Крива індивідуального попиту

Для побудови кривої індивідуального попиту на певне благо подивимось, як змінюється вибір споживача при зміні ціни блага. З цією метою розглянемо систему координат, яку було введено на мал.

Нехай доход споживача дорівнює І, а ціни на благо зменшуються і до­рівнюють, відповідно, P₁, P₂, P₃, P₄ (див. мал. 5.1.a). При зниженні ціни блага X лінія бюджетного обмеження IN₁ розгортається праворуч уздовж осі X до нових точок перетину з нею — N₂, N₃, N₄. Довжина кожного відрізка 0N₁, ON₂, 0N₃, ON₄ відповідає кількості товару, яку споживач був би готовий придбати, за умови витрачання всього доходу на благо X при кожній заданій ціні. E₁, E₂, E₃, E₄ - точки рівноваги споживача при відповідних цінах.

Крива "ціна—споживання"з’єднує різні точки рівноваги споживача, що утворюються при зміні цін.

Якщо перенести точки E₁, E₂, E₃, E₄ кривої "ціна—споживання" в іншу систему координат, де по вертикальній осі відкладаємо ціни, а по гори­зонтальній — відповідні обсяги блага X, то отримаємо криву, що показує залежність обсягу блага, який індивід готовий спожити, від ціни (мал. 5.1.6).

Адже при ціні P₁ точка оптимуму споживача — E₁ і споживач гото­вий купувати товар у кількості X_r При ціні P₂ відповідна кількість товару дорівнює X₂. І так далі.

Отримана на мал. 5.1.6 лінія є кривою індивідуального попиту, яка встановлює зв’язок між обся­гом попиту окремого споживача і ціною блага за інших рівних умов.