Олігополія. Модель Курно. Ламана крива попиту Суїзі

Вперше спроба пояснити поведінку олігополії була зроблена французом А. Курно в 1838 році. Його модель заснована на таких принципах:

— на ринку присутні тільки дві фірми;

— кожна фірма, яка приймає своє рішення, вважає ціну та обсяг виробництва конкурента постійними.

Так, припустимо, на ринку діють дві фірми X і Y. Як буде ви­значати фірма X ціну та обсяг виробництва? Окрім витрат, вони залежать від попиту, а попит, у свою чергу, від того, скільки про­дукції випустить фірма Y. Однак що буде робити фірма Y, фірмі X невідомо, вона лише може передбачити можливі варіанти її дій і відповідно планувати власний випуск.

Рис. 46

Якщо розглядати ситуацію з позиції фірми Y, то можна накрес­лити подібний графік, що відображає зміну ціни та кількості про­дукції, що виготовляється, в залежності від дій, здійснюваних фір­мою ^X.

Об’єднавши обидва графіки, отримаємо криві реакції обох фірм на поведінку одна одної. На рис. 47 крива X відображає реакцію фірми ^x на зміни у виробництві фірми Y, а крива Y — відповід­но навпаки. Рівновага настає в точці перетину кривих реакцій обох фірм. У цій точці передбачення фірм співпадають з їх реальними діями.

Рис. 47. Криві реакції фірм X і Y на поведінку одна одної

У моделі Курно не відображена одна істотна обставина. Перед­бачається, що конкуренти відреагують на зміну фірмою ціни пев­ним чином. Коли фірма Y виходить на ринок і забирає у фірми X частину споживчого попиту, остання «здається», вступає в цінову гру, знижуючи ціни та обсяг виробництва. Однак фірма X може зайняти активну позицію і, значно знизивши ціну, не допустити фі­рму Y на ринок.

«Цінова війна» знижує прибутки обох сторін. Оскільки рішення однієї з них впливають на рішення іншої, існують підстави домови­тися про фіксацію цін, поділ ринку з метою обмеження конкуренції та забезпечення високих прибутків. Оскільки всілякі змови підпа­дають під антимонопольне законодавство та переслідуються дер­жавою, то фірми в умовах олігополії вважають за краще від них ві­дмовитися.

Оскільки цінова конкуренція невигідна нікому, кожна фірма бу­ла б готова тримати більш високу ціну за умов, що її конкурент бу­де діяти аналогічним чином. Навіть якщо зміниться попит, або ско­ротяться витрати, чи відбудуться ще якісь події, які дозволяють знизити ціну без шкоди для прибутку, фірма не зробить цього, по­боюючись, що конкуренти сприймуть подібний крок як початок ці­нової війни. Підвищення цін також не є привабливим, оскільки конкуренти можуть і не наслідувати приклад фірми.

Реакція фірми на зміну цін конкурентами відображена у моделі вигнутої кривої попиту на продукцію фірми в умовах олігополії. Ця модель була запропонована в 1939 році американцями Р. Холлом, К. Хітчем і П. Суїзі. На рис. 48 зображені криві попиту і граничного доходу фірми X (виділені жирною лінією).

Рис. 48. Модель вигнутої кривої попиту:

D₁, MR₁ — криві попиту та граничного доходу фірми за цін вище P₀; D₂, MR₂ — криві попиту та граничного доходу

фірми за цін нижче P₀

Якщо фірма піднімає ціну вище P₀, то її конкуренти не поч­нуть у відповідь підвищувати ціни. Внаслідок цього фірма X втратить своїх споживачів. попит на її продукцію при цінах вище P₀ дуже еластичний. Якщо ж фірма X встановить ціну нижче P₀, то конкуренти, скоріше всього, підуть услід за нею, щоб зберегти свою частку ринку. Тому при цінах нижче P₀ попит буде менш еластичним.

Різка різниця в еластичності попиту при цінах вище P₀ та нижче P₀ призводить до того, що крива граничного доходу переривається, а це значить, що зниження ціни не зможе бути компенсоване роз­ширенням обсягу продаж. Модель вигнутої кривої попиту дає від­повідь на питання, чому фірми в умовах олігополії намагаються пі­дтримувати стабільні ціни, переносячи конкурентну боротьбу в не- цінову сферу.

Існують і інші моделі олігополії, засновані на теорії ігор. Так, при визначенні власної стратегії фірма оцінює вірогідні прибутки та втрати, які будуть залежати від того, яку стратегію вибере кон­курент. Припустимо, що фірми A і B контролюють основну част­ку продаж на ринку. Кожна з них намагається збільшити обсяг продаж і тим самим забезпечити собі зростання прибутків. Досяг­нути результату можна зниженням цін і приверненням на свою сторону додаткових покупців, активізацією рекламної діяльності і т. ін.