§ 3. Склад і структура доходів державного бюджету

До переходу на ринкові відносини доходи державного бюджету СРСР базувалися на грошових накопиченнях державних підприє мств. Вони займали понад 90% загальної суми доходів бюджету і в основному складалися з двох платежів—податку з обороту і платежів з прибутку.

В умовах переходу на ринкові механізми доходи бюджетної системи зазнали докорінних зміни. Основними доходами в Україні .яків країнах з розвинутою ринковою економікою, сталиподатки.

Податок — категорія не тільки економічна, а й правова, оскільки встановлюється виключно вищим органом державної законодавчої влади і базується на актах вищої юридичної сили. Відносини, що виникають при встановленні та введенні податків, накладенні стягнення за порушення порядку правильності їх нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджетів, здійсненні контролю за їх надходженням, відбуваються тільки на підставі правових норм. Таким чином, відносини в сфері податків можуть існувати тільки в формі правовідносин.

Податок — це вид обов’язкового платежу, який справляється до бюджету з юридичних і фізичних осіб в порядку і на умовах, визначених законодавчими актами України. Основною характеристикою податку є перехід права власності на частину коштів від платника податків у власність держави.

На відміну від інших платежів податок має характерні особливості і риси, які визначають його сутність.

1. Вид платежу, який регулюється актом найвищої юридичної сили компетентного органу державної влади.

2. Індивідуальна безоплатність податку виражається в односторонньому русі коштів від платника до держави. Держава при стягненні податку не бере на себе обов’язків по наданню кожному окремому платнику певного еквівалента, рівному їх платежу.

3. Безумовний характер податку є продовженням попередньої ознаки і означає сплату податку не пов'язану з будь-якими умовами про зустрічні дії або привілеї з боку держави.

4. Нецільовий характер податкового платежу означає надходження його в фонди, які акумулюються державою і використовуються на задоволення державних потреб, без чітко визначених конкретно цілей, тобто простежити на задоволення яких саме потреб держави здійснюється витрачання надходження від кожного конкретного податку неможливо.

5. Адресність полягає в тому, що податок, на відміну від інших обов'язкових платежів, сплачується лише до бюджету, а не до іншого державного грошового централізованого або децентралізованого фонду. Кожний податок закріплюється за конкретно-визначеним бюджетом (адресатом), або у відповідності з бюджетною класифікацією може бути розподілений між бюджетами різних рівнів.

6. Обов'язковий характер податку передбачає неможливість законного ухиляння від його сплати, за винятком випадків закріпленних у чинному законодавстві.

На конституційному рівні закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, тобто кожен зобов'язаний брати участь у формуванні державного та місцевого бюджетів. Обов'язковість податку виражається у можливості застосування примусу при виконанні платежу та притягненні платника до відповідальності за порушення встановленого строку сплати, розміру платежу, ухилення від його сплати. Обов'язковий характер платежу забезпечує надходження коштів у доходну частину бюджету.

Узагальнюючи вищесказане, можна дати визначення податку як форми примусового відчуження результатів діяльності юридичних і фізичних осіб у власність держави,який вноситься до бюджету відповідного рівня на підставі акта компетентного органу державної влади і виступає як нецільовий, безоплатний, безумовний і обов'язковий платіж.

Податки покликані виконувати ряд функцій, які визначають сутність і обумовлюють їх призначення. Важливою функцією податків є фіскальна. Відповідно до цієї функції податки виконують своє основне призначення — поповнення доходної частини бюджету, доходів держави шляхом залучення податкових платежів для задоволення потреб суспільства.

Регулююча функція податків служить своєрідним регулятором як виробництва, так і споживання (наприклад непрямі податки) і полягає у використанні державою податкового механізму (пільг, ставок) з метою зацікавити платника податків в здійсненні певної діяльності, виконанні робіт чи навпаки, зробити для нього невигідним зайняття ними (наприклад, шляхом встановлення високих податкових ставок). Проте податкове регулювання — більш складний

податковий механізм, який враховує не тільки податковий тиск і податкові пільги, а й перспективи того чи іншого виду діяльності, рівень прибутковості тощо.

Розподільча функція податків проявляє себе підчас розподілу акумульованих коштів у доходній частині бюджету, тобто перерозподілу національного доходу (ВВП) через бюджет. На цій стадії розподілу розподільча функція тісно переплітається з регулюючою.

Стимулююча (дестимулююча) функція створює орієнтири або для розвитку, абодлязгортаннявиробництваідіяльності. Стимулююча функція полягає в тому, що податок повинен бути стимулом до праці. При застосуванні механізму податкових пільг або податкового тиску зміни об ’єкта або бази оподаткування, стимулююча (дестимулююча) функція проявляють себе як підвид регулюючої. Застосовуючи податкові пільги, держава заохочує благодійництво, милосердя, створює сприятливий клімат для залучення інвестицій.

Контрольна фунція реалізується в ході оподаткування і здійсненні аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій; при контролі за отриманням доходів громадян і використанні ними майна. За допомогою контрольної функції здійснюється оцінка раціональності і відповідності податків, реалізації наміченних цілей в конкретних умовах, збалансованості податкової системи в цілому.

Реалізація функцій податку безпосередньо пов’язана этими принципами, які закладені і реалізуються в конкретних видах податків через прояви їх характерних особливостей.

Принцип однократності означає, що один і той же об’єкт може обкладатися податком одного вид у тільки один раз за відповідний період (податковий період).

Перелік усіх діючих податків на території України встановлюється Верховною Радою України. Уряд України регулює механізм їх стягнення і розподілу.

Універсалізація податку передбачає рівний підхід до умов оподаткування будь-яких суб’єктів незалежно від їх форми власності; формування однакових умов і рівної частки відрахувань доходів, незалежно від джерела їх отримання, для всіх платників у відповідності до своєї діяльності.

Принцип наукового підходу передбачає застосування новітніх досягнень у галузі науки для формування побудови системи оподаткування.

При встановленні податків або інших обов’язкових платежів повинні бути в законодавчому порядку визначені складові частини податкового механізму, а саме: платник податку, об’єкт оподаткування, джерело податку, одиниця обкладання, розмір ставки, періодичність та строк сплати податку, пільги при оподаткуванні, особливості розрахунку об'єкта, бюджет, або фонд, куди надходять податкові платежі.

Перелічені елементи податкового механізму відносяться до істотних характеристик податку, при окремому розгляді яких можна скласти загальне уявлення про податок і його сутність.

Платник податку — це юридична або фізична особа, на яку, згідно з чинним законодавством, покладено зобов’язання сплачувати податки та інші обов’язкові платежі. В залежності від постійного місцеперебування, платники податків поділяються на дві групи:

1. Резиденти — особи, які мають постійне місце проживання або місце знаходження в Україні кількістю 183 і більше календарних днів на рік, підлягають оподаткуванню з усіх джерел і несуть повну податкову відповідальність.

2. Нерезиденти - особи, які не мають постійного місця перебування в Україні і підлягають оподаткуванню тільки з доходів, отриманих на території України, і несуть обмежену податкову відповідальність.

Об’єктом оподаткування є те, що обкладається податком. Такими є прибуток, майно, додана вартість товарів (робіт, послуг), спеціальне використання природних ресурсів, заробітна плата, доходи громадян та інші об’єкти, визначені законодавчими актамиУкраїни.

Від об’єкта слід відрізняти джерело податку, хоч в більшості податків ці поняття збігаються.

Джерело податків - це фонд, за рахунокякого здійснюється сплата податку, тобто це ті кошти платника (переважно дохід, капітал, майно), які використовуються ним для сплати податку.

Об ’єкт і д жерело податку збігаються в прибутковому податку з громадян (заробітна плата), в податку на прибуток підприємств (прибуток). На прикладі земельного податку можна побачити різницю між об’єктом і джерелом податку, де земельна ділянка — об’єкт оподаткування, а грошові доходи, отримані з користування цією земельною ділянкою, є джерелом податку.

Одиниця обкладання - це одиниця виміру об’єкта податку та його частина, на яку встановлена податкова ставка. Одиниця обкладання служить специфічною характеристикою конкретного об’єкта оподаткування і щодо неї застосовується ставка податку. Наприклад, у земельному податку це 1 та землі.

Ставка податку—розмір податку, його кількісне вираження, яке встановлюється на одиницю обкладання. Ставка податку може бути встановленаяку твердій сумі, при цьому розмір податку визначається на кожну одиницю обкладання в конкретній фінансовій величині, так і в процентах (податкова квота) , при цьому розмір податку встановлюється у відповідному відношенні до одиниці обкладання. Наприклад, ставка податку на прибуток підприємств — 30% до оподаткованого прибутку. Ставки податків та інших обов’язкових платежів встановлюються Верховною Радою України і не можуть змінюватись впродовж бюджетного року.

Строк сплати податку — встановлена в законі дата, до якої податок повинен бути сплаченим. Порушення строку сплати карається накладанням адміністративного штрафу, фінансовими санкціями та нарахуванням пені за кожний день прострочення.

Податкові пільги — це повне або часткове звільнення юридичних і фізичних осіб, враховуючи їх особливості, від сплати податків. Слід зазначити, що податкова пільга — це інститут звільнення саме від сплати, а не від обов’язку сплати. Так, при відстрочці або розстрочці обов’язок сплати податку залишається. Звільнення можливе вдвох обсягах: повному — коли платник повністю звільняється від сплати податку, та частковому — коли відбувається скорочен -ня податкового зобов’язання за рахунок зменшення об’єкта оподаткування, розстрочки або відстрочки сплати податку (податковий кредит). Застосування податкових пільг передбачає врахування як суб’єктивних особливостей кожного окремого платника, його правового та соціального статусу, так і конкретного виду діяльності, яким вони займаються. Наприклад: інваліди І і II груп, підприємства з іноземними інвестиціями, виробництво сільськогосподарської продукції, роботи з благоустрою громадських місць та ін. Пільги можуть надаватись у вигляді зменшення оподаткованого доходу, зменшення податкової ставки або повного звільнення від податку.