Інтеграція України у сучасну світогосподарську систему

Євроатлантична інтеграція України. Нині створюється нова архітекту­ра міжнародної безпеки, головним імперативом якої є партнерство і співро­бітництво. Останні події у світі свідчать, що для гарантування безпеки краї­нам потрібно об’єднувати свої сили для протидії міжнародному терориз­му.

Основним завданням НАТО є трансформація з військово-політичної організації, яка виникла у відповідь на загрозу „холодної війни’’, у структуру політично-військового характеру. Нині йдеться щодо утвердження HATO- центричної системи європейської безпеки, що характеризується розширен­ням Альянсу на Схід та активізацією програми „Партнерство заради миру”.

У листопаді 2002 р. відбувся саміт у Празі, результатом якого стало прийняття комплексу заходів, спрямованих на посилення можливостей НАТО протистояти головним сучасним загрозам безпеці: тероризму та поширенню зброї масового ураження і засобів її доставления.

Наша держава також не стоїть осторонь розв’язання п итань загальноє­вропейської та євразійської системи безпеки. Україна знаходиться на пе­ретині сфер впливудвох структур безпеки — НАТО та Організаціїдоговору про колективну безпеку СНД (ОДКБ). Для СНД сьогодні актуальне фор­мування механізмів регіональної стабільності, спрямованих на створення сприятливих умов для співпраці не тіл ьки окремих держав- учасниць C НД, а й регіональних утворень, зокрема таких, як ЄврАзЕС і ГУУАМ.

Так, Законом „Про основні засади зовнішньої політики України” від 2 липня 1993 ρ., Концепцією національної безпеки та іншими норматив­ними актами Президента України та Уряду закладено курс на євроатлан­тичну інтеграцію.

У липні 1997 р. у м. Мадриді укладена Хартія про особливе партнер­ство між Україною і Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО), якою закладено основу співробітництва у вигляді таких ме­ханізмів, як Комісія Україна - НАТО та консультації з комітетом НАТО у форматі „19+1”, спільні робочі групи, візити високого рівня та обмін екс­пертами, кризовий консультативний механізм для випадків, якщо Украї­на вбачатиме пряму загрозу територіальній цілісності, незалежності чи національній безпеці.

Для реалізації Хартії Указом Президента України від 27 січня 2001 р. №58 затверджена Державна програма співробітництва України з Органі­зацією Північноатлантичного Договору (НАТО) на 2001-2004 роки, якою передбачено якісне виконання завдань, поставлених Хартією, та розвиток нових напрямів і форм двосторонньої співпраці.

Крімтого, економічне співробітництво з НАТО є важливим чинником перебудови оборонної промисловості. Так, Указом Президента України від 5 березня 2002 р. № 219 затверджена Концепція структурної перебудо­ви оборонно-промислового комплексу України.

У липні 2002 р. на засіданні Комісії Україна - НАТО у Києві підписано Меморандум про підтримку Україною операцій НАТО а Верховною Ра­дою у вереси і 2002 р. ратифіковано Угоду про безпеку між Урядом України та Північноатлантичним альянсом.

Указом Президента України від 8 липня 2002 р. введено вдію рішення Ради національної безпеки і оборони України,.Про стратегію України щодо організації Північноатлантичного договору” від 23 травня 2002 р., яким передбачено інтенсифікацію процесу реформування оборонної сфе­ри, внесення змін і доповнень до Концепції національної безпеки, Воєн- ноїдоктрини та проекту Закону щодо Основних напрямів зовнішньої по­літики України з урахуванням нових стратегічних цілей України щодо НАТО, створення координаційного органу високого рівня (з цією метою створено Державну раду з питань європейської та євроатлантичної інтег­рації України під головуванням Президента України), підвищення стату­су національних координаторів співробітництва України з НАТО, опти- мізацію фінансування та ресурсного забезпечення співробітництва з НАТО тощо.

Інтеграція України в НАТО - довготривалий процесс, який залежить від дотримання загал ьн их стандартів у політичній, оборонній, економічній та правовій сферах.

Членство України в НАТО сприятиме розв’язанню важливих завдань:

— підвищенню ступеня безпеки в регіоні, гарантуванню захисту націо­нальної безпеки України, приведенню української військової організації відповідно до стандартів НАТО;

— ефективному захистові своїх економічних та політичних інтересів у Європі та світі;

— створеннюсприятливихумовдля інтеграціїв європейські економічні структури, збільшенню впливу нашої держави на формування загальноєв­ропейської політики;

— використанню найсучасніших освітніх та інформаційних технологій',

— сприянню позитивним структурним перебудовам українського су­спільства, зокрема зміцненню демократії, утвердженню верховенства пра­ва, захистові прав людини;

— посиленню позицій нашої держави у підтриманні внутрішньої по­літичної та соціальної стабільності;

— зменшенню рівня загроз, що стоять перед Україною у соціально-еко­номічній та гуманітарній сферах;

— сприянню зміцненню стабільності та безпеки у Східноєвропейсько­му та Чорноморському регіонах.

На архітектуру безпеки Європейського континенту впливають взаєми­ни НАТО і ЄС, які мають спільні стратегічні інтереси у сфері безпеки, обо­рони та врегулюванні конфліктів.

Поряд зі зміцненням провідної ролі структур НАТО в системі безпеки західного світу помітна тенденція до розширення сфери європейських стра­тегічних інтересів у східному та південному напрямах. У перспективі це означатиме формування орієнтованого на Європу геоекономічного просто­ру з відповідним вкд юченням проміжних країн до сфери стратегічних євро­пейських інтересів. Цілком закономірно, що у межах такої моделі майбут­нього Європи буде місце і для України.

Україна і COT Світова організація торгівлі (СОТ) створена 1 січня 1995 р. для обслуговування і реалізації багатосторонніх торгових угод та угод з об­меженою кількістю учасників, а також як форум для організації міжнарод­них торгових переговорів.

COT займається регулюванням міжнародних правил торгових відно­син між країнами та забезпечен ням умов для проведення переговорів, спря­мованих на глобальну лібералізацію торгівлі.

Мета організації полягає в: узгодженні позицій різних країн, націле­них на ліквідацію митних та інших бар’єрів у міжнародній торгівлі; роз­робці та застосуванні правил, шо виключають дискримінацію; запровад­женні режимів найбільшого сприяння в торгівлі.

До функцій організації відносяться: сприяння врегулюванню торгових суперечок, контроль за національною торговою політикою країн-членів, співробітництво з іншими міжнародними установами, які беруть участь у формуванні глобальної економічної політики.

Україна також прагне стати повноправним членом цієї авторитетної міжнародної організації. Вступ України до Світової організації торгівлі є першочерговим завданням реалізації політики європейської інтеграції. Приєднання до COT — об’єктивний процес, обумовлений високою дина­мікою інтеграції країни в систему світогосподарських зв’язків, необхідні­стю „відкриття” західних ринків для вітчизняної продукції і підвищення її конкурентноздатності.

Сам факт постійного членства в COT дозволить Україні виключити дискримінацію в усьому комплексі торгових відносин перш за все захис­тити інтереси своїх експортерів за кордоном. Рівноправ’я на ринку товарів посилить позиції країни на міжнародних ринках капіталів. Вступ України до COT дасть змогу подолати значну частину торгово-політичних перешкод на шляху українського експорту. Він не тільки полегшить українським то­варовиробникам доступ до зовнішніх ринків, а й дозволить Україні краще захищати їхні інтереси. Протиріччя та суперечки, які інколи виникають між партнерами в світовій торгівлі, можуть вирішуватися за допомогою механізмів і процедур, передбачених СОТ.

Для цього Україна має дотримуватися певнихторговельних стандартів, змін всередині країни: в її економіці та економічній політиці, втому числі в правовому забезпеченні підприємницької діяльності, підтримці конку­ренції, у захисті прав власності у всіх н формах і проявах. Інакше кажучи, процес вступу в СОТ—це процес реального впровадження повноцінних рин­кових принципів у національну економіку і в її світогоснодарські зв’язки.

За відносно короткий термін було вжито заходів щодо істотної лібера­лізації зовнішньоторговельного режиму України в напряму максимальної його гармонізації з вимогами СОТ. За останні роки чимало зроблено для прискорення гармонізації зовнішньоторговельного режиму з міжнародно визнаними нормами та принципами COT у контексті приєднання Украї­ни до цієї системи, зокрема для завершення формування концепції транс­формації митного тарифу України в 1996-2005 р. відповідно до вимог COT з метою проведення переговорів стосовно взаємного доступу до товарних ринків з країнами-членами СОТ. Розроблено проекти законодавчих актів з питань, шо відносяться до юрисдикції СОТ, переглянуто існуючі зако­ни, нормативні акти з огляду на їх сумісність з вимогами СОТ, у т.ч. уні­фіковано акцизні ставки на вітчизняні та імпортні товари.

Так, Указом Президента України „Про додаткові заходи щодоприско- рення вступу України до СОТ” від 5 вересня 2001 р. №797 визначено пріо­ритетні напрями гармонізації національного законодавства у зовнішньо­торговельній сфері з нормами та вимогами угод СОТ, окреслено періоди завершення двосторонніх переговорів з питань доступу до ринків товарів та послуг, а також заходи співпраці Уряду з Верховною Радою України; Указом Президента України від 5 лютого 2002 р. № 104 затверджено Про­граму заходів щодо завершення вступу України до Світової організації торгівлі.

Крім того, удосконалено законодавство у сфері торгових аспектів інте­лектуальної власності (Указ Президента України „Про невідкладні заходи щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності в процесі вироб­ництва, експорту, імпорту та розповсюдження дисків для лазерних систем зчитування”, прийнято закони та постанови уряду у галузі інтелектуальної власності).

За останні роки Україна активізувала переговорний процес щодо вступу до СОТ, зокрема відбуваються засідання Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до COT та раунди двосторонніх переговорів з країнами- членами Робочої групи стосовно доступу до ринків товарів та послуг.

За їх результатами підписано двосторонні протоколи шодо доступу до ринківтоварівта послуг: з Мексикою, Уругваєм, Новою Зеландією, Кана­дою, Південною Кореєю, Словенією, Латвією, Грузією, ЄС, Еквадором, Бразилією, Угорщиною, Індією, Болгарією, Австралією, Кубою, Туреччи­ною. Продовжено переговори з Польшею, США, Чехією, Словаччиною, Японією, Норвегією, Молдовою та Литвою.

Вступ до Світової організації торгівлі передбачає:

• збільшення іноземних інвестицій в економіку України (приблизно в 1,5-2 рази);

• започаткування переговорів щодо створення зони вільної торгівлі Україна - ЄС;

• зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товарні ринки розвинутих країн світу, а отже, збільшення валютних надходжень від експорту вітчизняної продукції;

• набуття режиму найбільшого сприяння у торговельному просторі всіх країн-членів СОТ;

• набуття можливості захисту інтересів українських виробників згідно з процедурою розгляду торгових спорів Світової організації торгівлі;

• запобігання загрозі торговельно-економічної ізоляції України не тільки від країн Західної та Центральної Європи, а й від країн Східної Євро­пи та Балтії, багато з яких вже сьогодні є асоційованими членами ЄС, ви­тіснення з ринку ЄС української продукції аналогічною продукцією країн Центральної та Східної Європи;

• збільшення надходженьдо Державного бюджету України за рахунок скасування податкових та митних пільг, кількісного збільшення бази для справляння митних платежів, зростання обсягів виробництва та акти візанії торговельного обороту.

Приєднання України до COT сприятиме: проведенню антидемпінго­вої та антисубсидійної політики для захисту національного ринку; засто­суванню до українських товарів режиму найбільшого сприяння або націо­нального режиму; розвитку справедливої конкуренції та зменшенню внут­рішнього податкового пресу на національне виробництво; гармонізації національного законодавства, шо регул ює зовнішньоекономічну діяльність з основними принципами сучасної міжнародноїторгівлі.

Україна та ЄС. Самою розвинутою формою інтеграції в світі вважається об’єднання західноєвропейських країн у Європейський Союз (ЄС), який у перспективі планується як зона формування єдиного економічного про­стору в Європі.

У Посланні Президента України до Верховної Ради України „Євро­пейський вибір” визначено концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 ρρ., якими передбачено ство­рення реальних передумов розв’язання основного геополітичного завдан­ня нашої держави - вступу України до Європейського Союзу.

Європейський Союз свого часу визнав проголошення незалежності України, запропонував реальну підтримку шляхом передачі ноу-хау в рам­ках своєї програми TACIC (Technical Assistance Section) для підтримки по­літики реорганізації та перетворень у країні й оцінив глобальність завдан­ня економічної та соціальної перебудови.

У червні 1994 р. між ЄС та Україною підписана Угода про Партнерство і Співробітництво, яка набула чинності в березні 1998 р. Її мета — сприян­ня розвитку політичних, торговельних, економічних та культурних відно­син. Цією самою Угодою передбачена допомога Співтовариства у справі поступового зближення валютної політики України з політикою Євро­пейської валютної системи. Інтеграція у світові валютні системи має стати для України стратегічно важливим напрямом, оскільки для економічних та соціальних зрушень потрібні доступ до міжнародного капіталу та валютна стабільність. Однак вирішальну роль тут має відіграти ефективна коорди­нація нефінансованих стратегій держав.

Нині ЄС с другим найбільшим торговельним партнером України після Росії, вторгівлі з якою, як відомо, переважає імпортенергоносіїв (табл. 12.28).

ЄС зацікавлений у швидкому приєднанні України до Світової Органі- заціїТоргівлі (СОТ). Членство України в COT посилить переваги еконо­мічної реформи і створить стабільну основу для міжнародної торгівлі та інвестицій.

Кінцевою стратегічною мстою України є її приєднання до Європейсь­кого Союзу, тобто повна інтеграція України у світову економіку.

З огляду на економічну ситуацію, Україні варто зробити такі кроки у напрямі європейської інтеграції:

- отримати статус країни з ринковою економікою;

- отримати „соціальні преференції” в рамках Ге нераді зованої системи преференцій ЄС;

-гармонізувати своє законодавство та технічні стандарти із законодав­ством та технічними стандартами ЄС, нормами та вимогами угод системи ГАТГ/СОТ, законодавчо врегулювати проблемні питання в сфері зовніш­ньої торгівлі;

- розширити договірно-правову базу співробітництва з ЄС у частині укладення секторальних угод;

-стати членом міжнародних організацій та угруповувань світового/ європейського рівня;

- збільшити за рік товарообіг з країнами ЄС на 9-10 % і досягти його загального обсягу на рівні 7,7 млрддол. США;

- перевести співробі тництво з НАТО на якісно новий рівень відносин (відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 травня 2002 р.);

- досягти економічних критеріїв набуття членства в НАТО та ЄС.

На жаль в Україні існують невирішсні проблемні питання інтеграції України до ЄС, зокрема: недостатні темпи системних реформ; недостатній рівень політичної та соціальної активності громадян; порушення Украї­ною окремих положень УПС, що стосуються торговельного співробітниц- 320

Таблиця 12.

Зовнішня торгівля товарами з країнами ЄС (млн.дол.США)

тва: неефективне правозастосування у сфері захисту прав інтелектуальної власності в Україні; невідповідність режимів стандартизації, сертифікації нормам ЄС; запровадження між асоційованими членами ЄС та Україною візового режиму; надання Україні статусу країни з ринковою економікою в рамках антидемпінгового законодавства ЄС.

Перспективним напрямом інтегрування України в економіку світово­го господарства є створення вільних економія них зон, українських транс­національних корпорацій, банків, торгівля об’єктами інтелектуальної влас­ності. Досі Україна через відсталість технологічного способу виробницт­ва, низьку конкурентоспроможність продукції, повільне входження в міжнародний поділ праці є периферією сві тового господарства.

Процес інтеграції України у світову економіку відбувається за умов реформування власної економіки при одночасній трансформації зовніш­ньоекономічних зв’язків, зокрема з країнами СНД.

12.6.