СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА ЦІНИ

Обсяг доходів фірми залежить, перш за все, від цін на вироб­лену продукцію.

Ціна - це кількість грошей, що сплачується або отримується за одиницю товару або послуги.

Сутність та економічне значення ціни розкриваються через її функції, серед яких:

- облікова - ціна забезпечує еквівалентність обміну, тобто ви­ручка від реалізації продукції забезпечує відшкодування витрат на її виробництво й реалізацію, а також утворення прибутку;

- розподільча - внаслідок відхилення ціни від вартості може відбуватись перерозподіл вартості продукції між галузями, регіо­нами та підприємства ми; цей розподіл може бути регульованим або відбуватися стихійно;

- стимулююча - підвищення ринкової ціни стимулює підп­риємства до випуску дефіцитних видів продукції (на які відбулося підвищення ціни);

- регулююча - ціна забезпечує збалансування попиту та про­позиції на ринку.

В економічній практиці застосовують різноманітні види цін, які можна класифікувати за різними критеріями.

За сферами товарного обслуговування виділяють такі види цін:

- гуртові ціни, за якими виробники великими партіями реа­лізовують свою продукцію;

- роздрібні ціни, за якими товари реалізуються в невеликій кі­лькості безпосередньо кінцевому споживачу;

- закупівельні ціни, за якими держава закуповує продукцію у сільськогосподарських виробників;

- ціни й тарифи на послуги, які можуть належати як до сфери гуртової торгівлі (вантажні транспортні тарифи), так і до роздріб­ної (тарифи на пасажирські перевезення).

За формами продажу виділяють такі види цін:

- контрактні (договірні) ціни - це ціни, встановлені за факти­чною домовленістю між сторонами угоди купівлі-продажу;

- біржові котирування - це ціна того чи іншого товару, за якою він реалізовується через біржу;

- ціни ярмарків і виставок (такі ціни часто бувають пільговими);

- аукціонні ціни.

За стадіями продажу виділяють такі види цін:

- ціни пропозиції - це стартові ціни, які встановлює продавець;

- ціни попиту - це ціни, за якими покупець зацікавлений придбати товар;

- ціни реалізації - це фактичні ціни угоди купівлі-продажу.

За ступенем стійкості в часі виділяють такі види цін:

- тверді, які встановлюються під час укладання договору й діють протягом усього терміну його дії;

- рухливі: зафіксована в договорі ціна у разі зміни ринкової ціни товару може змінюватися в момент постачання;

- змінні: у договорі встановлюється вихідна ціна й передбача­ється формула внесення поправок у разі зміни вартості ціноутво- рюючих факторів;

- ціни з подальшою фіксацією: під час укладання договору ви­значаються умови фіксації та принцип визначення ціни.

Як базові ціни використовуються:

- розрахункові ціни, які обґрунтовуються постачальником для кожного замовлення;

- довідкові ціни, які публікуються в різноманітних довідниках, каталогах і періодичних виданнях, переважно це середні ціни;

- прейскурантні ціни.

У зовнішньоекономічній діяльності використовують такі види цін:

- трансфертні (внутрішньофірмові ціни, які транснаціона­льні корпорації використовують у торгівлі між своїми виробничи­ми підрозділами);

- середня експортна та середня імпортна ціни, які визначаються на основі даних зовнішньоекономічної статистики шляхом спів­відношення вартості проданого товару з його фактичним обсягом, такі ціни дають уявлення про середньостатистичні ціни за угодами купівлі-продажу та віддзеркалюють цінову політику, яка утвори­лась у світовій торгівлі стосовно цього виду товару на певних рин­ках споживання;

- світові, коли ціни одних товарів (сировина) визначаються рівнем цін провідних країн-експортерів цього товару, інших - за цінами світових товарних бірж, а готових виробів - за цінами про­відних експортерів (виробників) товарів у світі;

- демпінгові ціни - це ціни, нижчі за порівняльну ціну на схо­жий товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику такого товару;

- порівняльна ціна - ціна схожого товару в країні експорту за умов схожого виробництва, продажу або збуту, що відображається в звичайних контрактах, які не є винятковими за характеристика­ми їх здійснення.

За ступенем регулювання виділяють такі види цін:

- вільні ціни й тарифи, які встановлюються на всі види проду­кції, товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів;

- державні фіксовані ціни (тарифи);

- регульовані ціни (тарифи) - у разі такого методу встановлен­ня цін допускаються деякі зміни в певних межах, установлених державою.

Державні фіксовані та регульовані ціни й тарифи встанов­люються державними органами України на ресурси, які чинять визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари й послуги, що мають вирішальне соціальне значення (наприклад, тарифи на послуги ЖКХ), а також на продукцію, товари й послу­ги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Кожен із зазначених видів цін має власні особливості розра­хунку, однак у загальному вигляді структуру ціни можна уявити таким чином (див. рис. 6.4). Роздрібна ціна, за якою кінцеві спожи­вачі купують товар у роздрібній мережі, має покрити витрати, пов'язані з купівлею цього товару в гуртових посередників, а також за рахунок роздрібної націнки покрити власні витрати обігу (реа­лізації) та сформувати прибуток роздрібного торгівельного підп­риємства. Відпускна ціна гуртових посередників формується ана­логічно. Відпускна ціна виробника має покрити витрати виробни­цтва та сформувати прибуток, а також містить непрямі податки (в Україні це податок на додану вартість, акцизний податок, мито), що сплачуються у державний бюджет.

Рисунок 6.4 - Структура ціни

На формування ціни конкретного товару або послуги впли­вають численні фактори, показані на рис. 6.5.

Рисунок 6.5 - Фактори, що впливають на ціну

Крім того, важливе значення має те, якої мети фірма бажає досягти за допомогою ціноутворення: наприклад, максимізація прибутку вимагає встановлення високих цін, проникнення на но­вий ринок - низьких цін, забезпечення виживання - впровадження системи цінових знижок тощо.

6.5.