Суть та характеристика людських потреб і благ

Потреба - це об’єктивна умова існування людини. Зміст цієї катего­рії полягає в такому:

1) потреба - це категорія, що відображає відносини між людьми і умови їхньої життєздатності;

2) потреби мають об’єктивно-суб'єктивний характер.

На сучасному етапі найбільш популярною класифікацією потреб є теорія Абрахама Маслоу. Ця теорія називається Ієрархією потреб Мас­лоу (рис. 3.1).

Абрахам Маслоу визначив два типи потреб:

1) первинні - це потреби, які виникають із народженням, без задоволен­ня яких людина взагалі не може нормально функціонувати. До таких потреб відносять фізіологічні потреби та потреби в захисті;

2) вторинні - це потреби, що виникають як продовження і розвиток первинних потреб. До них відносять соціальні потреби, потреби в са- мореалізації та творчості. Виникнення таких потреб зумовлене роз­витком цивілізації.

Вторинні потреби не можуть бути задоволені без задоволення пер­винних потреб.

Рис. 3.1. Ієрархія потреб Маслоу

Основним недоліком цієї теорії є те, що вона не враховує національ­ного менталітету та психології окремо взятих людей.

За ступенем реалізації розрізняють:

1) абсолютні потреби - формуються відповідно до загального світового рівня розвитку виробництва і відображають максимально досягнутий у світовій економіці рівень задоволення потреб людини (ті потреби, які можуть бути досягнуті у світі);

2) реальні потреби - ті, що можуть бути задоволені при певному розви­тку виробництва;

3) платоспроможні потреби - потреби, які людина може оплатити від­повідно до свого матеріального стану;

4) задоволені потреби - потреби, які фактично задовольняються існую­чими на ринку благами і послугами.

У механізмі відтворення економічні й соціальні потреби взаємо­пов’язані та рівнозначні.

Економічні потреби - це бажання споживачів придбати і використати різні товари і послуги, які приносять їм користь.

Соціальні потреби - стосуються потреб особистого розвитку, потреба у здобутті освіти, самореалізації і творчої діяльності.

Виділяють три етапи розвитку потреб:

1) матеріально-речові потреби - розвиток даного етапу відбувається до середини 50-х років ХХ ст. Людина прагне задовольнити свої матері­альні потреби;

2) розвиток соціальних потреб або розвиток „економіки споживання” - цей напрям формується із середини 50-х років до початку 80-х років ХХ ст. В цей період почали формуватися такі соціальні потреби: по­бутове обслуговування, медицина, спорт, відпочинок;

3) початок 80 років ХХ ст. характеризується зародженням інформа­ційної революції і зростанням зацікавленості в духовних потребах, пов’язаних з творчістю і духовним розвитком особистості.

На цьому етапі в структурі потреб відбуваються такі принципові змі­ни:

1) перехід від домінування економічних суспільних потреб до соціаль­них потреб;

2) від задоволення елементарних потреб до задоволення потреб на осно­ві індивідуалізованого виробництва;

3) від речової структури споживання до переважання в ній послуг гума­нітарного характеру, які направлені на розвиток особистості.

Усе те, що задовольняє людські потреби, називають благами (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Класифікація благ

Оскільки запаси виробничих благ суспільства обмежені, то в державі можна виробити лише певну визначену кількість благ.

Крива виробничих потужностей відображає всі можливі комбінації максимальних об’ємів випуску благ, які можуть бути вироблені в сус­пільстві при певних запасах виробничих факторів.

Цей закон схематично показаний на рис. 3.3.

Рис. 3.3. Крива виробничих потужностей

Будь-яка точка на кривій показує максимальний об’єм виробництва.

Якщо точка F знаходиться під кривою виробничих потужностей, то це означає, що в державі виробничі блага використовуються неефективно.

Якщо точка К знаходиться поза кривою, то ця точка не може існу­вати, оскільки такої кількості виробничих благ немає в розпорядженні виробника, єдиний шлях - знайти нові виробничі блага.

При застосуванні нових технологій крива виробничих можливостей пересувається вправо в криву A₁ А.

Кількість інших продуктів, від якої доводиться відмовлятися, щоб отримати деяку кількість іншого продукту, називається альтернативною вартістю цього продукту.

Закон зростання альтернативної вартості полягає в тому, щоб отри­мати кожну додаткову одиницю потрібного продукту, ми повинні від­мовлятися від дедалі більшої кількості іншого продукту.

Економічні інтереси - це категорія, що виражає усвідомлені еконо­мічні потреби окремих людей, соціальних верств, груп та класів, які ви­являються у поставлених цілях, конкретних завданнях та діях щодо їх досягнення. Саме через інтереси як спонукальні мотиви і проявляються виробничі відносини, тому інтереси розглядають як рушійну силу еконо­мічного прогресу.

3.2.