§ 3. Сімейний бюджет: структура доходів та їх використання

У політико-економічному аспекті кожне домогоспо- дарство, як правило, є автономною самодостатньою економічною ланкою (суб’єктом), що має власний бюджет доходів і витрат. Воно (домогосподарство) розраховує лише на власні ресурси і забезпечує потреби сім’ї всім необхідним для нормальної її жит- тєдіяльності та відтворення.

Формування доходів сім’ї, їх використання, узгодження дохо- дів та витрат і утворюють бюджет сім’ї.

По-перше — це джерела сімейних доходів, які мають трудове походження: заробітна плата (у т. ч. й натура- льна оплата); доходи від індивідуально-трудової та підприємни- цької діяльності; доходи від особистого підсобного господарства. Сюди з відповідною часткою умовності можна віднести і трудову пенсію.

По-друге — це доходи від власності: рента (орендна плата), проценти на вклади та з облігацій, дивіденди тощо.

І, по-третє, значну частку доходів сім’я одержує через так звані суспільні фонди споживання (вони мають різні суспільні форми, наприклад, Пенсійний фонд) у вигляді грошових виплат і безкоштовних послуг. В основному — це соціальні пенсії та до- помоги, виплати по безробіттю, стипендії, дотації на різні путів- ки для відпочинку, виплати багатодітним сім’ям, а також наяв- ність елементів безкоштовного або пільгового лікування та освіти населення. У формуванні цього джерела закладена праця всього су- спільства і разом з тим кожного працездатного члена сім’ї.

є те, що в доходах сім’ї підвищується роль доходів від власності та індивідуальної трудової діяльності.

Сукупний сімейний дохід не повинен бути нижчим за прожит- ковий мінімум, тобто вартості (грошової оцінки) набору товарів і послуг, розрахований на основі наукових нормативів споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засоба- ми. Кризовий стан економіки України, на жаль, поки що не до- зволяє підтримувати відповідний науково обґрунтований рівень прожиткового мінімуму для значної частини населення, особливо соціально вразливих прошарків — багатодітних сімей, інвалідів, основної маси пенсіонерів і безробітних. Ці люди неспроможні без допомоги держави забезпечувати хоча б мінімальні свої по- треби, тому категорія наших співвітчизників, які знаходяться за межею бідності, надзвичайно численна.

При аналізі доходів бюджету сім’ї принципово важливо вра- хувати не просто номінальний їх розмір, а реальну купівельну спроможність, що залежить від рівня цін на товари, послуги та динаміки інфляційних процесів у тій чи іншій країні.

Одночасно слід розуміти, що чисельність і склад сім’ї, спів- відношення між працюючими і непрацюючими у реальному жит- ті надзвичайно різноманітні. Це позначається як на обсязі, так і на структурі доходів. Середні цифри не взмозі врахувати цю різ- номанітність (тут особливо часто виходить як у тому анекдоті: пан сам з’їв курку, але разом зі слугою вони з’їли по півкурки). Однак середні величини мають позитивну властивість: дають можливість виявити типову ситуацію і визначити головні тенден- ції її розвитку. У нашому випадку — це тенденції формування та використання сімейних доходів. На цьому й базується їх широке застосування при аналізі цих доходів.

Так, за даними Держкомстату України, сукупний середній до- хід на сім’ю в 1997 р. становив понад 3,8 тис. грн. (табл. 2).

Таблиця 2

СТРУКТУРА СУКУПНОГО ДОХОДУ СІМЕЙ В УКРАЇНІ ЗА 1997 р.

Трудові доходи (зарплата в усіх її різновидах і формах) дорів- нювали понад 2/5 цієї суми. Для сільських домогосподарств ос- новним джерелом доходів був дохід від особистого підсобного господарства (понад 50 %). Отже, питома вага трудових доходів сімей в їх загальному обсязі виявляється не досить високою. Це свідчить про те, що заробітна плата втратила своє значення як основне джерело засобів для забезпечення життєдіяльності насе- лення України.

Для реалізації отриманих домогосподарствами доходів в умо- вах ринкової економіки необхідна наявність на споживчому ринку достатньої кількості та відповідного асортименту товарів і послуг за доступними для масового споживача цінами^*. Це одна з най- важливіших умов макроекономічної ринкової рівноваги.

засіб задоволення потреб людини. Із зростанням доходів не тіль- ки повніше задовольняються потреби сім’ї, а й змінюється струк- тура системи надання переваг в їх використанні. У цьому виявля- ється одна з форм закону зростання потреб та їх ускладнення. Відповідно змінюється і структура витрат сім’ї.

Сімейні доходи використовуються за різними напрямами. Ос- новні серед них такі: на харчування; придбання товарів широкого вжитку (одяг, взуття) і довгострокового користування (меблі, хо- лодильники, телевізори, комп’ютери, автомобілі тощо); оплату соціально-культурних і комунально-побутових послуг; сплату податків і різних платежів; заощадження та нагромадження; інші, часто непередбачені витрати.

Щодо зміни структури витрат із сімейного бюджету можна виявити кілька тенденцій.

Позитивними є й тенденції зростання витрат із сімейного бю- джету на соціально-культурні потреби, збільшення заощаджень та нагромаджень, які спрямовуються для поліпшення добробуту членів сім’ї, організацію власного бізнесу тощо.

Щодо згаданих загальних прогресивних тенденцій, характер- них для використання бюджету домогосподарств у розвинутих

^* Якщо споживчий ринок насичений недостатньо, то існує асортиментний дефі- цит. Проте найголовніше інше: якщо доходи сімей не узгоджені з роздрібними ці- нами (як в економіці сучасної України), то розподільчий ринковий механізм дефо- рмується як на макро-, так і мікрорівнях.

країнах, то в Україні у 90-ті роки вони не проявлялися. Це очеви- дно зі структури використання сукупного доходу сімей, предста- вленої у табл. 3.

Таблиця 3

СТРУКТУРА ВИКОРИСТАННЯ СУКУПНОГО ДОХОДУ СІМЕЙ В УКРАЇНІ ЗА 1997 р.

Так, досить високою була питома вага витрат сімей на харчу- вання (близько 3/5) і мізерними — нагромадження коштів (мен- ше 1 %).

Більше того, незважаючи на те, що частка витрат коштів з бю- джету сім’ї на харчування в середньому була надзвичайно високою, споживання цих продуктів на душу населення в 1997 р. істотно зме- ншилось порівняно з 1990 р.: м’яса і м’ясопродуктів — на 49 %, мо- лока — 44, яєць — 45, цукру — 39, риби і рибопродуктів — на 71,5 %. Відчутно знизилось споживання населенням й інших основ- них продуктів харчування: хліба, овочів, фруктів тощо. У цей період і відбулося суттєве зниження рівня добробуту сімей.

здатних осіб, чим вищою є їх освіта, кваліфікація, тим краще во- ни працюють або займаються підприємницькою діяльністю, тим

більшим буде сукупний дохід сім’ї. І навпаки, переважання в сім’ї непрацездатних осіб, утриманців, пенсіонерів з малою пен- сією зменшує сукупний і середньодушовий дохід. Як правило, додаткові джерела добробуту для наших сімей — малі пенсії, стипендії, допомоги різного призначення та субсидії — не є ви- рішальними.

Не сприяє зростанню добробуту і масова втрата роботи праце- здатними членами сім’ї, тобто безробіття, яке в Україні за остан- ні роки безперервно збільшується. Знижується добробут україн- ських сімей і зростають податки на доходи, нерухомість, а також збільшуються різні збори, платежі, особливо перманентне підви- щення плати за комунально-побутові послуги. Останні дуже істо- тно зросли в кінці 90-х років та за 2000 р.

Суттєвим фактором негативного впливу на добробут сімей за- лишається інфляція, яка без компенсаторських заходів з боку держави є хронічною для економіки України. Тож, соціальна по- літика уряду має бути спрямованою на реальне стримання інфля- ції, стабілізацію курсу гривні, скорочення безробіття та своєчасне розрахування з боргами по виплаті зарплати і пенсій, оптиміза- цію податків й інших платежів.

Країна ніколи не буде багатою, якщо в ній основна маса насе- лення зубожіла. Навпаки, зростання доходів домогосподарств сприятиме і зростанню споживчого попиту, пожвавленню еконо- мічної кон’юнктури, поступальному розвитку суспільства.

чує охорону кордонів країни, підтримує правопорядок, створює і вдосконалює законодавство, регулює функціонування різних сфер і галузей економіки та управляє адміністративно-територіаль- ними утвореннями, забезпечує значною мірою безкоштовні осві- тні та медичні послуги тощо. Весь цей громіздкий державний апарат утримується за рахунок податків, в т. ч. і громадян (домо- господарств). І хоча всім нам не дуже хочеться віддавати гроші державі у формі податків, зборів та інших платежів, але це є об’єктивна умова існування країни, її суспільства і кожного з нас. З іншого боку, держава за рахунок податків та різних платежів юридичних і фізичних осіб формує спеціальні фонди: пенсійний; соціального, медичного страхування; сприяння зайнятості тощо. Це дає змогу їй сплачувати пенсії непрацездатним особам, мате-

Образно кажучи, економіка домогосподарства пов’язана з економікою держави за принципом сполучених посудин. У пері- оди економічної активності зростає обсяг виробництва (націона- льний дохід країни) і суспільство має можливість підвищувати добробут сімей шляхом збільшення як трудових доходів, так і пенсій, стипендій, інших соціальних виплат. І хоча можливості сім’ї щодо маневрування своїми ресурсами небезмежні навіть у періоди сприятливої економічної кон’юнктури, вона може більше витрачати коштів на поточні потреби, освіту, зміцнення здоров’я своїх членів та робити заощадження.

У періоди погіршення загальної економічної кон’юнктури (кризи) в країні доходи сім’ї скорочуються і вона мусить змен- шувати свої видатки або шукати нові можливості поновлення до- ходів.

Таким чином, формування і використання сімейних доходів, завершуючи процес (фазу) розподілу, є важливим та активним важелем економічного стимулювання суспільного виробництва та стабільного соціального розвитку суспільства.