14.12. Вільні економічні зони

Створення вільних економічних зон (ВЕЗ) об'єктивно зумов­лене процесом територіального поділу праці, невпинним розвит­ком зовнішньоекономічних зв'язків. Відбувається формування місць налагодження міждержавних торгових контактів у морсь­ких і річкових портах, пунктах перетину транспортних шляхів, залізничних вузлах, аеропортах.

Усе це дає підстави до утворення ВЕЗ як форми організації господарської діяльності на певній території тієї чи іншої краї­ни, у межах якої усталюються особливі правила економічної діяльності. На території ВЕЗ діють пільгові податки, митні, ва­лютно-фінансові та інші умови діяльності як національних, так і іноземних суб'єктів підприємництва. Метою створення ВЕЗ є залучення іноземних інвестицій, освоєння і впровадження у ви­робництво прогресивних технологій, нарощення виробництва товарів на експорт і для потреб внутрішнього ринку, розвиток ринкової інфраструктури, обмін передовим управлінським дос­відом. У міжнародній практиці налічується понад 20 різновидів ВЕЗ, Вони можуть бути як комплексними, так і певного функці­онального типу - транзитні, митні, експортні, банківські, турис­тичні та ін.

Вільні економічні зони є в США, Англії, Німеччині, Китаї та інших країнах, вони створені з метою прискорення економічного розвитку конкретного регіону або певного виду діяльності чи навіть конкретного підприємства (скажімо- заводу, об'єднання. інституту). У ВЕЗ суб'єктам господарювання надають за певною процедурою деякі пільги на визначений термін, чим створюють сприятливі умови для інвестування. Перші підходи до створення спеціальних економічних зон (СЕЗ) в Україні були передбачені законодавством ще у 1992 p. Однак цей напрям економічних ре­формацій, на думку вчених, не одержав належного розвитку. А він, як свідчить досвід, є ефективним прискорювачем техніко-економічного і регіонального розвитку.

У СЕЗ для інвестицій створені певні пільгові умови і право­ва стабільність на визначений термін.

570

СЕЗ стають привабливими і для внутрішнього, і для зовнішнього інвестора.

Формування пропозицій щодо створення вільних економіч­них зон чи об'єктів потребує, насамперед, проведення інвентари­зації наявних науково-технічного, промислового і гуманітарного потенціалів регіону.

Успішні організація і розвиток ВЕЗ неможливі без прийнят­тя відповідної системи законів і нормативних актів. Її ядром і ос­новою покликаний бути загальний закон про вільні економічні зони1, який чітко регламентує головні цілі, завдання, принципи їх створення, права і відповідальність всіх зацікавлених сторін, ком­плекс преференцій, порядок створення і ліквідації.

Під час розробки програм або пакетів документів ВЕЗ го­ловну увагу треба зосереджувати на виборі пріоритетних товаро-виробничих напрямів: на випуску продукції із закінченим техно­логічним циклом: на впровадженні ресурсе- і енергозбережних технологій, організації глибокої переробки сільськогосподарсь­кої сировини тощо.

Прикладом таких підходів може бути робота Львівської обл­держадміністрації з підготовки Державної програми соціально-економічного розвитку Карпатського регіону в якій передбачено створення спеціальних економічних зон "Яворів", "Жовква", "Мостиська", курортополісу "Трускавець".