9.5 Роль трудових спілок на ринку праці

У реальному житті абсолютна більшість ринків праці є недосконало конкурентними. Розпочнемо їхній аналіз з ситуації, коли певний вид послуг праці на ринку пропонують не незалежні один від одного працівники, а їхні об'єднання - трудові спілки.

1 Збільшення попиту на працю. Як видно з рис. 9.4, а, до найбажаніших наслідків призводить збільшення попиту на працю: зростає і ставка заробітної плати, і зайнятість (кількість працівників, що отримали можливість працювати).

Рисунок 9.4 - Вплив трудових спілок на ринку праці

Для збільшення попиту на працю трудові спілки:

1) сприяють зростанню попиту на продукцію галузі (допомога у проведенні рекламних кампаній, політичне лобіювання для отримання вигідних контрактів, підтримка протекціоністських заходів для обмеження конкуренції з боку іноземних виробників);

2) сприяють заходам підприємців, спрямованим на підвищення продуктивності праці;

3) намагаються вплинути на ціни споріднених товарів (вигідним є підвищення цін товарів-замінників і зниження цін взаємодоповнюваних товарів).

Водночас усі згадані методи не особливо ефективні і на практиці часто зводяться не до збільшення попиту на працю, а до запобігання його зниженню.

2 Обмеження пропозиції праці. Зменшення пропозиції праці також сприяє підвищенню ставки заробітної плати (рис. 9.4, б). Історично трудові спілки підтримували законодавство, яке обмежувало імміграцію, підтримувало обов'язковий вихід на пенсію, скорочувало тривалість робочого тижня. Обмеження кількості членів трудових спілок, що об'єднують представників деяких фахів, призводить до зростання заробітної плати коштом тієї частини працівників, які опинилися поза ринком праці. Ще один метод обмеження пропозиції послуг праці - обов'язковість ліцензування деяких професій, яке часто сягає далі свого первинного завдання - захисту споживача від некомпетентних фахівців.

3 Контроль над ставкою заробітної плати. Більшість трудових спілок не обмежують кількість своїх членів, а навпаки, прагнуть об'єднати усіх потенційних працівників. Це дає їм змогу чинити прямий тиск на роботодавців під час переговорів щодо рівня заробітної плати. Часто для уникнення загрози страйку фірми змушені йти на поступки і погоджуватися на ставку заробітної плати, яка перевищує рівноважну (рис.9.4, в). Загалом більшого успіху трудові спілки досягають у галузях, де еластичність попиту на працю невисока.

Отже, трудові спілки намагаються збільшити попит на працю, обмежити її пропозицію або контролювати ставку заробітної плати.