Фізичний розподіл

Усі операції, пов'язані з перетворенням безпосередньо матеріального по­току в ЛЛС дистрибутивної мережі, становлять ключову логістичну активність — фізичний розподіл.

До цих операцій (елементарним активностям) належать:

1) навантаження,

2) розвантаження,

3) затарування,

4) перевезення,

5) експедитування,

6) зберігання,

7) сортування,

8) комплектація,

9) консолідація й т.д.

Рис. 9.2 - Типові дистрибутивні канали для різних груп споживачів (покупців)

Елементарні активності поєднуються в комплексні:

1) транспортування,

2) складування,

3) захисне впакування,

4) вантажопереробку,

5) керування запасами й інші.

Фірми, що здійснюють подібне комплексне обслуговування виробників або власників продукції, називають логістичними фірмами або компаніями фі­зичного розподілу (КФР).

Особливістю діяльності КФР є те, що вони звичайно обслуговують або певну територію (зону, регіон, область і т.д.), або транспортні коридори (на­приклад, в інтермодальних перевезеннях), або певну групу клієнтів.

Звичайно КФР працюють із декількома видами товарів або декількома товарними складами по матеріальним потокам.

Коли продукт досягає кінцевої точки в ланцюзі внутрівиробничої логіс­тики, тобто є придатним для фізичного розподілу в дистрибутивній мережі й кінцевому споживанні, із цього моменту продукт буде проходити через так звані центри консолідації.

Центр консолідації може бути визначений як центр, товари якого згрупо­вані або розділені на частині, або в якому виконуються операції як групування, так і розділення.

Прикладами консолідації є сортувальні станції в залізничних перевезен­нях і вантажні термінали - в автомобільних.

Протягом усієї логістичної мережі повинна бути забезпечена зв’язність і безперервність матеріального потоку незалежно від одиниць виміру продукту або транспортних одиниць, що беруть участь у переміщенні.

Будь-яка одиниця логістичного потоку є результатом погоджень і визна­чень у відповідних ЛЛС. У західній літературі з логістики вони мають назву «transaction units» — обліково-договірні одиниці (ОДО).

Як тільки така одиниця визначена, вона буде мати постачальницько- збутові характеристики, досить довго закріплені, щоб полегшити логістичні операції фізичного розподілу, які повторюються. Ці характеристики численні й різні:

1) вага брутто,

2) вага нетто,

3) висота, ширина, довжина,

4) міцність на стискання,

5) кліматична стійкість,

6) вага тари,

7) корисне навантаження,

8) висота вантажу,

9) обсяг вантажу;

10) різні способи захисту,

11) швидкість транспортування,

12) взаємозалежність або незалежність одиниць виміру продукції й тран­спортних одиниць при будь-якому способі транспортування,

13) придатність одиниці для будь-яких способів навантаження, розванта­ження й зберігання й т.ін.

Різноманітність характеристик викликає необхідність постійного узго­дження (гармонізації) між ними в логістичних каналах просування не тільки одного товару, але всіх товарів разом на певних ринках й у комерційних това­ропровідних структурах.

Продуктивна гармонізація означає не тільки домовленість (угоду) про ха­рактеристики, але й більшою мірою раціоналізацію й стандартизацію ОДО у всіх логістичних активностях. Стандартизація призводить до економії за раху­нок ефекту масштабу в логістиці.

Продуктова гармонізація повинна бути знайдена між різними ОДО, на­приклад, пакування, продажу, кінцевого споживання, вантажних одиниць фізи­чного переміщення (палетів, контейнерів), вантажних і транспортних докумен­тів, інформаційних характеристик і т. п.

Застосування палетів (піддонів) для перевезень ГП з'явилося першою не­поворотною тенденцією, що змінила у світовому бізнесі всі процеси фізичного розподілу, отримавши назву «палетизація».

Друга необоротна тенденція, що докорінно змінила логістику, викликана застосуванням контейнерів у фізичному розподілі — «контейнеризація».

Продуктова гармонізація повинна бути знайдена також між ієрархічною градацією ОДО продукції й ієрархічною градацією транспортних ОДО для всіх видів транспорту.

«Золоті» правила логістики у фізичному розподілі.

Правило 1. Для найбільш ефективного задоволення споживачів дистри­бутивний логістичний ланцюг повинен проникати якнайглибше до точок кін­цевого збуту, використовуватися частіше й здійснювати транспортування за можливістю на найбільшу відстань шляхом використання вантажних одиниць продукції й вантажних транспортних одиниць, що забезпечують отримання як­найбільших місткостей.

Правило 2. Для найбільш ефективного розв’язання завдання фізичного розподілу в логістичному ланцюзі необхідно використати мінімальну кількість ОДО виміру продукції й мінімальну кількість ОДО транспорту, незалежно від їхніх місткостей.

Правило 3. Якщо не можна уникнути створення стаціонарного складу, він повинен розташовуватися на логістичному ланцюзі в центрі консолідації, що розміщується за можливістю ближче до кінцевих торговельних точок, якщо це стосується фізичного розподілу в плані транспортування, і в центрі консолі­дації, розташованому якнайближче до вихідного виробничого процесу, якщо це стосується сортування.

Наявність у дистрибутивній мережі фірми великої кількості посередників у значній мірі ускладнює прийняття ефективних рішень для логістичного ме­неджменту. Основні труднощі полягають в узгодженні локальних цілей і за­вдань функціональних груп посередників з маркетинговими й логістичної гло­бальними (стратегічними) цілями фірми.

При синтезі ЛС «виробник — система дистрибуції — споживач» важливу роль відіграють два моменти:

1) співвідношення рівня сервісу дистрибуції й логістичних витрат;

2) кількість і цілі логістичних посередників у дистрибутивній мережі.

Якщо скористатися таким показником сервісу як імовірність задоволення замовлення покупця зі складу (при фіксованому часі доставки), і прийняти при ймовірності 95% рівень запасу за одиницю, то для поліпшення рівня сервісу до 98%, необхідно збільшити рівень запасів у складській системі вдвічі, а логісти- чні витрати при цьому зростуть майже на 20%.