9.3. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ВИМІРИ ефективності TА міжнародної конкурентоспроможності ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНИХ КРАЇН СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Суспільні трансформації у країнах ЦСЄ та колишнього CPCP відбуваються з різною швидкістю й інтенсивністю, характеризу­ються неоднаковими кількісними і якісними параметрами, але спільними для них усіх є не тільки ринкові перетворення, а и пе­рехід до принципово нової економічної системи.

Таблиця 9.1

ГОЛОВНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНИХ КРАЇН

СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Закінчення табл. 9.1

У дужках зазначастгля місце країни у світовому рейтингу.

« ■» —дані відсутні.

Складено за даними-. Міжнародний валютний фонд, База даних Світового економіч­ного огляду, вересень, 2009 р.; Доклад о развитии человека 2009. Преодоление барьеров человеческая мобильность и развитие 7 IIep с англ., ПРООН M : Издательство «Весь Мир», 2009. - 232 с.: Всесвітній економічний форте — The Global Competitiveness Re­port 2009—2010.

Таким чином, станом на 2008 р. сукупний ВВП постсоціаліс- тичних країн Східної Європи складає 3 563,97 млрд. дол. США у поточних цінах, із них частка країн ЦСЄ — 41,12 %, держав- учасниць СНД — 55,94 % (головним чином, завдяки Росії), при­балтійських держав — 2,94 %, України — 5,04 %. Відносно світо­вого ВВП питома вага ПСКСЄ рівна 5,85 %.

Згідно зі статистичними даними Міжнародного валютного фон­ду, показник ВВП на душу населення в Україні за паритетом ку­півельної спроможності валют у 2008 р. складав 7 342 міжнарод­них доларів. Одразу для порівняння відзначимо, що за цим показ­ником Україна значно відстає від країн-світових лідерів. ВВП на душу у цих країнах у 4—5 рази перевищує такий для України Зрозуміло, що за цими відставаннями криються зовсім інші стан­дарти життя людей та радикально інші, кращі, можливості для соціально-економічного розвитку націй. Очевидно, найвдалішим прикладом для порівняння України за своїм соціально-економіч­ним розвитком будуть не високорозвинені держави світу, а пост- сошашстичні східноєвропейські країни, у тому числі колишні пострадянські республіки.

Як засвідчують наведені дані, найпривабливіша соціально- економічна ситуація за останні роки складається у таких країнах ЦСЄ, як Чехія, Словаччина, Угорщина, Хорватія, Польща та при­балтійських державах. Практично за всіма індикаторами нашу країну випереджає Росія і, що є особливо відмітним, майже дво­кратною є різниця між рівнями ВВП на душу населення за ПКС. Подібна ситуація складається щодо диспозиції України та інших держав за показниками Індексу розвитку людського потенціалу та Індексу глобальної конкурентоспроможності — Україна з року в рік лише втрачає свої рейтинги і нас уже давно обігнали Болгарія, Румунія, Росія.

Згідно із останнім ООНівським ранжуванням країн, за даними 2007 р., Україна посіла 85 місце з-поміж 182 досліджуваних дер­жав світу в рейтингу Програми розвитку OOH за Індексом роз­витку людського потенціалу (ТРЛП). 1 хоча за абсолютним зна­ченням Україна в 2007 р. порівняно з 2006 р. наростила показник 1PJ1Γ1 (відповідні індекси складають 0,796 та 0,789), однак, така позитивна динаміка мала місце у зв’язку з розширенням кількості досліджуваної сукупності на 5 країн. Співставні ж дані свідчать про інше — Україна втратила одне рейтингове місце, порівняно зі своєю позицією в рейтингу 2006 р., що є ознакою відносного по­гіршення якості життя українців. Фахівці OOH традиційно відно­сять нашу країну до групи країн з середнім рівнем розвитку люд­ського потенціалу Цьогорічними «сусідами» України по рейтин­гу стали Вірменія (84-те рейтингове місце), Азербайджан, Таїланд та Іран (відповідно, 86, 87, 88 позиції). Україна значно відстає за рівнем розвитку людського потенціалу від усіх країн ЦСЄ, таких пострадянських республік, як Естонія, Литва, Латвія, Білорусь, Росія, Казахстан, хоча й випереджає Азербайджан, Грузію, Турк- меністан, Молдову, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан.

Варто наголосити, що людський розвиток в Україні значно погіршився протягом першої половини і 990-х рр Так, якщо у 1990 р. ІРЛП, який дає уявлення про людський розвиток в Україні за радянських часів, складав 0,809, то в цілому більше, ніж за пів­тора десятиріччя Україна радикально понизила свою рейтингову позицію — від 45 до 85-тої (CPCP загалом належало у 1990 р. 26 місце зі 130 у рейтингу, значення показника складало 0,920). 1 на­віть не дивлячись на деякі статистичні неузгодженості у такого роду порівняннях, пов’язані з різною кількістю досліджуваних країн чи зміною методики обчислення ІРЛП, із цього випливає, що, займаючи лідируючі позиції у світі щодо рівня освіченості населення та охоплення його освітою, володіючи значним науко­вим потенціалом, Україна значно програє багатьом країнам за рів­нем якості життя населення. Національні життєві стандарти на­стільки швидко скоротилися за період нашої незалежності, що вже становлять цілком реальну загрозу національній економічній та соціальній безпеці.

У рейтингу країн Всесвітнього економічного форуму за Індек­сом глобальної конкурентоспроможності Україна в нинішньому році посіла 82 місце з-поміж 133 країн, що досліджувались, втра­тивши тим самим лише за один рік 10 позицій На зазначеному 82-му місці Україна є сусідом з африканськими країнами Гамбією (81) і Алжиром (83), а серед країн СНД випереджає Грузію (90), Вірменію (97), Таджикистан (122) і Киргизстан (123). У звіті вка­зується, що значне погіршення індексу конкурентоспроможності України викликане тим, що країна зіткнулася з істотними проб­лемами, пов’язаними з різким падінням попиту на експортну про­дукцію, девальвацією гривні і руйнуванням національної фінан­сової системи.

Як відомо, одним із ключових індикаторів успішного рефор­мування економіки і створення якісного конкурентного середо­вища в країні є обсяги залучених прямих іноземних інвестицій (ГП1). Так, глибинні трансформації у постсо ці алі стичних країнах, особливо ЦСЄ, зумовили появу на внутрішніх ринках цих країн іноземних інвесторів, що значною мірою сприяло через залучення міжнародних інвестицій підвищенню рівня капіталізації економі­ки, її транснаціоналізації і нагромадженню основного капіталу (табл. 9.2).

Безсумнівним лідером у регіоні як за обсягами залучених у 2008 р. ГШ, так і накопичених з початку 1990-х рр іноземних ін­вестицій, є Росія, Польща, Румунія, Чехія, Україна. Хоча за пито­мими показниками накопичених станом на 2008 р. обсягів ШІ у розрахунку на душу населення лідирують Естонія, Чехія, Словач­чина, Словенія. У цьому контексті слід відмітити, що Україна за

середньодушовим обсягом залучених ШІ сумарним станом на 2008 р. (1 018,5 дол. / чол.) відстає від країн ЦСЄ майже уп’ятеро. Україна за цим показником випереджає лише Албанію, Азербай­джан, Білорусь і Молдову, що є ознакою крайньої слабкості на­ціональної економіки приваблювати іноземні інвестиції. Такий надзвичайно низький рівень залучення іноземних інвестицій вка­зує на високий ступінь недовіри з боку зовнішніх інвесторів до України, свідчить про існування високих ризиків щодо ведення бізнесу в національній економіці, недостатній захист прав інвес­торів та несприятливу політичну ситуацію.

Таблиця 9.2

ПОРІВНЯЛЬНА характеристика залучених піі У НОСТСОЦІЛЛІСТИЧІГИХ КРАЇНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ, станом па 2008 р. (MJIH дол.)

Закінчення табл, 9.2

Складена за даними' World investment Report 2009: Cransnaliotial Corpoialious, Agri­cultural Production and Development — New York and Gettetu; United Nations Coiiterence on. Trade and Development, UN. 2009 — P. 247—254

Загальновідомо, що якість національного бізнес-середовища значною мірою визначається рівнем сформованою у державі ци­вілізованої моделі ділової поведінки. В Україні ця модель ще да­лека від досконалості через незаконне в багатьох випадках похо­дження нагромадженого власниками капіталу, приховування своїх доходів, відсутність соціальної відповідальності бізнесу. Особли­во ганебним в Україні протягом останніх років є поширення прак­тики рейдерства, орієнованої на незаконний перерозподіл власно­сті. За оцінками авторитетних експертів інвестиційних компаній, зі щорічного обсягу операцій злиттів і поглинань в Україні, який оцінюється у понад 3 млрд дол. США, близько двох третин мають недружній характер рейдерських захоплень за участі досвідчених юристів та економістів. Особливо небезпечним з погляду фор.му- вання в державі цивілізованої моделі ділової поведінки є систем­ний характер рейдерства, коли до протиправних схем привлас­нення підприємств вдаються потужні промислово-фінансові гру­пи України під патронатом державних та правоохоронних органів, судів, державної виконавчої служби тощо [13, с.285]. Очевидно, якісні економічні трансформації в країні неможливі без формування цивілізованих відносин власності та їхньої ефектив­ної інституціоналізащї.

Обравши курс на забезпечення якісного економічного зрос­тання, розбудову інститутональних засад ринкового середовища, Україна не може перебувати на узбіччі світогосподарських проце­сів, а повинна стрімко розвиватися у напрямку транснаціоналіза- ції, зокрема шляхом залучення міжнародних інвестицій, виходу за національні кордони заради забезпечення свого належного і ста­лого місця у глобалізованій економіці. Полегшуючи доступ до прогресивних технологій та нових методів менеджменту, міжна­родний рух капіталу не тільки сприятиме формуванню національ­них інвестиційних ринків, але й активізуватиме ринки факторів виробництва, товарів і послуг. Активізація іноземного інвестуван­ня спроможне стати одним із визначальних чинників піднесення національної економіки України, її ефективної участі у міжнарод­ному поділі праці. Сприяти цьому повинно радикальне поліпшен­ня інвестиційного клімату, у тому числі шляхом оновлення існу­ючого законодавства країни у сфері іноземних інвестицій.