Місцеві бюджети, їх доходи та видатки

Місцеві фінанси — це система формування, розподілу і викорис­тання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення міс­цевими органами влади покладених на них функцій і завдань.

Ланками місцевих фінансів як системи економічних відносин є:

- формування дохідної та видаткової частини місцевих бюдже­тів;

- міжбюджетні відносини;

- формування і використання регіональних позабюджетних фон­дів;

- місцеві позики, лотереї тощо;

- перерахування до місцевих бюджетів податків та інших обов'яз­кових платежів підприємствами різних форм власності та ін.

Суб'єктами місцевих фінансів є:

- територіальні громади села або декількох сіл, селища чи міста, органи місцевого самоврядування — сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, сільські, селищні та міські голови, а також районні та обласні ради;

- держава в особі її органів управління на місцях і влади на міс­цях — обласні, районні міські (міст Києва та Севастополя) дер­жавні адміністрації та ін.

- юридичні та фізичні особи території.

Матеріальною основою місцевих фінансів є централізовані та де­централізовані фонди коштів.

Об'єктом системи місцевих фінансів є фінансові ресурси, що мо­білізуються, розподіляються та використовуються місцевими органа­ми влади для виконання покладених на них функцій та завдань.

Ланки системи місцевих фінансових ресурсів:

- доходи місцевих бюджетів — порядок формування дохідної час­тини місцевих бюджетів визначений чинним бюджетним і по­датковим законодавством;

- кошти суб'єктів господарювання — фінансові ресурси підпри­ємств комунальної власності, комунальних банків та інших фінансово-кредитних установ, фінансові ресурси підприємств різних форм власності, що використовуються ними на фінансу­вання соціально-культурних і житлово-комунальних об'єктів;

- регіональні позабюджетні фонди — джерелом їх формування можуть бути запозичені ресурси, добровільні внески юридич­них і фізичних осіб та ін.

Фінансові ресурси місцевих органів влади можуть перебувати як у фондовій (місцеві бюджети, резерві, валютні, позабюджетні фонди та ін.), так і нефондовій (кредити, кошти від розміщення боргових цінних паперів та ін.) формах.

Завдання та функції місцевих органів влади поділяються на групи:

1. Завдання та функції, які виконують місцеві органи влади з ме­тою забезпечення місцевих інтересів, або власні повноважен­ня — соціальне обслуговування, початкова і середня освіта, охо­рона здоров'я, дороги місцевого значення, благоустрій, догляд за бідними та сиротами, житлове будівництво, житлово-кому­нальне господарство, водозабезпечення, теплове господарство, міські електричні мережі, працевлаштування безробітних, ве­теринарна допомога, збирання та утилізація сміття, екологічні проблеми та ін. Реалізація та виконання цих завдань і функцій місцевими органами влади є їхньою невід'ємною власною ком­петенцією;

2. Завдання та функції, доручені місцевим органам влади цент­ральною владою, або так звані делеговані повноваження, — їх перелік встановлюється центральною владою.

Вплив місцевих фінансів на економіку та соціальну сферу держави проявляється у наступних функціях:

- розподільча — до фінансової системи місцевих органів влади мобілізується значна частина валового внутрішнього продукту, поряд із державним регулюванням економічної та соціальної сфер здійснюється й комунальне (муніципальне) їх регулю­вання;

- фіскальна — місцеві фінанси є фіскальним інструментом, при­чому межі фіскальної діяльності місцевих органів влади регла­ментуються державою;

- забезпечення громадських послуг — місцеве самоврядування є інструментом, який надає громадські послуги, масштабність та ефективність цієї функції місцевих фінансів залежить від стану фінансів органів місцевого самоврядування;

- забезпечення економічного зростання — місцеві фінанси є ін­струментом забезпечення економічного зростання — здійсню­ється через капітальні витрати, діяльність на ринку позичкових капіталів, нерухомості, землі;

- контрольна — органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за формуванням і використанням коштів місцевого бюджету.

Фінанси місцевих органів влади є інструментом забезпечення час­тини функцій, які виконує держава, тобто здійснення місцевого само­врядування залежить від його матеріально-грошового забезпечення.

Відповідно до законодавства фінансово-економічною базою міс­цевого самоврядування виступають:

- природні ресурси, розпорядження якими здійснюється радами депутатів базового рівня;

- місцеве господарство, комунальна та інша власність, яка є дже­релом одержання доходів місцевого самоврядування й задово­лення соціально-економічних потреб населення;

- фінансові ресурси (місцеві бюджети, позабюджетні кошти та ін.).

Домінуюча роль у становленні та розвитку місцевих фінансів на­лежить інституту місцевих бюджетів. У місцевих бюджетах зосеред­жено понад 80% усіх фінансових ресурсів, що перебувають у розпо­рядженні місцевого самоврядування. Як уже зазначалося, до місцевих бюджетів відносять бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (бюджети те­риторіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об'єднань).

Місцевий бюджет є основним інструментом реалізації прав міс­цевих органів влади на автономне вирішення питань місцевого гос­подарювання, який відображається у балансі фінансових ресурсів території. Поняття місцевого бюджету в унітарній країні є тотожнім з поняттям бюджетів місцевого самоврядування.

Сутність фінансової категорії «місцевий бюджет» розглядають у двох аспектах: як організаційну форму мобілізації фінансових ресур­сів місцевими органами влади і як систему економічних відносин. З організаційної точки зору місцевий бюджет — це основний фінансо­вий документ, баланс фінансових ресурсів відповідного рівня орга­нів місцевого самоврядування, який відображає систему фінансових відносин з приводу формування та використання грошових коштів.

За економічною сутністю місцеві бюджети — це система фінансових відносин, які складаються:

- між місцевими бюджетами і господарськими структурами, що функціонують на певній території;

- між місцевими бюджетами та населенням певної території;

- між місцевими бюджетами різних рівнів;

- між державним бюджетом та бюджетами місцевого самовряду­вання.

Основу місцевого самоврядування становлять доходи місцевих бюджетів.

Доходи місцевих бюджетів — це економічні відносини, що ви­никають у процесі формування фінансових ресурсів на регіональ­ному рівні, призначених для реалізації функцій та завдань місцевих органів влади.

Як уже зазначалося, доходи бюджету поділяються на закріплені та регулюючі. В контексті формування доходної частини місцевих бюджетів слід зазначити, що сутність закріплених доходів тісно по­єднується із поняттям власних доходів місцевих бюджетів.

Власні доходи — це доходи, які належать місцевому органу влади, формуються на підвідомчій йому території на основі рішень цього орга­ну. До власних доходів відносяться місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади, доходи комунальних під­приємств, доходи від майна, що належать місцевій владі, та деякі інші.

Вітчизняне законодавство не визначає чіткого переліку власних, закріплених та регулюючих доходів місцевих бюджетів.

Водночас у Бюджетному кодексі України визначено доходи міс­цевих бюджетів, що закріплюються за ними та враховуються і не вра­ховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Також визначено переліки видатків місцевих бюджетів, які враховуються та не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Основу самостійності місцевих бюджетів складають власні та за­кріплені доходи.

Джерела доходів місцевих бюджетів розмежовуються на такі, що враховуються та не враховуються при визначенні обсягів міжбюд- жетних трансфертів.

Склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого само­врядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, визначений у ст. 64 Бюджетного кодексу України.

Склад доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу між- бюджетних трансфертів, визначений у ст. 66 Бюджетного кодексу України.

Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, визначені у ст. 69 Бюджетного кодексу України.

Міжбюджетні трансферти — це кошти, які безоплатно і безпово­ротно передаються з одного бюджету до іншого. У Державному бюд­жеті України можуть передбачатися наступні трансферти місцевим

бюджетам:

1) дотація вирівнювання (міжбюджетний трансферт на вирівню­вання дохідної спроможності бюджету, який його отримує) бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст респу­бліканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти;

2) додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів;

3) субвенції на здійснення державних програм соціального захис­ту — субвенція надається для фінансування видатків на державні програми соціального захисту (пільги ветеранам війни і праці, допо­мога сім'ям з дітьми, додаткові виплати населенню на покриття ви­трат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян);

4) додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бю­джетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок надання пільг, встановлених державою, — на­дання державою податкових пільг, які зменшують доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, має супроводжуватися наданням додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію відповід­них втрат доходів місцевих бюджетів;

5) субвенція на виконання інвестиційних програм (проектів) — ґрунтується на принципах об'єктивності та відкритості, єдності, зба­лансованого розвитку та цільового використання коштів. Надається

місцевим бюджетам з урахуванням засад економічної ефективності досягнення цілей інвестиційної програми (проекту) із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів, направленості субвенції виключно на створення, приріст чи оновлення основних фондів ко­мунальної форми власності, рівня забезпеченості закладами (уста­новами) соціально-культурної сфери, рівня розвитку дорожнього та комунального господарства, участі бюджету отримувача субвенції, обґрунтування спроможності подальшого утримання за рахунок ко­штів місцевих бюджетів об'єктів комунальної власності;

6) інші додаткові дотації та субвенції.

Видатки місцевих бюджетів — це економічні відносини, які ви­никають у зв'язку з розподілом централізованих коштів та децентра­лізованих коштів, які є власністю місцевих органів влади. Видатки місцевих бюджетів поділяються на видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень органів місцевого самоврядування, та видатки, пов'язані з реалізацією делегованих повноважень органами держав­ної виконавчої влади.

Розмежування видів видатків між місцевими бюджетами здій­снюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього спо­живача. Так, статтею 86 Бюджетного кодексу України передбачено наступне групування видатків місцевих бюджетів:

- І група — до них належать видатки на функціонування бюджет­них установ та реалізацію заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання гарантованих послуг і які розташовані найближче до споживачів, ця група видатків фінансується із бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ та міст, бюджетів міст Києва та Севастополя;

- ІІ група — до них відносяться видатки на функціонування бюд­жетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують надання основних гарантованих послуг для всіх громадян України, ця гру­па видатків фінансується за рахунок бюджетів міст республікан­ського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя;

- ІІІ група — видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують гарантовані послуги для окремих категорій громадян, або реалізацію програм, потреба в

яких існує в усіх регіонах України, ці видатки фінансуються із бюджетів Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя.

Видатки місцевих бюджетів Бюджетним кодексом України, як і доходи місцевих бюджетів, поділяються на такі, що, враховуються та не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Видатки, що здійснюються з бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення і враховуються при визначенні обсягу між- бюджетних трансфертів, перелічені у ст. 88 Бюджетного кодексу Ук­раїни.

Видатки, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значен­ня та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфер­тів, наведені у ст. 89 Бюджетного кодексу України.

Видатки, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, представлені у ст. 90 Бюджетного кодек­су України.

Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, визначені ст. 91 Бюджетного ко­дексу УКраїни.

5.6.