Теорія економіки пропозиції Артура Лаффера

Теорія «економіки пропозиції» побудована на традиційній для неокла­сичного напряму основі — впливі сукупної пропозиції на економічну рів­новагу, яка бере початки ще з досліджень Сея.

Ця теорія основну причину нестабільності економічного розвитку та стагнації, посиленої інфляцією, або стагфляції, вбачає у нестачі обсягу на­ціонального продукту. На грунті цих уявлень на противагу кейнсіанським уявленням була побудована макроекономічна модель, що зорієнтована на пропозицію[1]. Якщо в кейнсіанській моделі велике значення з метою здійс­нення антиінфляційної політики надавалося зростанню сум податків як в абсолютному, такі у відносному розумінні, то теоретики «економіки про­позиції» стверджують, що з часом більша частина податків трансформуєть­ся у витрати виробництва і перекладається на споживачів у вигляді більш високих цін. Тому зростання податків викличуть ефект підвищення темпу інфляції пропозиції. А збільшення при допомозі держави податкового тис­ку на підприємства приведе лише до стагфляції, тобто зростанню і інфляції і безробіття.

А. Лаффер вводить поняття граничних податкових ставок, переви­щення яких знижуватиме стимули до праці, підприємництва, заощаджень та інвестицій. Результатом буде зменшення пропозиції товарів і послуг, а отже, й доходів державного бюджету. Парадокс полягає утому, що для збільшення податкових надходжень до бюджету потрібно знизити подат­кові ставки за межу граничних. Залежність між податковими ставками та доходами бюджету держави одержала назву «закону Лаффера» [2].

Примітки

1. Автором цієї теорії став відомий дослідник з США, професор університету Південної Кароліни А. Лаффер. Погляди А. Лаффера поділяв і Нобелівський лау­реат з економіки 1999 року, професор Колумбійського університету Р Манделл. Вони вважали, що економіка пропозиції формується на основі вирішення проблем нагромадження капіталу та державних фінансів.

2. Рекомендації прихильників теорії пропозиції були реалізовані й одержали апробацію в заходах економічної політики деяких країн у першій половині 80-х рр. минулого століття, які зважилися на істотне зниження податкових ставок, ско­рочення соціальних програм, надання податкових пільг інвесторам, скорочення термінів амортизації устаткування. Практика підтвердила наявність залежностей, про які говорили прихильники теорії пропозиції, але близькість цих зв’язків зали­шалася предметом дискусій.

8.6.