3. Перша модель: чисто конкурентна модель ринку праці

Чисто конкурентний ринок праці характеризується такими рисами: 1) велика кількість фірм конкурує одна з одною при найманні конкретних видів праці; 2) численні працівники, які мають певну кваліфікацію, незалежно один від одного пропонують даний вид послуг праці; 3) ні окремі фірми, ні окремі працівники, ні трудові спілки не контролюють ринкову ставку заробітної плати.

Ринковий попит є сума індивідуальних попитів всіх фірм якоїсь однієї галузі.

Ринкова пропозиція в умовах повної зайнятості залежатиме від того, скільки робітників потрібно цій галузі і яка ставка заробітної плати сформувалася на цьому ринку праці.

В умовах відсутності безробіття(повна зайнятість) фірми на конкретному ринку праці повинні платити все вищі ставки зарплати, щоб найняти більше робітників. Це тому, що сила спонукання перейти на іншу фірму визначається ставкою заробітної плати, яка є альтернативою втрачених інших можливостей. Ставка заробітної плати повинна покривати витрати втрачених можливостей альтернативного використання часу: на інших ринках праці, в домашньому господарстві, або на відпочинок.

Графічно це відображається таким чином:

На конкурентному ринку праці рівноважна заробітна плата (Wc) і кількість найманих робітників (Qc) визначається пропозицією праці (S) і попитом на працю (D), як це відображено на графіку 9-1(б). Так як ця ставка заробітної плати є ставкою заробітної плати і для окремої фірми, що наймає робітників на ринку праці, то крива пропозиції праці для цієї фірми, Wc=MRC, досконало еластична, як на графіку 9-1(а). Фірмі найвигідніше наймати робітників до точки MRP=MRC (точка Б).