§ 1. Потреби як рушійні сили економічного розвитку. Види потреб. Закон зростання потреб

Основною проблемою економіки в сучасній економічній теорії вважається безмежність людських потреб у світлі обмеженості ресурсів, що можуть бути використані для їх задоволення. Економічна система будь-якої країни світу працює з метою задоволення існуючих у суспільстві на цей час потреб.

Отже, суспільство завжди опиняється перед вибором: які з усіх існуючих потреб задовольнити сьогодні, аякі — у майбутньому? Наявність незадоволе-них потреб, що залишаються такими через обмеженість ресурсів, виступає стимулом для зростання обсягу виробництва товарів та послуг у кожному наступному році. Зростання потужності економіки відбувається за рахунок залучен -ня додаткових ресурсів, більш ефективного їх використання на основі впровадження нових технологій та кращої організації процесу праці. Проте економічне зростання не вирішує суперечність між потребами і ресурсами. Річ втому, що потреби зростають швидше за можливості їх задовольняти. Виникають все нові й нові потреби, їх коло швидко розширюється відповідно з дією об’єктивного економічного закону зростання потреб. Ресурси знову виявляються недостатніми з точки зору нових можливостей виробництва і нового рівня потреб суспільства. Таким чином, зростаючі потреби виступають як рушійні сили економічного розвитку суспільства.

Як на практиці суспільство розв’язує проблему безмежних потреб та об-меженпхресурсів буде розглянуто пізніше. У даному параграфі зосередимо увагу на класифікації потреб та механізмі дії закону зростання потреб.

Взагалі, в сучасній економічній літературі потребу розглядають як відчуття нестачі чого-небудь, як бажання отримання речі чи послуги, за допомогою яких можна позбутися цього відчуття. Так, потребу в їжі можна розглядати як реакцію на відчуття нестачі необхідної кількості калорій в організмі людини, що проявляється через відчуття голоду. Потреба у регулярному читанні газет породжується відчуттям нестачі інформації про події в світі, що свідчить про відповідний ступінь інтелектуального розвитку людини, у якої ця потреба існує. Отже, потреби можуть бути дуже різноманітними і залежати від ступеня розвитку окремої людини та суспільства в цілому. Спробуємо класифікувати основні види потреб.

Потреби класифікують за суб’єктами та за об’єктами. Тобто — хто виступає носіє м певних потреб та що може виступати засобом задоволення тих чи інших потреб.

За суб’єктами існує два способи класифіїсації потреб. Згідно з першггм потреби поділяють на іїгдивідуальні, колективні та суспільні. Відповідно, носієм індивідуальних потреб виступає окрема людина (індивід), яка відчуває необхідність в отриманні їжі, одягу, житла, інформації, уваги з боку оточення і багато іншого. Колективні потреби виникають там,деупевноїкількостілюдейісну-ють спільні іїгтереси. Це можуть бути потреби в отриманні прибутку від спільної економічної діяльності, потреби у перемозі на виборах певної політичної партії, або потреба у завоюванні першого місця у змаганнях в командних видах спорту. Суспільні потреби—це потреби у гарантуванні національної безпеки країни (потреба у збройних силах, органах внутріїпніх справ і т. іїг.), у розробці та втіленніу життя економічних та соціальних програм розвитку суспільства.

Інший спосіб класифікації потреб за суб ’єктами стосується видів потреб, що виникають у суб’єктів економічноїдіяльності. Тут розрізняють потребидо-могосподарства, підприємства та держави. Домогосподарства, що виступають постачатьниками ресурс ів для підприє мств та держави і с поживачами результатів виробництва, відповідно, мають потреби у вигідних умовах використання власних ресурсів та у наявності вибору матеріальних і нематеріатьних благ і послуг, якими вони користуються.

Як уже було сказано, розрізняють потреби і за об ’єктами. Так, усі потреби людини можна поділити на фізіологічні і духовні. Фізіологічні потреби породжуються необхідністю виживання людини як біологічної істоти. Як будь-яка жива істота людина повинна регулярно харчуватись, мати можливість захистити себе від холоду та інших природних явищ, що можуть загрожувати їїжиттє -діяльності. Все це породжує потреби у їжі, одязі, житлі і т. ін. З другого боку, здатність людини до вищої психічноїдіяльності виступає підґрунтям формування у неї духовних потреб, що й відрізняє її від усіх інших біологічних істот на Землі. До духовних потреб відносяться потреби у спілкуванні, в отриманні знань, у мистецтві, утворчості. Саме наявність духовних потреб відокремлює людину від світу тварин і перетворює її на соціальну істоту.

Усі фізіологічні та духовні потреби можна поділити ще на два види потреб - першочергові та непершочергові.

Першочергові - це потреби, без задоволенняякихлюдина взагалі не може нормально існувати. Це, в першу чергу, мінімальні фізіологічні потреби, що стосуються необхідної кількості їжі для активної життєдіяльності людини, як біологічної істоти, а також потреби в одязі іжитлі для захисту її здоров’я. Проте, існують і першочергові духовні потреби, без задоволення яких людина не може реалізовувати себе як істота соціальна. Якщо людина з дитинства буде позбавлена спілкування із собі подібними, вона залишиться представником біосвіту, але не стане членом людського суспільства.

Непершочегові — це потреби, що виникають як продовження і розвиток першочергових потреб. Вони також поділяються на фізіологічні та духовні. Поява непершочергових фізіологічних потреб пов’язана з бажанням людини мати не просто їжу, а харчуватись особливо приготованими, делікатесними продуктами. Житло теж може бути не просто захистом від негативного впливу навколишнього середовища, а багатокімнатним фешенебельним будинком чи навіть справжніми хоромами. Це ж саме можна сказати і про одяг. Більшість потреб цього типу задовольняється за допомогою так званих предметів розкошів.

Існують і непершочергові духовні потреби. Так, природна для людини потреба у спілкуванні із родичами та друзями, взає мопорозумінні з ними та встановленні добрих взає мовідносин може перерости у потребу спілкування із багатотисячними аудиторіями, потребу у завоюванні поваги і любові з боку десятків та сотень тисяч незнайомих людей. Потреба у знаннях може задовольнятись на рівні, що дозволяє людині бути спеціалістом у своїй галузі і нормально виконувати свої службові обов’язки, а може перетворитись у нестримне бажання знати 40 якомога більше про найрізноманітніші речі, щоденно навчатись чогось нового. Отже, як фізіологічні, такідуховні потреби можуть бути мінімальними (першочерговими) та максимальними (непершочерговими).

Відразу необхідно зазначити, що вищенаведена класифікація потреб за об’єктами є досить умовною та іноді, важкою в застосуванні. Чітко відокремити фізіологічні та духовні, першочергові та непершочергові потреби буває досить не просто. Так, наприклад, потреба у теплому, зручному, модному одязі одночасно означає як необхідність захиститись від холоду, так і бажання отримати позитивну реакцію збоку оточення на свій зовнішній вигляд. Існування кулінарного мистецтва свідчить про те, що прийняття їжі для людей — це не тільки фізіологічна потреба, а й спосіб задовольнити свої потреби духовного плану. Ще важче буває провести межу між першочерговими та непершочерговими потребами. Річ втому, що ця межа рухлива і залежить як від можливостей суспільства в цілому задовольняти ті чи інші потреби наданій стадії його розвитку, так і від індивідуальних особливостей окремих людей. Так, залежно від рівня розвитку суспільства, мінімальна потреба у продуктах харчування може визначатись на рівні, що не дозволяє людині вмерти з голоду, або на рівні, що забезпечує їй повноцінне, збалансоване з медичної точки зору харчування. За інших рівних умов, мінімальна потреба окремої людини в отриманні інформації про події в світі може полягати у щоденному читанні декількох періодичних видань, або в одній газеті за місяць.

Існують й інші способи класифікації потреб. Однією з найбільш поширених в економічній літературі є класифікація потреб за системою відомого американського вченого А. Маслоу. У так званій піраміді потреб Маслоу вони розташовані за ступенем необхідності (нагальності) їх задоволення. В основі цієї піраміди перебувають фізіологічні потреби (голод, спрага, одяг, житло). Другий поверх відведено потребам у безпеціта захисті (надійність доходів, гарантії працевлаштування, особиста безпека, екологічні умови). На третьому поверсі знаходяться соціальні потреби (спілкування, любов, взаєморозуміння). Четвертий рівень складають потреби у повазі (самоповага, визнання з боку оточення, суспільно значимий статус). Останній, найвищий поверх піраміди, відведено потребам у самовираженні (саморозвиток та самореалізація у творчій праці, мистецтві).

Слід наголосити, що з індивідуальних потреб людей складаються загальносуспільні потреби, для задоволення яких існує суспільне виробництво. Як уже зазначалося на початку параграфа, суспільне виробництво завжди відстає від рівня існуючих потреб. Це відбувається, по-перше, через те, що вже задоволені потреби можуть відновлюватись через певний проміжок часу. По-друге, задоволення одних потреб породжує виникнення інших. Отже, зростання потреб має під собою об’єктивні підвалини. Об’єктивний економічний закон зростання потреб можна сформулювати таким чином: процес задоволення пев-41 них потреб на основі розвитку суспільного виробництва є одночасно процесом виникнення нових потреб, що вимагають свого задоволення.

Якщо уважно подивитись на взаємозв’язок міжпотребамн і виробництвом, то можна побачити, що потреби не тільки стимулюють розвиток виробництва, а й визначають його структуру та характеризують ступінь розвитку суспільства в цілому. Справді, нові галузі виробництва виникають під впливом но-вихпотреб, що з’являютьсяу суспільстві. Структуражсуспільноговиробніщтва з точки зору співвідношення у ньому традиційних та новітніх галузей свідчить про досягнутий рівень розвитку суспільства.

Слід сказати й про існування зворотного зв’язку. Розвиток суспільного виробництва сам може стимулювати появу нових потреб, що досі не існували. Проте головною рушійною силою у процесі взає модії потреб та виробництва все жтаки залишаються зростаючі потреби.