Економічна глобалізація: етапи, зміст, рушійні сили, суперечності

Глобалізація (від франц. global — загальний, від лат. globus — куля) — всезагальний, такий, що охоплює всю земну кулю, складний багатогранний процес. Сьогодні існує безліч визначень глобалізації [1].

Економічний аналіз глобалізації — це її дослідження в межах предме­та і мовою економічної теорії, що означає розгляд процесу глобалізації у більш вузькій, ніж вся життєдіяльність людей — сфері економічної діяль­ності [2]. При такому розгляді глобалізація отримує і більш вузьке визна­чення — економічна глобалізація. Критичний аналіз сучасних визначень глобалізації економіки (економічної глобалізації) подано в публікації Н. Гражевської [2].

Існує позиція, що процес глобалізації — це явище, початок якого має пов'язуватися з 80-ми роками XX ст. Інший, більш розповсюджений варіант: корені глобалізації варто шукати на межі XIX-XX ст. (1870­1913) Нарешті, висловлюється думка, що, оскільки мова йде про по­ступовий процес усуспільнення економічної діяльності, цей процес є невід'ємним, постійним «супутником» усієї діяльності людей і почина­ється відповідно в далекій давнині. На наш погляд, прийнятним може бути останній Вваріант відповіді.

Основними рисами сучасного етапу економічної глобалізації є:

- вільний рух і мобільність товарів, послуг, капіталів, робочої сили, ін­формації та збільшення обсягів міжнародної торгівлі;

- перехід від індустріальної економіки до суспільства знань (інтелект та знання стають безпосередньо продуктивною силою, а інформація і техно­логії — найважливішими економічними активами);

- функціональна інтеграція та координація у міжнародних масштабах різних видів діяльності, поява трансконтинентальних і міжрегіональних моделей діяльності;

- посилення процесу транснаціоналізації з характерною ознакою моно­полізації глобальних процесів;

- асиметрія за рівнем цивілізаційного розвитку країн, інформацій­но-технологічним потенціалом, конкурентоспроможністю;

- неоднакові правила участі в управлінні глобальною економікою, ліди­руючий вплив Америки;

- трансформація всієї системи соціальних зв’язків;

- загострення міжнародної конкуренції;

- посилення антиглобалістського руху;

- надтериторіальний вимір суспільних відносин.

Процес глобалізації простежується як на макро-, так і на мікроеконо- мічному рівнях. Глобалізація на макроекономічному рівні означає загальне прагнення країн, регіонів до економічної активності поза межами своїх кор­донів. Основними ознаками таких прагнень є лібералізація торгівлі; лікві­дація (або обмеження) інвестиційних, митних та інших бар’єрів; створення зон вільного підприємництва, єдиної валюти тощо. Глобалізація на мікрое- кономічному рівні постає як проникнення діяльності компаній в економіку зарубіжних країн за допомогою експорту.

Загальновизнаним є асиметричний розподіл вигод глобалізації та од­нобічні переваги, які отримують розвинені країни в процесі лібералізації зовнішньоекономічної діяльності країн, що розвиваються, та перехідних економік, у тому числі переваги у міжнародній торгівлі, у використан­ні міжнародних фінансових ресурсів, залученні висококваліфікованої та дешевої робочої сили внаслідок міжнародної міграції працівників і так званого відпливу умів, привласненні технологічної ренти на основі по­глиблення «цифрового бар’єру» між лідерами та аутсайдерами інформа­ційного суспільства тощо [2, с. 34].

На промислово розвинені країни, в яких проживає 19% населення планети, припадає сьогодні більше 70% глобальної торгівлі, 60 % прямих іноземних інвестицій та більш ніж 90% користувачів Інтернетом. Обсяг сучасного світового ринку наукомісткої продукції досягнув 2,5 трлн дол., частка США на цьому ринку перевищує 36%, Японії — 30%. Зобов’язан­ня США перед світом складають сьогодні більш ніж 2,6 трлн дол. Баланс міжнародної інвестиційної позиції цієї країни досягнув 2605 млрд дол. Водночас країни, що розвиваються, крім експортерів нафти, в результа­ті погіршення умов міжнародної торгівлі втрачають щорічно близько 10 млрд дол.[ 2, с. 34].

Сьогодні національна держава — важливий гравець у боротьбі з не­гативами глобалізації, в протистоянні глобальному капіталу. Національ­на держава — це гравець, який відстоює національні інтереси.

Примітки

1. Вітчизняні вчені О. Білорус та В. Власов пропонують її наступне визначення: «Глобалізація — це універсалізація всіх сфер громадського життя, що зумовила нову стадію інтернаціоналізації господарського життя, злам національних кордо­нів, розвиток світових ринків товарів, послуг, фінансів, праці, інформації, тобто апофеоз усесвітньої ринкової економіки (Білорус О., Власов В. Глобалістика — нова синтетична наука // Вісник НАН України. — 2010. — №3. — С.18).

2. Гражевська Н. Траєкторії економічних трансформацій в умовах глобалізіації // Банківська справа. — 2006. — №4. — С.31-32.

7.11.