Бюджетна класифікація. Доходи та видатки бюджету

Бюджетна класифікація — єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням пога­шення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознака­ми відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетний календар Державного бюджету України

Таблиця 5.2

ТЕМА 5.

Кремень О.

СП

о

ТЕМА 5.

Кремень О. I., Кремень В. М. «Фінанси»

ТЕМА 5. БЮДЖЕТ. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА

Кремень О. I., Кремень В. М. «Фінанси»

Бюджетна класифікація є єдиною для всіх бюджетів, які склада­ють бюджетну систему України. Організаційне значення бюджетної класифікації визначається наступним:

1) приводить усі бюджети до єдиного вигляду;

2) створює умови для об'єднання та порівняльного аналізу по­казників різних бюджетів;

3) спрощує контроль за виконанням бюджетів, своєчасністю та повнотою акумуляції коштів, їх цільовим використанням.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків та кредитування бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

Державний бюджет — це провідна ланка бюджетної системи, че­рез яку здійснюються постійна мобілізація фінансових ресурсів дер­жави та їх використання.

Доходи і видатки бюджету — це об'єктивні категорії, кожна з яких має специфічне суспільне призначення: доходи служать фінансовою базою функціонування держави, а видатки — задовольняють загаль­нодержавні потреби.

Доходи бюджету виражають економічні відносини, які виника­ють у держави з юридичними та фізичними особами в процесі фор­мування централізованого фонду фінансових ресурсів.

При вивченні особливостей доходної частини бюджету слід роз­різняти поняття «доходи бюджету» та «надходження до бюджету», які визначені у Бюджетному Кодексі України.

Згідно ст. 2 Бюджетного Кодексу України, доходи бюджету — це податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ). Надходження ж бюджету — це доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від приватизації державного майна, повернення бюджетних коштів із депозитів, надходження внаслідок продажу/ пред'явлення цінних паперів.

Формою прояву категорії «доходи бюджету» служать різні види платежів підприємств, організацій та населення в бюджет, а їх мате­ріальним втіленням — грошові кошти, які мобілізуються в бюджеті.

Економічна сутність доходів бюджету полягає в тому, що вони, з одного боку, є результатом розподілу вартості суспільного продукту між учасниками відтворювального процесу, а з іншого — об'єктом по­дальшого перерозподілу сконцентрованої в руках держави вартості.

В Бюджетному кодексі України передбачено наступну класифі­кацію доходів бюджету:

1. Податкові надходження — встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі);

2. Неподаткові надходження, які, в свою чергу, включають:

- доходи від власності та підприємницької діяльності;

- адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності;

- інші неподаткові надходження.

3. Доходи від операцій з капіталом — охоплюють реалізацію осно­вного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематері­альних активів;

4. Трансферти — кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних ор­ганізацій на безоплатній та безповоротній основі.

Детальне групування доходів бюджету визначене у Наказі Мініс­терства фінансів України № 11від 14.01.2011 р. (табл. 5.3).

В основу класифікації доходів бюджету може бути покладено ін­ші критерії:

1) за джерелами формування:

- доходи, отримані від розподілу валового внутрішнього про­дукту та національного доходу;

- доходи, отримані від реалізації національного багатства;

2) відповідно до методу залучення коштів згідно з Бюджетним кодексом виділяють наступні види доходів бюджету:

- податкові находження — загальнодержавні і місцеві подат­ки, збори та інші обов'язкові платежі;

- неподаткові надходження — доходи від власності та підпри­ємницької діяльності; адміністративні збори і платежі та ін.;

- доходи від операцій з капіталом — доходи від реалізації основ­ного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематері­альних активів;

Класифікація доходів бюджету

Таблиця 5.3

ТЕМА 5. БЮДЖЕТ. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА

Кремень О. I., Кремень В. М. «Фінанси»

ТЕМА 5. БЮДЖЕТ. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА

Кремень О. I., Кремень В. М. «Фінанси»

- трансферти;

3) відповідно до соціально-економічного змісту розрізняють на­ступні види доходів Державного бюджету: доходи від госпо­дарської діяльності, доходи від використання природних ре­сурсів, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, доходи від банківської діяльності, доходи від реалізації дорогоцінних металів, державне мито, мито, доходи від населення та ін.;

4) за рівнем централізації:

- централізовані доходи — доходи, які концентруються у дер­жавному бюджеті та інших цільових централізованих фон­дах грошових коштів;

- децентралізовані доходи — доходи, які використовуються за місцем їх формування.

Як уже зазначалося, з урахуванням юридичного та економічного аспектів розподілу доходів між ланками бюджетної системи усі вони поділяються на закріплені та регулюючі. Так, у державному бюджеті можуть бути тільки закріплені доходи, у місцевих — як закріплені, так і регулюючі.

Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Загальний фонд бюджету включає:

1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;

2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фон­ду бюджету;

3) фінансування загального фонду бюджету.

Фінансування бюджету — надходження та витрати бюджету, по­в'язані із зміною обсягу боргу, обсягів депозитів і цінних паперів, ко­шти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), зміна залишків бюджетних коштів, які використовуються для пок­риття дефіциту бюджету або визначення профіциту бюджету.

Спеціальний фонд включає:

1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;

Бюджетне призначення — повноваження, надане головному роз­поряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження і дозволяє надавати бюджетні асиг­нування.

2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно ви­значених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ);

3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету);

4) фінансування спеціального фонду бюджету.

Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визнача­

ється Бюджетним кодексом законом про Державний бюджет України.

Склад доходної частини загального фонду Державного бюджету України визначений у ст. 29 Бюджетного кодексу України.

Склад доходів спеціального фонду Державного бюджету України визначається законом про Державний бюджет України.

Видаткова частина бюджету показує напрями використання фі­нансових ресурсів держави.

Відповідно до Бюджетного кодексу України слід розмежовувати поняття «витрат бюджету» та «видатків бюджету»: перше поняття є більш широким.

Витрати бюджету — видатки бюджету, надання кредитів з бю­джету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депози­тах, придбання цінних паперів.

Видатки бюджету — кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюдже­ту не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; роз­міщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних папе­рів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.

Видатки бюджету — це економічні відносини, що виникають з приводу розподілу коштів бюджетного фонду держави.

Формою прояву цих відносин є конкретні види видатків, кожен з яких може бути охарактеризований з кількісної та якісної сторони. Якісна характеристика дозволяє встановити економічну природу та суспільне призначення видатків, а кількісна — їх величину.

Кредитування бюджету — операції з надання коштів з бюдже­ту на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого

виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бю­джету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повер­нення кредитів до бюджету). До кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

Бюджетним кодексом України передбачено декілька класифі­кацій видатків та кредитування:

1. Функціональна класифікація — групування за функціями, з ви­конанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету.

Ця класифікація побудована на основі загальноприйнятої міжна­родної методології, розробленої статистичним відділом Організації Об'єднаних Націй, і включає наступні розділи:

- загальнодержавні функції (державне управління, міжнародна діяльність);

- оборона;

- громадський порядок, безпека та судова влада;

- економічна діяльність;

- охорона навколишнього природного середовища;

- житлово-комунальне господарство;

- охорона здоров'я;

- духовний та фізичний розвиток;

- освіта;

- соціальний захист та соціальне забезпечення.

2. Економічна класифікація — групування видатків за економіч­ною характеристикою операцій, при проведенні яких здійсню­ються ці видатки.

За цією класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні, склад яких визначається Міністром фінансів України.

Поточні видатки — це видатки бюджету на фінансування підпри­ємств, установ, організацій і органів, а також соціального захисту на­селення, а саме:

- державне споживання (купівля товарів та послуг) — поділя­ють на військове та цивільне. Цивільне споживання пов'язане з потребами поточного утримання адміністративних будівель, шкіл, лікарень, тобто соціальної інфраструктури;

- виплати (перекази) населенню (трансферти) — заробітна пла­та, пенсії, допомоги;

- перекази за корДон — пов'язані із переказуванням коштів уря­довим установам за кордон, платежами за зовнішніми позика­ми або наданням кредитів, переказами міжнародним організа­ціям тощо;

- державні субсидії.

3. Відомча класифікація — визначає перелік головних розпоряд­ників бюджетних коштів.

На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Головні розпорядники бюджетних коштів — це бюджетні устано­ви в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом вста­новлення бюджетних призначень.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України зат­верджуються законом про Державний бюджет України.

Розпорядники бюджетних коштів — це бюджетні установи в осо­бі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

4. Програмна класифікація — застосовується при формуванні бюд­жету за програмно-цільовим методом та щорічно визначається у Законі України «Про Державний бюджет України».

Бюджетна програма — сукупність заходів, спрямованих на досяг­нення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповід­но до покладених на нього функцій.

Бюджетна програма виконується відповідно до її паспорту.

Паспорт бюджетної програми — документ, що визначає вартість бюджетної програми, законодавчі підстави для її реалізації, мету, зав­дання, напрями діяльності, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми, на підставі яких здійснюється контроль за цільовим і ефективним використан­ням бюджетних коштів та аналіз виконання бюджетної програми.

Бюджетне фінансування може мати:

- прямий характер — виражається у формуванні доходів кон­кретних отримувачів бюджетних асигнувань (розпорядників бюджетних коштів);

- опосередкований характер — при споживанні суспільних благ, які забезпечуються за рахунок бюджету.

До форм бюджетного фінансування відносять:

1) Бюджетні інвестиції — фінансування капітальних вкладень, може здійснюватись як проектне фінансування інвестиційно­го проекту або як придбання частки акцій господарських това­риств;

2) Державні трансферти — цільове, безповоротне та безоплат­не виділення коштів з бюджету конкретним суб'єктам у формі державних субсидій, державних субвенцій та державних дота­цій.

Державні субсидії виділяються юридичним та фізичним особам і мають форму фінансової допомоги чи відшкодування втрат доходів (в Україні — житлові субсидії малозабезпеченим громадянам на опла­ту житлово-комунальних послуг, у розвинутих країнах поширеними є субсидії виробникам сільськогосподарської продукції на відшкоду­вання втрат доходів у зв'язку з підтриманням доступного рівня цін на продукти харчування). Державні субвенції та державні дотації виділя­ються юридичним особам. Державна субвенція є різновидом цільових субсидій, які передбачають спільну участь отримувача та бюджету у фінансуванні певних витрат. Державні дотації виділяють на покриття збитків підприємств у разі, якщо вони викликані незалежними від під­приємств причинами (наприклад, дотації вугільним підприємствам).

3) Бюджетні кредити — надання коштів з бюджету суб'єктам гос­подарювання на поворотній основі. На відміну від інших видів кредиту видаються на пільгових умовах та за нижчими про­центними ставками;

4) Кошторисне фінансування — виділення коштів з бюджету на основі спеціального планового документа — кошторису. Цей вид бюджетного фінансування охоплює такі напрями видат­ків, як соціальна сфера, фундаментальні дослідження, оборо­на, управління тощо.

За цієї форми бюджетного фінансування працівники бюджетних установ отримують первинні доходи, а споживачі безплатних послуг цих установ — вторинні доходи.

Бюджетна класифікація фінансування бюджету та боргу здій­снюється за типом кредитора (категорії кредиторів або власників боргових зобов'язань) і типом боргового зобов'язання (засоби, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту).

5.5.