Стратегія та форми випереджального розвитку для України

На шляху розвитку демократії, ринкової економіки та відкритого суспільства Україна постала перед необхідністю прискореного проведення ефективних реформ, вибору оптимальної стратегії їх здійснення.

Стратегія економічних реформ у кожній країні витікає з особливостей її історичного розвитку, специфіки економічного, соціального і політичного становища, враховує при цьому рівень радикальності, термін, послідовність проведення та способи вирішення поточних завдань.

Реформування економіки в Україні передбачало вирішення трьох взаємопов’язаних завдань:

1) проведення системних змін в економіці, включаючи інституційні та структурні перетворення;

2) лібералізацію економіки;

3) фінансову (макроекономічну) стабілізацію.

Кінцевий успіх реформ в економіці визначається вирішенням усіх трьох завдань, а не одного з них.

Вибір сценарію проведення реформ залежить від послідовності реформування елементів і термінів. Перед Україною стояв вибір одного з двох підходів до реформування економіки. Перший підхід передбачає проведення максимального числа радикальних реформ у короткі терміни - так звана «шокова терапія». Другий підхід, відомий під назвою «градулізм», базувався на часткових перетворенням (поступова лібералізація формування ринкових структур) та в їх поетапному поглибленні.

На сучасному етапі реформ в Україні процес змін відбувається повільними темпами і не забезпечує корінних перетворень і досягнень. Оцінка трансформаційних змін у вітчизняній економіці повинна проводитися в контексті загальносвітових тенденцій розвитку трансформаційних процесів, які впливають на хід перетворень в Україні. До них належать:

- поширення ринкової моделі економіки на всі регіони світу;

- глобалізація і посилення взаємозалежності країн;

- поглиблення інтеграційних процесів;

- залежність соціально-економічного розвитку від сучасних високих технологій.

Стратегічною метою України за умов трансформацій є побудова соціально-орієнтованої ринкової економіки. Цей напрям є вітчизняним трактуванням загальноосвітніх тенденцій розвитку в постіндустріальному суспільстві.

Реалізація цієї мети конкретизується стратегічними завданнями, визначеними на певний період:

- до 2004 р. - підвищення добробуту громадян;

- до 2011 р. - входження у світове співтовариство як рівноправний його член, а, отже, досягнення світових норм і стандартів соціально-економічного розвитку;

- до 2015 р. - входження до Асоціації і зони вільної торгівлі Європейського Союзу;

- до 2020 р. - реалізація «Стратегії 2020».

Сучасні умови розвитку економіки України вимагають ґрунтовного та комплексного оцінювання можливостей інтеграції країни у світовий господарський простір. Перспективи такої інтеграції значною мірою залежать від місця й ролі країни у глобальному економічному середовищі, які, у свою чергу, визначаються поточними конкурентними позиціями країни та, що більш важливо, її здатністю забезпечувати умови для довгострокової конкурентоспроможності національної економіки. Саме тому доцільно сконцентрувати увагу на світових рейтингах конкурентоспроможності та використати їхній аналіз для визначення пріоритетних напрямів розвитку економіки України в міжнародному конкурентному середовищі.

Українськими вченими було розроблено індикатори метрики вимірювання сталого розвитку - МВСР на основі міжнародних рейтингових показників України. Із застосуванням цієї методики було визначено сценарій розвитку України на середньостроковому відрізку часу (2010-2020 рр.). За цей часовий інтервал в Україні відбуватиметься зміна старих політиків на нову генерацію, яка виховувалася й здобувала освіту за нових соціально-політичних умов і має нові демократичні цінності. Протягом цього періоду матимуть місце високі ризики соціальних конфліктів, терпітимуть крах старі політичні альянси, посилюватиметься соціальне розчарування, залишатиметься високою корупція.

Сприятливі умови для виробництва значної кількості продуктів харчування, хороші кліматичні умови, підвищення ефективності транзитних шляхів України, високоякісний людський капітал, освіта, острівки науки та культури зберігатимуть стійкі, відносно високі позиції. Для України на цьому етапі найважливішу роль відіграватимуть такі позитивні фактори, як вигідне географічне положення, високий рівень освіченості дорослого населення країни, його працездатність та миролюбність. Негативними факторами- характеристиками, які спричинятимуть уразливість до загроз та потребуватимуть найшвидшого подолання, зоставатимуться внутрішня політична нестабільність, високий рівень корупції та макроекономічна нестабільність.

В сучасних умовах для досягнення сталого економічного розвитку важливим завданням є реалізація державної регіональної політики. Метою такої політики як складової стратегії економічного і соціального розвитку України є створення умов для динамічного, збалансованого розвитку територій, усунення основних регіональних диспропорцій.

До ключових завдань державної регіональної політики України належить зменшення регіональних економічних та соціальних диспропорцій. Поглиблення дисбалансу соціально-економічного та культурного розвитку суттєво ускладнює проведення єдиної політики соціально-економічних перетворень, формування загальнодержавного ринку товарів і послуг, збільшує загрозу регіональної кризи, дезінтеграцію національної економіки. Регіональні диспропорції гальмують забезпечення високих темпів економічного зростання на всій території держави.

Серед основних проблем економіки регіону в Україні можна виділити:

- незначний рівень конкурентоспроможності економіки регіонів;

- посилення диспропорцій регіонального розвитку;

- несприятливі умови для розвитку людського, інтелектуального та соціального капіталів;

- хаотичність інвестиційних процесів на регіональному рівні;

- недостатньо дієву інфраструктуру для впровадження комплексу структурних перетворень економіки регіонів.

На сучасному етапі регіонального розвитку можна виділити кілька груп проблем, пов'язаних з існуванням міжрегіональної диференціації, які мають значний вплив на темпи реформування соціально-економічного розвитку регіонів:

- проблеми загальнодержавного масштабу, які виникли в регіоні у зв’язку з тим, що він є підсистемою єдиної системи, якою виступає країна;

- проблеми регіонального характеру, обумовлені історичними, природними, демографічними факторами, що роблять регіони відмінними один від одного;

- проблеми, породжені історичним досвідом в управлінні господарством регіону, зумовлені недосконалою системою управління, що потребує використання нових форм і методів;

- проблеми соціально-економічного, політичного характеру, які включають в себе виробничо-економічні, фінансові, соціальні та інші.

Також виникає потреба в здійсненні адміністративної реформи шляхом реформування державної влади та місцевого самоврядування, що має підвищити ефективність управління регіональним розвитком України.

Основними напрямами трансформації відносин між центральними та регіональними органами влади у сфері управління соціально-економічним розвитком слід визнати:

- забезпечення доступу місцевої влади до фінансових ринків, кредитних ресурсів;

- встановлення нових критеріїв адміністративної відповідальності керівників органів місцевого самоврядування та розпорядників бюджетних коштів;

- запровадження нових принципів та механізмів відносин «влада - громадськість» щодо формування програм, механізмів підзвітності та громадського контролю;

- зміна грошового забезпечення регіональних програм відповідно до змін функцій щодо забезпечення належного розвитку соціальної сфери регіонів і надання населенню соціальних послуг належної якості.

В сучасних умовах напрямки і пріоритети розвитку України на період до 2020 року визначаються «Стратегією сталого розвитку «Україна - 2020», яка складається з чотирьох векторів руху:

1) сталий розвиток країни;

2) безпека держави, бізнесу та громадян;

3) відповідальність і соціальна справедливість;

4) гордість за Україну в Європі та світі.

«Стратегія-2020» включає в себе 62 реформи. З них пріоритетними визначені 8 реформ та 2 програми. Визначено 25 ключових показників успішності розвитку країни. Метою реформ визначено досягнення європейських стандартів життя та гідного місця Україні в світі.

З урахуванням цих завдань державна регіональна політика у 2015-2020 рр. має забезпечити:

У формування оптимальної високоефективної структури господарства регіонів, яка б сприяла їхньому комплексному розвитку на основі природно­ресурсного, виробничо-економічного, науково-технічного та людського потенціалів, наявної інфраструктури, історико-культурних надбань і традицій з використанням переваг та можливостей геополітичного становища регіонів;

- застосування договірних засад при визначенні спільних дій центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у стимулюванні регіонального розвитку, зокрема підтримку розвитку депресивних територій;

- вирішення спільних регіональних та міжрегіональних проблем розвитку шляхом об’єднання фінансових ресурсів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

- підвищення ролі регіонів у зовнішньоекономічному співробітництві, активне входження регіонів до міжнародних організацій та формувань, активізація міжрегіонального та транскордонного співробітництва;

- удосконалення системи державного стратегічного програмування регіонального розвитку, розробка стратегій розвитку регіонів;

- децентралізацію влади, розмежування функцій та повноважень центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з розширенням повноважень місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;

- підвищення ролі регіонів у реалізації екологічної політики держави;

У адаптацію національного законодавства з питань регіональної політики до норм і стандартів Євросоюзу.

Як першочергові визначені реформа системи національної безпеки і оборони, оновлення влади та антикорупційна реформа, судова реформа та реформа правоохоронної системи, децентралізація та реформа державного управління, дерегуляція та розвиток підприємництва, реформа системи охорони здоров’я і податкова реформа.

Серед пріоритетів стратегії також реалізація двох програм - енергонезалежності та популяризації України у світі, а також просування інтересів держави у світовому інформаційному просторі.

Вектор руху «Сталий розвиток країни» передбачає втілення 26 реформ та програм:

1. Дерегуляція та розвиток підприємництва

2. Програма розвитку малого та середнього бізнесу

3. Податкова реформа

4. Реформа захисту конкуренції та антимонопольного законодавства

5. Реформа корпоративного права

6. Реформа фінансового сектору

7. Реформа ринку капіталу

8. Реформа трудових взаємовідносин

9. Реформа транспортної інфраструктури

10. Реформа телекомунікаційної інфраструктури

11. Програма участі в транс-європейських мережах

12. Реформа митної служби та інтеграція в митну спільноту ЄС

13. Реформа економічної та монетарної політики

14. Програма розвитку українського експорту

15. Реформа енергетики

16. Програма енергоефективності

17. Реформа сільського господарства та рибальства

18. Земельна реформа

19. Реформа житлово-комунального господарства

20. Реформа інститутів статистики

21. Програма залучення інвестицій

22. Реформа дипломатичних відносин та інституцій

23. Реформа державних закупівель

24. Реформа фінансового контролю Держави та стабілізації державного бюджету

25. Реформа державної служби та реорганізація державних органів

26. Реформа управління державною власністю

Вектор руху «Безпека держави, бізнесу та громадян» передбачає втілення 9 реформ та програм:

1. Реформа системи національної безпеки та оборони

2. Реформа військово-промислового комплексу

3. Судова реформа

4. Оновлення влади та антикорупційна реформа

5. Програма електронного врядування

6. Реформа правоохоронної системи

7. Програма енергонезалежності

8. Реформа захисту інтелектуальної власності

9. Програма збереження навколишнього середовища

Вектор руху «Відповідальність і соціальна справедливість» передбачає втілення 14 реформ та програм:

1. Децентралізація та реформа місцевого самоврядування

2. Реформа регіональної політики

3. Програма національної єдності та підтримки нацменшин

4. Конституційна реформа

5. Реформа виборчого законодавства

6. Реформа системи соціального захисту

7. Пенсійна реформа

8. Реформа системи охорони здоров’я

9. Реформа якості та безпеки харчової продукції

10. Реформа захисту споживачів

11. Програма популяризації фізкультури та спорту

12. Програма здорового способу життя та довголіття

13. Реформа освіти

14. Програма розвитку для дітей та юнацтва

Вектор руху «Гордість за Україну в Європі та світі» передбачає 13 реформ та програм:

1. Програма популяризації України в світі

2. Програма створення бренду «Україна»

3. Реформа відзнак та нагород

4. Програма розвитку інновацій

5. Розвиток інформаційного суспільства та медіа

6. Реформа державної політики у сфері науки та досліджень

7. Українська космічна програма

8. Програма розвитку туризму

9. Реформа державної політики у сфері культури

10. Програма розвитку національного кіновиробництва

11. Програма розвитку національної видавничої справи

12. Реформа державної політики у сфері спорту

13. Програма залучення талантів

Реалізація Стратегії передбачає досягнення 25 ключових показників, що оцінюють хід виконання реформ та програм. Зокрема, планується, що у рейтингу Світового банку Doing Business Україна посяде місце серед перших 30 позицій, рейтинг за зобов’язаннями в іноземній валюті за шкалою рейтингового агентства Standard and Poors становитиме не нижче інвестиційної категорії «ВВВ», ВВП у розрахунку на одну особу, який розраховує Світовий банк, підвищиться до 16 000 доларів США.

Чисті надходження прямих іноземних інвестицій до 2020 року мають скласти понад 40 млрд. дол. США, витрати на національну безпеку і оборону - не менше 3 % від ВВП. За індексом сприйняття корупції, який розраховує Transparency International, Україна має увійти до 50 кращих держав світу. Окрім того, до завдань Стратегії включено підвищення середньої тривалості життя в країні на 3 роки.

3.