Визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур

Ефективність ЗЕД - це співвідношення сукупності затрат і до­

ходів від цієї діяльності.

Для досягнення найбільшого економічного ефекту від ЗЕД слід розвивати виробництво експортної продукції, яка дозволяє одержа­ти найбільшу валютну виручку на одиницю затрат, та імпортувати ті товари, власне виробництво яких викликало б найбільші затрати на одиницю вкладених валютних коштів.

Аналіз економічної ефективності ЗЕД проводять для того, щоб обгрунтувати пропозиції про продаж-купівлю товарів, оцінити структуру, що склалася, напрямки зовнішньоторгового обороту суб'єктів підприємництва.

Суб'єкт підприємництва - виробник у даний час може вибрати ринок збуту, тобто може визначити, де йому вигідніше реалізувати свою продукцію, - на внутрішньому чи на зовнішньому ринку. У зв'язку з конвертованістю в майбутньому гривні ця проблема буде ще більш актуальною. Вигідність реалізації продукції на зовнішньо­му ринку і закупки там же необхідних підприємцю товарів відобра­жають показники ефективності зовнішньоекономічної діяльності. У цьому випадку велике значення має аналіз внутрішніх і світових цін на ту ж саму продукцію, затрати на перевезення, завантаження, страхування, сплату митних та інших платежів й інші накладні ви­трати.

Таким чином показники ефективності ЗЕД підприємства та їх аналіз дозволяють виявити вигідність зовнішньоекономічних опе­рацій з імпорту і експорту.

З точки зору виробника експортної продукції (товарів), яка без­посередньо виходить на зовнішній ринок, показники ефективнос­ті ЗЕД розраховують на основі таких даних:

• затрати на виробництво експортної продукції (Зе);

• вартість експортної продукції у відпускних (внутрішніх) цінах (Це);

• вартість експортної продукції у зовнішньоторгових цінах або валютна виручка від продажу продукції на зовнішньому ринку (Ве);

• вартість імпортної продукції у зовнішньоторгових цінах або валютні кошти, затрачені на закупку імпортних товарів (Ві);

• вартість реалізації імпортних товарів за внутрішніми цінами

(Ці);

• затрати на придбання вітчизняних товарів, аналогічних ім­портним (Зі).

Послідовність відтворення товарно-грошових експортно-ім­портних операцій може бути такою:

1) початкова стадія ЗЕД - виробництво продукції для експорту;

2) кінцева стадія ЗЕД - використання імпортного товару (про­дукції) замість вітчизняного аналогу.

Повна схема ЗЕД підприємства може розглядатися таким чином: по-перше - затрати на виробництво продукції, яка може бути

експортована (Зе);

по-друге - реалізація її на внутрішньому ринку з одержанням гривневої виручки і/або на зовнішньому ринку з одержанням ва­лютної виручки (Ве);

по-третє - використання валютних коштів для придбання необ­хідних імпортних товарів (продукції) (Ві);

по-четверте - для аналізу вигідності такої операції остання вели­чина може бути перерахована у внутрішні ціни (Ц) і порівняна із за­тратами на придбання вітчизняних товарів (продукції), аналогічних імпортним (3).

Використовуючи вищезазначені показники, розраховують:

1. Повну ефективність експорту та імпорту;

2. Економічну ефективність виробництва експорту і використан­ня імпорту;

3. Бюджетну (валютну) ефективність експорту та імпорту.

Повна ефективністі експорту (імпорту) характеризує у цілому

сукупний процес виробництва і реалізації (для експорту), реалізації і використання (для імпорту).

Економічна ефективність експорту (імпорту) характеризує про­цес виробництва експорту і використання імпорту.

Бюджетна ефективність експорту (імпорту) характеризує процес обігу продукції (товарів), тобто реалізацію експорту на зовнішньо­му ринку і використання імпорту на внутрішньому ринку.

Показники повної ефективності експорту та імпорту визначають на основі співвідношення їх вартості у зовнішньоторгових цінах і затратах на виробництво.

Так, повну ефективність експорту (Пеф_екс) та її ефект (ЕПеф_екс) розраховують за формулами:

Пефекс = Ве : Зе, (13.2)

ЕПеф_екс = Ве - Зе. (13.3)

Так, повну ефективність імпорту (Пеф_імп) та ефект (ЕПеф_імп) розраховують за формулами:

Пефімп = ВІ:ЗІ, (13.4)

ЕПефімп = ВІ -ЗІ.

Якщо Пеф_екс і Пеф_імп; більше одиниці, то експорт та імпорт такої продукції економічно вигідні.

Показники економічної ефективності виробництва експорту (ви­користання імпорту) визначають на основі зіставлення вартості екс­порту (імпорту) товарів за внутрішніми цінами і затрат на вироб­ництво.

Економічна ефективність виробництва експортної продукції (Ееф_екс) та її ефект (ЕЕеф_екс) визначають для того, щоб оцінити еко­номічну зацікавленість виробників продукції, поставляти її на сві­товий ринок самостійно або через зовнішньоекономічні організації:

Еефекс = Це:Зе, (13.6)

ЕЕефекс = Це-Зе. (13.7)

Економічну ефективність споживання імпорту (Ееф_імп) її ефект (ЕЕеф_імп) визначають за формулами:

Еефімп = Ці: Зі, (13.8)

ЕЕефімп = Ці - Зі. (13.9)

Бюджетну ефективність розраховують у вигляді зіставлення вар­тості експортних або імпортних товарів (продукції^-) у зовнішньо­торгових і внутрішніх цінах. Так, бюджетну ефективність експорту (Беф_екс) її ефект (ЕБеф_екс;) визначають за формулами:

Бефскс = Ве : Це, (13.10)

БЕефекс = Ве - Це. (13.11)

Бюджетну ефективність споживання імпорту (Беф_імп) її ефект (БЕеф_імп) визначають за формулами:

Бефімп = ВІ:ЦІ, (13.12)

БЕефімп = Ві - Ці. (13.13)

Визначальні підходи до оцінки досконалості ЗЕД підприємств

(всіх її видів) ґрунтуються на модифікації класичного принципу порівняльної переваги стосовно експорту-імпорту капіталу. З ура­хуванням сучасної специфіки міжнародних економічних відносин

основними принципами порівняльної переваги стосовно екс-

порту-імпорту капіталу є такі:

• принцип позабалансових витрат, який полягає у оцінці проек­тів зовнішньоторговельних угод не за бухгалтерськими витратами, а за економічними, тобто з урахуванням позабалансових (неявних) витрат;

• принцип капіталізації, який дозволяє розглядати зовнішньо­торговельні угоди як гру на відсоткових ставках (interest rate) дер­жав, чиї валюти задіяні у контрактах, і оцінювати їх дохідність за формулами простої і складної капіталізації, виходячи із вірогідності того, що експортер-імпортер не зможе забрати з проекту дохід до завершення проектних періодів;

• принцип дефляції, який дозволяє порівняти проекти зовніш­ньоторговельних угод не за номінальними, а за реальними показни­ками дохідності, які враховують інфляцію (індекс цін, середньоріч­ний дефлятор) в країнах контрагентах;

• принцип дисконтування, який є необхідним при реалізації проектів зовнішньоторговельних угод, пов'язаних з довгострокови­ми іноземними інвестиціями, які варто здійснювати лише за пози­тивного значення чистої дисконтованої вартості;

• принцип арбітражування, який передбачає те, що при прове­денні зовнішньоторговельних операцій відсоткового арбітражуван- ня необхідно враховувати «ножиці» між відсотковими ставками і курсами валют держав контрагентів;

• принцип хеджування, який дозволяє перекладати валютний ризик на посередників укладанням з ними ф'ючерсних і форвард­них контрактів (futures, forward) або ділити ціновий ризик між по­стачальниками і замовниками через застосування опціонів (option).

Різноманітність зовнішньоекономічних операцій, що здійсню­ються первинними суб'єктами господарювання, передбачає мож­ливість одержання ними результатів від міжнародної економічної діяльності у різних формах. Виділяють такі основі форми прояву ефекту від зовнішньоекономічних операцій:

• зовнішньоторговельний ефект, який виявляється як реалізація

переваг у міжнародних торговельних операціях, які утворюється на основі існуючих розбіжностей у рівні витрат виробництва певного товару, а отже, викликають відмінності структури цін і дозволяють одержати корисний результат від порівняння ціни виробника з ці­ною середньосвітового рівня;

• науково-технічний ефект, який виявляється як сукупність ефектів, по-перше, ефекту безпосередньо від експорту / імпорту результатів науково-технічної діяльності; по-друге, від супутніх (емерджентних або резонансних) ефектів, зокрема, від формування наукомісткої спеціалізації виробника, можливості започаткування нових досліджень на основі попередніх, підвищення кваліфікації персоналу тощо;

• ефект спеціалізації і кооперування. Спеціалізація зумовлює стійкий економічний ефект завдяки принципам орієнтації на кон­кретного споживача та всебічного урахування його потреб. Коопе­рування забезпечує тривалий ефект від оптимізації господарської взаємодії учасників зовнішньоекономічних відносин в умовах на­ростання складності (товарної диверсифікації, індивідуалізації по­треб, збільшень частки науково-технічної компоненти у споживній вартості товарів тощо) і виявляється передусім як економія витрат у розрахунку на одиницю продукції;

• ефект переваг у часі при експорті проявляється як можливість одержання додаткового прибутку на основі підвищення цін на но­вітній товар, послугу або об'єкт інтелектуальної власності, збіль­шення сегмента зовнішнього ринку, на якому реалізується продук­ція фірми, посилення ринкової влади тощо; при імпорті - як можли­вість прискорення реконструкції або введення в дію нових виробни­чих потужностей підприємства, виготовлення та реалізації товарів споживчого призначення з використанням закордонної сировини, комплектуючих частин тощо, застосування ліцензій, ноу-хау та ін. Визначення такого ефекту потребує використання методів дискон­тування та врахування кредитного впливу;

• ефект оптимізації ресурсів, який виявляється як можливість збільшення на зовнішньому та внутрішньому ринках обсягів това­рів і послуг та підвищення їх якості за рахунок збалансованого по­єднання матеріальних, трудових, інвестиційних, науково-технічних ресурсів як вітчизняних, так і залучених із-за кордону.