Поняття, ПРЕДМЕТ І МЕТОД СУДОВО- БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЕКСПЕРТИЗИ. Класифікація судових експертиз

На стадіях досудового розслідування та судового розгляду важ­лива роль належить науковим методам збору доказів. Одним із та­ких методів, що застосовується у процесі розслідування або судового розгляду справ про розкрадання та привласнення майна й інші корисливі господарські злочини, є судово-бухгалтерська експертиза.

Судово-бухгалтерська експертиза належить до найпошире­ніших видів судових експертиз. Її застосовують під час розсліду­вання та розгляду кримінальних і цивільних справ, коли виника­ють питання, для вирішення яких є необхідними спеціальні знан­ня з бухгалтерського обліку й аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства.

Судово-бухгалтерська експертиза на стадіях провадження ді­знання, досудового слідства та судового розгляду складається з дослідження матеріалів справи фахівцем-бухгалтером і надання у відповідності до його спеціальних знань висновку щодо поставле­них питань, що стосуються господарської діяльності та знайшли своє відображення в бухгалтерському обліку.

Як визначено в законі України «Про судову експертизу», су­дова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформа­цію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду.

Судово-бухгалтерська експертиза, як і будь-яка судова експе­ртиза, не існує поза кримінальними чи цивільними справами, що виникають у процесі розслідування або судового розгляду. Неза­лежно від того, за якими справами призначається ця експертиза, її предметом є господарська діяльність, відображена в документах бухгалтерського обліку та бухгалтерських реєстрах, що стали об'єк­том розслідування чи судового розгляду й стосовно яких перед експертом-бухгалтером слідчим або судом поставлено питання, що потребують застосування спеціальних знань із бухгалтерського обліку й аналізу господарської діяльності підприємств.

Процесуально-правовий зміст судово-бухгалтерської експертизи - це система правил, установлених чинним кримінально-проце­суальним і цивільно-процесуальним законодавством та законом України «Про судову експертизу», які регулюють порядок її приз­начення та проведення, права й обов'язки експерта-бухгалтера, а також інших учасників процесу у зв'язку з проведенням експертизи.

Фінансово-господарський зміст судово-бухгалтерської експерти­зи полягає в реалізації нею знань із бухгалтерського обліку й аналі­зу господарської діяльності, а також у специфіці предмета й мето­дів дослідження. Ці особливості виділяють її у самостійний вид судової експертизи.

Бухгалтер-експерт обов'язково повинен володіти як певним обсягом процесуально-правових знань, так і достатніми знаннями з бухгалтерського обліку й аналізу господарської діяльності. Тільки в разі суворого додержання ним процесуального законодавства та правильного застосування спеціальних знань судово-бухгалтерська експертиза може бути визнана доброякісною й такою, що відпові­дає своєму призначенню.

Необхідно розрізняти поняття предмета судово-бухгалтерсь­кої експертизи як дослідження явищ господарської діяльності та предмета судово-бухгалтерської експертизи, що проводиться за конкретною справою.

У першому випадку предмет експертизи становлять питання, які взагалі належать до компетенції експерта-бухгалтера, у другому таким предметом є питання слідчого або суду, поставлені бухгал- теру-експерту з конкретної справи.

Отже предмет судово-бухгалтерської експертизи визначається конкретно поставленими завданнями та змістом питань, які вона вирішує. Як правило, основні питання, на які повинен відповісти експерт у своєму висновку, пов'язано з обґрунтуванням висновків ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства, що пере­віряється. Предметом судово-бухгалтерської експертизи є стан і результати економічної діяльності підприємств, установ та органі­зацій, тому в спеціальній літературі (на відміну від Інструкції Мін'юсту) клас експертиз, що характеризується застосуванням різнобічних спеціальних знань у галузі економіки та суміжних наук, більша кількість науковців називає судово-економічною екс­пертизою. Однак єдина наукова класифікація судово-економічних експертиз поки що не сформувалась.

Серед основних завдань, що вирішуються судовими експерта­ми, можна виділити такі їх класи:

- завдання, пов'язані з ідентифікацією об'єктів;

- діагностичні завдання, які полягають у виявленні механіз­му події, встановленні часу, способу й послідовності дій, що приз­вели до правопорушення, якісних і кількісних характеристик здій­снених діянь;

- завдання, пов'язані з експертною профілактикою, тобто ді­яльністю з виявлення обставин, що сприяють здійсненню злочинів (правопорушень), і розробкою заходів щодо їх усунення.

Об'єктом судово-бухгалтерської експертизи є документи, бух­галтерські реєстри та бухгалтерська звітність, у яких відображено господарську діяльність підприємств, серед іншого і протиправну. Саме документи є специфічним об'єктом судово-бухгалтерської експертизи. На підставі їх дослідження експерт робить висновки щодо законності господарських операцій та правильності відобра­ження їх у бухгалтерському обліку. При цьому він не повинен ви­ходити за межі спеціальних знань, тобто давати документам юри­дичну оцінку й визначати їх доказове значення у справі.

Систему показників можна поділити на три великі групи:

1) дані контролюючих, статистичних і фінансово-кредитних органів про роботу підприємства, яка аналізується; висновки та пропозиції вищих організацій за підсумками роботи за певний звітний період, повідомлення в засобах масової інформації;

2) дані самого підприємства: планові документи, інформативна, проектно-кошторисна, технологічна й фінансова документація, дані оперативного, бухгалтерського та статистичного обліку й звітність;

3) додаткові дані: протоколи зборів засновників та акціонерів; інформація, отримана від працівників підприємства; дані, отри­мані в процесі оперативно-розшукових заходів, тощо.

Під час аналізу економічних показників можуть бути помічені ознаки порушення планової, фінансової, кошторисної та бюджетної дисципліни, виявлені факти нераціонального, неощадливого й не­цільового використання засобів та інші відхилення.

Слідча та судова практика використовує як докази за кримі­нальними справами не всі матеріали економічного аналізу, а лише ті з них, що, виявляючи негативні відхилення, не мають задовіль­них економічних пояснень, але логічно проявляють свій зв'язок із розслідуваними злочинами. Однак виявлені в процесі економічно­го аналізу негативні тенденції й відхилення від нормативного пе­ребігу виробничих процесів самі по собі не є порушенням законо­давства, вони лише вказують напрямок проведення більш деталь­ного дослідження. Докази ж здійснення протиправних дій у сфері економіки встановлюються документальними й органолептични­ми прийомами судово-бухгалтерської експертизи.

Використання тих чи інших прийомів дослідження докумен­тів залежить від особливостей злочинів, документообігу в галузі, в якій скоєно злочин, та обліку господарських операцій на конкрет­ному підприємстві.

Коли слідчий доходить висновку щодо необхідності проведен­ня судово-бухгалтерської експертизи, він, керуючись статтями 69, 70, 71 КПК України, складає про це постанову. Судово-бухгалтерська експертиза призначається лише щодо порушеної кримінальної справи, яка перебуває у провадженні відповідного органу.

Під час розслідування кримінальних справ про розкрадання майна підприємств, організацій, установ і громадських організацій необхідність у призначенні судово-бухгалтерської експертизи (у тому числі після документальної ревізії) виникає в таких випадках:

- якщо результати (висновки) ревізії суперечать матеріалам справи, й усунення цих суперечностей потребує висновку експерта;

- за наявності суперечностей у висновках первинної та по­вторної документальної ревізії;

- у разі обґрунтованого клопотання звинувачуваного про призначення судово-бухгалтерської експертизи;

- у випадках застосування ревізором сумнівних методів ви­значення заподіяної матеріальної шкоди;

- коли експерт іншої спеціальності не може зробити обґрун­тований висновок без додаткового дослідження матеріалів справи експертом-бухгалтером.

16.2.