Досконало конкурентний ринок

Ознаки, що виділяють різні моделі ринку: кількість фірм - продавців на ринку, типи продукту, можливість контролю за ці­нами з боку продавців, умови вступу в галузь додаткових вироб­ників та виходу з неї, метод конкуренції.

Ознаки чистої (досконалої) конкуренції:

Дуже багато продавців, які на рівних умовах конкурують між собою. Частка кожного на ринку така мала, що збільшення чи зменшення обсягів продажу кимось з них не впливає на рин­кову ситуацію (ринок с.-г. продукції, біржові торги).

Стандартна продукція. Споживач не відрізняє товар одно­го продавця від товару іншого.

Неможливість окремого продавця впливати на ринкову ціну. Якщо окремий продавець запропонує свою продукцію за нижчими цінами, то це не вплине на ринкову ціну.

Вільний вступ до галузі та вихід з неї. Не повинно існува­ти законодавчих, технологічних, фінансових чи інших перепон, що завадять появі чи зникненню нових фірм.

Відсутність нецінової конкуренції. Оскільки товари стан­дартні, то підстав для нецінової конкуренції немає.

Так як в умовах чистої конкуренції фірма не може проводити власної цінової політики, то на відміну від ринкового попиту окремого виробника абсолютно еластична.

Особливості попиту на продукт конкурентної фірми прояв­ляються і через динаміку основних показників, що характеризу­ють її доходи залежно від обсягів продажу. До них належать:

Сукупний дохід (TR) - виручка від продажу певної кількості продукції: TR = P x Q,

де TR - сукупний дохід; P - ціна; Q - реалізована кількість продукції.

Середній дохід (AR) - сукупний дохід з розрахунку на оди­ницю проданої продукції. В умовах досконалої конкуренції сере­дній дохід дорівнює ринковій ціні:

Графічно залежність доходу від кількості реалізованої проду­кції зображується у вигляді променя, який виходить з початку координат:

В умовах досконалої конкуренції, коли на ринку велика кіль­кість продавців, але ніхто з них не може вплинути на зміну рин­кової ціни, тобто попит є абсолютно еластичним.

Максимізація прибутку в короткотерміновому періоді. Оскі­льки в короткотерміновому періоді капітал (постійні витрати є незмінними, то мах прибутку чи мій збитків досягається манев­руванням змінними витратами).

Фірмі варто виробляти товар, якщо це приносить економіч­ний прибуток, або ж збитки будуть меншими, ніж у разі припи­нення виробництва. Економічний прибуток отримуємо в тому році, коли TR -TC має позитивне значення. Тому вирішуємо за­вдання мах прибутку.

За умови збитковості виробництва варто виробляти такий об­сяг продукції, коли загальні збитки фірми менші ніж постійні ви­трати. (Якщо припинити виробництво, то збитки дорівнювати­муть постійним витратам). Такий результат буде тоді, коли вало­вий дохід перевищує змінні витрати:

TC -TR < FC, тоді (FC+ VC) - TR< FC, отже VC< TR.

Дамо нашим висновкам графічну інтерпретацію:

Якщо лінія валового доходу розташована вище кривої сукуп­них витрат, то виробництво приносить економічні витрати. Якщо лінія валового доходу нижче кривої сукупних затрат, але перети­нає криву змінних, то фірма намагається мінімізувати збитки. Якщо лінія валового доходу розташована навіть нижче кривої змінних витрат, то найменші збитки при закритті виробництва.

Аналогічні висновки можна зробити, якщо порівняти гранич­ний дохід з граничними витратами:

Якщо ціна (граничний дохід) продукції перевищує граничні витрати, пов'язані з її виробництвом, то продукцію доцільно ви­робляти.

Якщо граничні витрати додаткової одиниці продукції пере­вищують граничний дохід від її реалізації, то виробництва цієї одиниці слід уникати (у нас при 90 грн).

Точкою рівноваги фірми буде обсяг виробництва, при якому граничні витрати зрівнюються з граничним доходом, а фірма отримає прибуток, чи мій збиток:

MR=MC.

Це рівняння отримало назву правила визначення обсягів виро­бництва.

На рис.

Якщо лінія граничного доходу перетинає криву середніх су­купних витрат, то фірма вирішує проблему максимізації прибут­ку. Його мах значення в точці перетину з кривою граничних ви­трат (Qi).

Якщо лінія граничного доходу проходить нижче кривої сере­дніх витрат, але перетинає криву змінних витрат, то фірма мінімі­зує збитки (Q₂)

Якщо лінія граничного доходу не перетинає навіть кривої сере­дніх змінних витрат, то доцільно відмовитися від виробництва.

Аналіз взаємозв'язку граничних витрат та граничного доходу дає можливість побудувати криву пропозиції фірми у короткоте­рміновому періоді. Якщо ціна товару нижча мій значення серед­ніх змінних витрат, пропозиція фірми дорівнює нулю. Фірма роз­почне виробництво, і відповідно запропонує продукцію для про­дажу з того моменту, коли ціна перевищуватиме мій середніх змінних витрат.

Відрізок кривої граничних витрат фірми, який лежить вище кривої середніх змінних витрат, є кривою її пропозиції у корот­котерміновому періоді.

Максимізація прибутку в довготерміновому періоді. Перехід до аналізу довготермінового періоду передбачає введення нових припущень:

- пристосування галузі до потреб ринку відбувається шляхом залучення в галузь нових виробників чи їх виходу з галузі;

- усі фірми мають однакові в галузі, або дуже близькі криві витрат, тобто маємо справу з типовою фірмою.

Нехай ринкова ціна дає змогу фірмі отримувати економічний прибуток:

Підприємці інших галузей в цьому випадку переорієнтовують свою діяльність на виробництво даної продукції, оскільки вона приносить не тільки нормальний, але й економічний прибуток. Збільшення кількості виробників перемістить ринкову пропози­цію вправо, що призведе до зниження ціни. Тому вступ у галузь нових виробників ліквідує економічний прибуток.

Якщо ціна знизиться до рівня P₂, то типова фірма не тільки отримає економічні прибутки, але і зіткнення з проблемою збит­ків, оскільки ціна нижче мій рівня середніх витрат:

Розглядається відтік фірм з цієї галузі, а зменшення кількості виробників приведе до встановлення нового рівня цін. Тому ма­совий відтік фірм з галузі ліквідує збитки. Такі приливи та від­ливи капіталу в галузь призведуть до встановлення ціни, що за­безпечуватиме відшкодування тільки min середніх витрат. Тобто фірма отримуватиме нормальний прибуток.

Фірмою досягнуто довготермінової рівноваги, коли ціна про­дукту відповідає точці мінімуму середніх сукупних витрат і обся­ги виробництва припадають на цю ж точку: MR=P=MC=ATC.

2.7.