Фінансова система держави

Фінанси - це сукупність специфічних грошових відносин, пов'язаних із формуванням, розподілом, перерозподілом і викори­станням централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів із метою вирішення економічних, соціальних і політичних завдань.

Суб'єктами фінансових відносин є держава, підприємства, ор­ганізації та фізичні особи.

Основним об'єктом фінансових відносин є валовий внутріш­ній продукт.

Характерними рисами фінансів є такі.

1. Фінансові відносини мають грошову форму. Реальний рух гро­шей є обов'язковою умовою виникнення й існування фінансів, проте хоча всі фінансові відносини є грошовими не всі грошові відносини можна вважати фінансовими,. Грошові відносини за своїм змістом і складом є значно ширшими за фінансові. Напри­клад, грошовий обіг, реалізація товарів через торговельну мережу, кредит і ціноутворення опираються на використання грошей як загального еквівалента, проте не виражають фінансових відносин.

2. Фінансові відносини мають розподільчий (нееквівалентний) хара­ктер. Саме за допомогою фінансів здійснюються розподіл і пере­розподіл вартості валового внутрішнього продукту, тобто за їх допомогою у складі виручки від реалізації відбувається виокрем­лення коштів для відшкодування матеріальних витрат, фонду оп­лати праці, амортизаційних відрахувань тощо. Через податки й обов'язкові збори у розпорядження держави вилучається частина доходів суб'єктів господарювання та населення.

3. Фінансові відносини завжди пов'язані з формуванням та викори­станням фінансових ресурсів, тобто грошових коштів, які утворю­ються в процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту.

Значення фінансів для функціонування економічної системи відображають їх функції - розподільча, контрольна та стимулююча.

Розподільчу функцію пов'язано з розподілом і перерозподілом валового внутрішнього продукту, формуванням і використанням централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів.

Процес розподілу ВВП має дві стадії - первинний і вторинний розподіл. Останній ще називають перерозподілом.

На першій стадії створений у сфері матеріального виробницт­ва ВВП розподіляється на такі частини, як амортизаційні відраху­вання та факторні доходи. Амортизаційні відрахування йдуть на відновлення використаного основного капіталу. Факторні доходи отримують суб'єкти, які брали участь у створенні ВВП: працівники сфери матеріального виробництва - у формі заробітної плати, підприємства - у формі прибутку, власники грошового капіталу - у формі позичкового проценту, власники природних ресурсів - у формі ренти тощо.

Вторинний розподіл відбувається у формі перерозподілу пер­винних доходів на користь працівників бюджетного сектору еко­номіки, що надає безоплатні послуги, та соціально незахищених верств населення. У результаті утворюються вторинні доходи (со­ціальні трансферти, заробітна плата працівників бюджетного сек­тору економіки, зокрема сфери державного управління, націона­льної оборони, правоохоронних органів, науки, освіти, охорони здоров'я тощо). Механізм перерозподілу охоплює такі офіційні ка­нали, як держбюджет, ціни, пільги, соціальне страхування та бла­годійність. Крім того, перерозподіл доходів може здійснюватися через тіньові канали шляхом скоєння кримінальних злочинів (ре­кет, вимагання, хабарництво, крадіжки, шахрайство тощо).

Контрольна функція фінансів зумовлюється об'єктивно прита­манною їм здатністю кількісно відображати рух фінансових ресур­сів і забезпечувати контроль за дотриманням пропорцій у розподі­лі ВВП, правильністю формування, розподілу та використання фінансових ресурсів держави та суб'єктів господарювання. На практиці вона реалізується у діяльності системи державних орга­нів, які здійснюють фінансовий контроль. В Україні до таких належать Міністерство фінансів, Рахункова палата, Державна каз­начейська служба, Державна фіскальна служба, Державна служба фінансового моніторингу, Державна аудиторська служба, Депар­тамент фінансового контролю та моніторингу способу життя На­ціонального агентства з питань запобігання корупції та деякі інші.

Фінансовий контроль здійснюється на підставі інформації, джерелом якої є фінансова звітність, тобто така бухгалтерська звіт­ність, що містить дані про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів суб'єктів господарювання.

Стимулюючу функцію пов'язано з використанням фінансів як інструменту економічного стимулювання, що може суттєво впли­вати на розвиток виробництва й підвищення його ефективності, наприклад шляхом установлення фінансових пільг або застосу­вання фінансових санкцій.

Фінансова система - це сукупність фінансових відносин та інститутів, що регулюють ці відносини.

Структуру фінансової системи показано на рис. 10.1.

Рисунок 10.1 - Структура фінансової системи

Централізовані фінанси концентруються у бюджетах і держав­них позабюджетних фондах і формують державні фінанси.

Бюджетом називають план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади й органами місцевого

Тема 10. Фінанси та фінансова система самоврядування протягом бюджетного періоду. Докладніше сис­тема бюджетів України буде розглянута у наступній підтемі.

Позабюджетні фонди - грошові кошти держави, які мають цільове призначення й не входять до державного бюджету. Вони створюються за рахунок субсидій із бюджету, позик, спеціальних податків та зборів. Позабюджетні фонди розширюють можливості втручання держави в економіку, обминаючи бюджет, і можуть використовуватися як резерви, до яких уряд звертається в разі фі­нансових труднощів. В Україні існують такі позабюджетні фонди, як Пенсійний фонд і Фонд загальнообов'язкового державного со­ціального страхування.

Децентралізовані фінанси перебувають у розпорядженні:

- підприємств нефінансового сектору (основне джерело фі­нансових ресурсів - виручка від реалізації товарів або послуг);

- підприємств фінансового сектору, тобто установ банківської та парабанківської системи (джерела фінансових ресурсів залежать від виду діяльності кожної установи; наприклад, для банків це мо­жуть бути депозитні внески, для страхових компаній та пенсійних фондів - страхові внески, для лізингових компаній - лізингові пла­тежі, для факторингових компаній - комісійна винагорода тощо);

- некомерційних організацій, тобто громадських організа­цій, партій, благодійних фондів, релігійних общин тощо (основне джерело фінансових ресурсів - добровільні внески фізичних та юридичних осіб);

- населення (джерела фінансових ресурсів - різні види осо­бистих доходів).

Усі ланки фінансової системи є взаємопов'язаними.

10.2.