внутрішніх ринках (боргове фі­нансування) — випуск державних позик за визначених умов призводить до того, що частина інвестицій виштовхується із

виробничого процесу, що, в свою чергу, призводить до па­діння чистого експорту, збільшення ринкової ставки про­цента і зниження споживчих видатків.

Підвидом боргового фінансування бюджетного дефіциту є випуск державних цінних паперів, який зв'язує частину фінансових ресурсів населення, підприємств і комерційних банків, що призводить до згор­тання кредитних та інвестиційних операцій. Це зростання скорочує приватні інвестиції, що пов'язано з виникненням так званого ефек­ту витіснення, який значно ослаблює стимулюючий ефект фіскаль­ної політики. Ефект витіснення визначається тим, що чим більший дефіцит, тим вищий обсяг заощаджень, який використовується для фінансування державних видатків, і тим менша величина коштів, до­ступних для фінансування інвестицій.

За рахунок боргового фінансування проблему дефіциту держав­ного бюджету неможливо вирішити, оскільки категорії «бюджетний дефіцит» і «державний борг» тісно пов'язані між собою.

- зважену податкову політику — розробка податкових кон­цепцій, що визначають економічно оптимальний і соціально справедливий рівень оподаткування, достатній для фінансу­вання державних функцій і який би не призводив до при­гнічення інвестиційних процесів та мотивації праці. Даний метод виходить за рамки власне фінансування бюджетного дефіциту, оскільки реалізується у довгостроковій перспек­тиві на базі комплексної податкової реформи, націленої на зниження ставок і розширення бази оподаткування. У кон­тексті використання зваженої податкової політики в процесі управління дефіцитом державного бюджету слід звернути увагу на те, що цей метод не приводить до формування фі­нансових ресурсів, за рахунок яких буде профінансований дефіцит, водночас зважена податкова політика спроможна сприяти скороченню обсягів дефіциту державного бюджету.

Слід зазначити, що жоден із способів фінансування дефіциту дер­жавного бюджету не має абсолютних переваг над іншими і не є по­вністю безінфляційним.

Якщо в процесі виконання бюджету має місце перевищення гра­ничного рівня дефіциту або значне скорочення надходжень, то вво­диться механізм секвестру видатків, який полягає в пропорційному зниженні бюджетних видатків (на 5, 10, 15% і т.д.) щомісячно протя­гом періоду, який залишився до кінця фінансового року.

Секвестру не підлягають захищені статті видатків. Захищеними визнаються статті видатків Державного бюджету України, обсяг яких не може змінюватися при проведенні скорочення затверджених бю­джетних призначень. Перелік захищених статей видатків Державно­го бюджету України визначається законом про Державний бюджет України.

5.7.