МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ ІМІТАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ ВЗАЄМОДІЇ ФІНАНСІВ ІНСТИТУЦІЙНИХ СЕКТОРІВ ЕКОНОМІКИ

Для ефективного управління фінансами інституційних секто­рів економіки необхідним є інструментарій оцінювання реакції еконо­мічних суб'єктів на той чи інший захід регуляторного впливу.

Аналізуючи фінансові потоки на макрорівні, неможливо уникнути процедур узагальнення, агрегації й абстрагування, тому в основу методо­логії проектування, розроблення й апробації імітаційної моделі взаємодії фінансів інституційних секторів економіки було покладено загальнонау- кові та спеціалізовані методи економетричного моделювання. Взаємодія інституційних секторів економіки відбувається одночасно на декількох макроринках, тому майже неможливо за одиничний період часу (квартал або рік) встановити, яке з явищ первинне, а яке - вторинне. Ця принци-

пова особливість зумовила вибір техніки моделювання структурними рівняннями як методологічної основи розробки імітаційної моделі.

Об'єктом моделювання структурними рівняннями є складні системи, внутрішня структура яких невідома та може бути охарактеризована як “чорна скринька”^[252].

У системах взаємопов'язаних сумісних одночасних рівнянь, записа­них у структурній формі, одні й ті ж залежні змінні в одних рівняннях містяться у лівих частинах, а в інших рівняннях - у правих частинах:

де bi, а - коефіцієнти ендогенних та екзогенних змінних відповідно.

Як один із необхідних етапів визначення структурних коефіцієнтів структурна форма моделі (5.1) перетворюється на приведену форму мо­делі, що являє собою систему лінійних функцій ендогенних змінних від екзогенних:

де λ_i - коефіцієнти приведеної форми моделі.

На вигляд наведена форма моделі (5.2) нічим не відрізняється від системи незалежних рівнянь, параметри яких оцінюються традиційним методом найменших квадратів (МНК). Тобто, застосовуючи МНК, спо­чатку оцінюють коефіцієнти приведеної моделі λ, а потім значення ен­догенних змінних через екзогенні.

Таким чином, структурна форма моделі дає змогу виявити вплив змін будь-якої екзогенної змінної на значення ендогенних змінних, тому як екзогенні змінні доцільно обирати такі змінні, які можуть бути об'єк­том регулювання.

Системи економетричних моделей придатні для опису динаміки складних систем, елементи яких змінюються не відокремлено, а взає­мопов'язано, адже застосування окремих рівнянь багатофакторних ре­гресій надає досить загальну, неточну оцінку та не враховує взаємо­зв'язків між структурними елементами систем. Поєднанням результатів регресійного аналізу окремих підсистем національної економіки в сис­тему взаємопов'язаних рівнянь досягається підвищення цінності ре­зультатів статистичної обробки даних для обґрунтування результатив­ності обраних інструментів державного регулювання.

На підставі зазначеного нами було побудовано систему структурних рівнянь (ССР), яка дає змогу оцінити взаємозв'язок між такими інститу- ційними секторами економіки, як:

- нефінансові корпорації;

- фінансові корпорації;

- сектор загальнодержавного управління;

- домашні господарства разом із некомерційними організаціями, що їх обслуговують.

Агрегація двох інституційних секторів (домашні господарства разом із некомерційними організаціями, що їх обслуговують) зумовлена, по- перше, подібністю структурних одиниць, що їх утворюють: домашні гос­подарства одночасно є і носіями сукупного попиту, і учасниками об'єд­нань, метою яких є задоволення соціально-культурних, політичних, релі­гійних, а також професійних інтересів домогосподарств.

Частково фінансові потоки некомерційних організацій, що обслу­говують домогосподарства, враховано і серед фінансових потоків не­фінансових корпорацій. Адже як особливий тип некомерційних орга­нізацій у системі національних рахунків розглядаються соціально- культурні підрозділи підприємств, що утримуються за рахунок основ­ної діяльності та надають неринкові послуги працівникам цих під­приємств (житлові, оздоровчі, медичні тощо)^[254]. Джерелом фінансуван­ня таких інституційних одиниць є прибуток підприємств, що врахова­но в моделі (рис. 5.1).

По-друге, хоча фінансові рахунки некомерційних організацій, що об­слуговують домашні господарства, можуть бути відокремленими, однак кошти, акумульовані на цих рахунках у певний момент часу, є малими величинами порівняно з аналогічними показниками домогосподарств.

Схему взаємозв'язків між інституційними секторами економіки, яка лежить в основі ССР, наведено на рис. 5.1. Також на схемі позначено основні екзо- і ендогенні змінні.

На рис. 5.1 тонкими суцільними лініями помічено основні фінансові потоки інституційних секторів економіки (ІСЕ), що формують народно­господарський оборот цінностей. Натомість різні типи штрихових ліній відображають фінансові відносини між різними ІСЕ з приводу виробни­цтва, розподілу та перерозподілу національного доходу.

Фінансові потоки домогосподарств означають здійснення споживчих видатків (C), необхідних для життєдіяльності індивідів чи родин, причо­му джерелом коштів є доходи домашніх господарств (Yd/г). В імітаційній моделі розглядаються номінальні обсяги доходів і видатків усіх секторів економіки, адже зміна рівня цін є одним із проявів реакції інституційних одиниць на регуляторне втручання держави, що варто дослідити під час здійснення імітаційних експериментів. Відповідно до сукупності штрих- пунктирних ліній мінливої товщини, доходи домашніх господарств без­посередньо визначають обсяги виробництва нефінансових корпорацій.

Фінансовий стан сектору державного управління детермінується об­сягами видатків державного бюджету (G), джерелом яких є доходи (Т) державного бюджету, що формуються за рахунок податків і митних пла­тежів. Це відображено на рис. 5.1 пунктирними лініями, які надходять від блоків на позначення доходів і видатків домогосподарств (відповід­но Уд/'г та C, оскільки податки стягуються не лише з доходів, а й включа­ються у ціну широкої номенклатури товарів і послуг, що купують до­машні господарства), нефінансових корпорацій та блоку на позначення імпорту товарів і послуг з інших країн світу.

Фінансові корпорації разом із Національним банком України, віді­грають визначальну роль у забезпеченні грошового обігу країни не лише в поточному періоді, але й в перспективі, оскільки однією з найважли­віших функцій фінансового сектору є інвестиційна. У ССР (рис. 5.1) ця функція відображена блоками обсягів прямих іноземних інвестицій (РІІ) та динамікою освоєних нефінансвоими корпораціями інвестицій в основ­ний капітал (І). Ефективність управління фінансовими потоками націо-

Рис. 5.1. Схема фінансових потоків інституційних секторів економіки

Складено автором.

нальної економіки відображається змінами у чистих активах фінансо­вих корпорацій (ΔAA). Роль фінансових корпорацій у ресурсному забез­печенні поточних видатків ІСЕ у моделі ССР (див. рис. 5.1) відображена лініями, що з'єднують блоки на позначення валового прибутку нефінан­сових корпорацій (Pr) та доходів державного бюджету (Т) із блоком змі­ни в чистих активах (ΔNA). Зосередження дослідження на зазначених аспектах фінансового кругообігу пояснюється важливістю для економіч­ного розвитку країни таких двох чинників:

- занизькі фінансові результати підприємств реального сектору уне­можливлюють процеси самофінансування їх операційної діяль­ності. Це змушує нефінансові корпорації залучати зовнішні фінан­сові ресурси від кредитних організацій, насамперед банків;

- у разі незбалансованості доходів і видатків державного бюджету уряд змушений шукати додаткові джерела фінансування бюджет­них дефіцитів, насамперед за рахунок запозичень. У цьому зв'язку слід зазначити, що у новому Бюджетному кодексі України (в редак­ції 2010 р.^[255]) збережено норму про неможливість використання як джерела фінансування дефіциту державного бюджету України емі­сійних коштів Національного банку України. Водночас, як дово­дить практика 2009-2010 рр., навіть такої прямої заборони недо­статньо для запобігання емісійному фінансуванню дефіциту бю­джету. НБУ фактично здійснює емісію через викуповування дер­жавних облігацій. За таких умов збереження зазначеної норми має символічний ефект. Для набуття реальної сили вона має бути дета­лізована та розширена, щоб унеможливити застосування опосе­редкованих каналів емісійного фінансування бюджету^[256].

Обидва розглянутих сектори таким чином детермінують розміри ак­тивів та зобов'язання всіх фінансових корпорацій країни.

Нефінансові корпорації освоюють капітальні інвестиції з метою роз­витку виробництва благ, причому в моделі враховано, що в стабільній економічній системі драйвером економічного зростання має бути про­мисловість і роздрібна торгівля. Остання задовольняє споживчі потреби домогосподарств, що складають значну питому вагу в сукупних видат­ках країни. З цих міркувань у моделі виділяється блок на позначення до­ходів від реалізації промислової продукції та роздрібної торгівлі (Ynm).

Однак фінансовий результат нефінансових корпорацій охоплює всі види економічної діяльності, що в схемі ССР (див. рис. 5.1) відобража­ється валовим прибутком (змішаним доходом) - блок із позначкою Pr. Змішаний дохід, який разом із прибутком підприємств включає подат­кові зобов'язання, певним чином впливає на обсяг додаткового фінан­сового стимулювання найманих працівників, динаміку створення нових робочих місць чи, навпаки, дезінвестивання та стискання підприємств. Відповідний блок з'єднано з блоками на позначення номінальних дохо­дів домашніх господарств (Yd/г) і доходів держбюджету (Т). Також у мо­делі (див. рис. 5.1) враховано роль експортного потенціалу у формуванні фінансових результатів нефінансових корпорацій шляхом приєднання до блоку змішаного доходу (Pr) блоків на позначення обсягу експорту (Е) та імпорту (М), з'єднаними з трикутним блоком на позначення інших країн світу.

Оскільки в офіційних статистичних матеріалах Державної служби статистики України показники споживчих видатків і номінальних дохо­дів домогосподарств, доходів і видатків державного бюджету, експорту, імпорту, прямих іноземних інвестицій, обсяги освоєних інвестицій в основний капітал, реалізація продукції промисловості й торгівлі та ва­лового прибутку подаються наростаючим підсумком, при підготовці вхідних даних для аналізу й моделювання було здійснено перерахунок. Зокрема, для перерахованих екзо- і ендогенних змінних значення офі­ційної статистики для першого кварталу взято без змін, а для решти кварталів - як різницю між показниками на початок та кінець періодів.

Таким чином, набір змінних ССР для обґрунтування наслідків дер­жавного регулювання фінансовими потоками інституційних секторів економіки містив:

- екзогенні змінні станом на кінець року:

1) С - видатки населення без заощаджень, млн грн;

2) G - видатки державного бюджету, млн грн;

3) І - обсяги освоєних інвестицій в основний капітал, млн грн;

4) Ynm - обсяг реалізованої продукції промисловості, збільшений на суму роздрібного обороту торгівлі за той же період, млн грн;

5) Е - експорт товарів і послуг, перерахований на гривну за курсом НБУ на кінець звітного періоду, млн грн;

6) М - імпорт товарів і послуг, перерахований на гривну за курсом НБУ на кінець звітного періоду, млн грн;

7) РІІ - прямі іноземні інвестиції в Україну за звітний період, млн грн (оскільки в офіційних статистичних матеріалах Державної служ­би статистики України обсяги прямих іноземних інвестицій в економіку України надаються наростаючим підсумком, а валюта виміру - долар США, то для побудови ССР змінна РІІ була об­числена як різниця між обсягами прямих іноземних інвестицій в економіку України на початок і кінець періоду, а результат, вира­жений у доларах США, було перераховано у гривневий за кур­сом НБУ на кінець відповідного періоду);

- ендогенні змінні станом на кінець року:

1) Yd/г - номінальні доходи домашніх господарств, млн грн;

2) Т - доходи державного бюджету, млн грн;

3) Pr - валовий прибуток (змішаний дохід) нефінансових корпора­цій, млн грн;

4) ΔNA - зміна чистих активів фінансових корпорацій визначена як абсолютне відхилення показника звітного та попереднього періодів, млн грн.

Таким чином, кількість змінних у моделі структурних рівнянь фінан­сових потоків інституційних секторів економіки - 11, серед них 7 екзо­генних змінних і 4 - ендогенних. Динаміка екзогенних змінних меншою мірою залежить від взаємного впливу фінансових потоків ІСЕ, тоді як ендогенні змінні значною мірою детермінуються внутрішньосистемни- ми фінансовими потоками між інституційними одиницями національ­ної економіки. Це дещо менше, ніж у відомій моделі УКР - 1-3 (містила 13 екзо- та ендогенних змінних), що розроблялася ще в 60-70 роках ХХ ст. Інститутом економіки Держплану України^[257]. Варто зауважити, що завелика кількість змінних у моделі може додатково ускладнювати роз­рахунки без істотного підвищення їх точності. Одиничним періодом у моделі обрано один квартал - у такий спосіб враховано сезонні коли­вання ділової активності і нерівномірність фінансових потоків інститу- ційних секторів економіки протягом кожного року. Джерело первинних даних для моделювання та здійснення імітаційних експериментів - офі­ційні статистичні матеріали Державної служби статистики України^[258]. Масив вхідних даних охоплював період 2008-2013 років. Порядкові но­мери екзо- та ендогенних змінних будуть використані під час нумерації індексів-констант економетричної моделі ССР, причому константи при екзогенних змінних позначатимуть буквою а, при ендогенних - Ь.

Для обґрунтування наслідків державного регулювання фінансового обороту між інституційними секторами економіки ССР матиме такий вигляд:

де bj та a_jj - коефіцієнти, відповідно, біля ендогенних та екзогенних змінних, значення й економічний зміст яких викладемо далі. Перше з двох чисел у нижньому індексі при змінних (і) - номер рівняння у сис­темі (5.3): 1 - для коефіцієнтів рівняння факторної залежності номіналь­ного доходу домогосподарств; 2 - доходів державного бюджету; 3 - ва­лового прибутку нефінансових корпорацій; 4 - зміни чистих активів фі­нансових корпорацій. Друге число нижнього індексу (j) змінюється від 1 до 7 у коефіцієнтах a_ij, або від 1 до 4 у коефіцієнтів b j. Значення індек­су j збігається з номерами позначеннь екзо- та екндогенних змінних, на­веденими вище.

Перше рівняння системи (5.3) відображає вплив на обсяги номі­нальних доходів домогосподарств (Yd/г) таких чинників:

- споживчих видатків (C);

- видатків державного бюджету (G) у формі зарплат працівників бю­джетної сфери, соціальних трансфертів, державних дотацій на со­ціально значимі товари й послуги;

- валового прибутку нефінансових корпорацій (Pr), певна частина якого спрямовується на розширене відтворення трудового капіта­лу, а саме: преміювання співробітників, навчання та підвищення кваліфікації персоналу, видатки на утримання соціально-культур­ної інфраструктури, які утворюють фінансові потоки сектору не- комерційних організацій, що обслуговують домашні господарства;

- обсягів реалізації промислової продукції та товарообороту зо­внішньої торгівлі (Ynm), що істотно впливає на рівень економічної активності домогосподарств у поточному періоді та її зміни у пер­спективі.

Ці взаємозв'язки між макроекономічними чинниками та фінансови­ми потоками домашніх господарств на рис. 5.1 відображено штрих- пунктирними лініями. Іншими словами, коефіцієнти першого структур­ного рівняння системи (5.3) відображають силу впливу державного та корпоративного секторів на добробут населення України.

Друге рівняння системи (5.3) враховує вплив на рівень доходів дер­жавного бюджету таких інституційних детермінант:

- номінальних доходів домашніх господарств (Уд/г), що формують базу податку з доходів фізичних осіб;

- споживчих видатків домогосподарств (C), які значною мірою впли­вають на податкові надходження з ПДВ;

- валового прибутку підприємств (Pr), чимала частка якого надхо­дить до державного бюджету у вигляді податку на прибуток;

- імпорту товарів і послуг (М), легальні обсяги якого визначають розмір митних надходжень до бюджету;

- величини видатків державного бюджету (G), фінансування яких повинне забезпечувати дохідні фінансові потоки на користь секто­ру державного управління.

Ці взаємозв'язки між макроекономічними чинниками та фінансови­ми потоками домашніх господарств на рис. 5.1 відображено пунктирни­ми лініями. Іншими словами, коефіцієнти другого структурного рівнян­ня (5.3) відображають вплив податкового тягаря на інші інституційні сектори національної економіки.

Третє рівняння системи (5.3) відображає взаємозв'язок між річним економічним результатом нефінансових корпорацій (Pr) і фінансовими по­токами інших інституційних секторів, показаними на схемі (див. рис. 5.1) штрихпунктирними лініями зі стрілками:

- споживчими видатками домогосподарств (C) - носіїв сукупного попиту на ринку реальних благ;

- величиною видатків державного бюджету (G), чимала питома вага яких спрямовується на державні закупівлі товарів і послуг;

- обсягом реалізації промислової продукції й товарообороту зовніш­ньої торгівлі (Упт), які є безпосереднім індикатором ділової ак­тивності нефінансових корпорацій;

- вартістю експортованих товарів і послуг (Е), тобто обсягами ви­датків інших країн світу на вітчизняні блага;

- вартістю імпортованих товарів і послуг (М), що, по-перше, є голов­ною детермінантою високою собівартості вітчизняної продукції,

по-друге, відволікаючи частину сукупного попиту, послаблює кон­курентоспроможність і рентабельність вітчизняних виробників.

Тобто коефіцієнти третього структурного рівняння (5.3) відобража­ють вплив на рентабельність нефінансових корпорацій змін економіч­ної активності інших інституційних секторів або еластичність фінан­сового результату підприємств реального сектору від інших складових сукупних видатків.

Четверте рівняння системи (5.3) характеризує ефективність вітчиз­няного фінансового ринку, оскільки показує силу впливу на зміни чис­тих активів фінансових корпорацій (ΔNΛ) таких фінансових кругопото- ків, як:

- величина фінансових потоків доходів державного бюджету, а саме: доходів Держбюджету (Т), брак яких для фінансування видатків сектору державного управління (G) змушує останній активніше вдаватись до запозичень на внутрішньому та зовнішньому фінан­сових ринках;

- розмір валового прибутку нефінансових корпорацій (Pr), від якого залежить їхня спроможність до самофінансування, а отже, й обся­ги кредитних операцій і вартість позикових ресурсів;

- обсяги освоєних інвестицій в основний капітал (І), які значною мі­рою впливають на кредитну активність фінорганізацій і вартість позикового капіталу;

- розмір прямих іноземних інвестицій в економіку країни (ПІІ), вна­слідок якого змінюються попит і пропозиція фінансових активів на ринку капіталу.

Сукупність перерахованих взаємозв'язків фінансового сектору на схемі (див. рис. 5.1) відображається штрихпунктирною лінією з двома крапками. Економічний зміст коефіцієнтів а4 та b_4j∙ полягає у відобра­женні фінансової стійкості фінансових корпорацій до різноманітних збурень у державному й корпоративному секторах, зумовлених неста­більністю ринків реальних благ і міжнародних економічних відносин України з іншим світом.

Під час обґрунтування сукупності ендо- та екзогенних змінних слід уникати кореляції між змінними всередині наборів факторних змінних кожного з рівнянь структурної форми, що зазвичай ускладнює процес побудови статистично значимої та придатної для обґрунтування регу­ляторної політики моделі. Крім того, кількісне оцінювання параметрів системи структурних рівнянь (5.1), за оцінками коефіцієнтів приведе­них рівнянь (5.2), спричиняє іншу проблему - проблему ідентифікації^[259]. Зазначене впливає на обґрунтування структурної форми моделі, тобто набору екзо- та ендогенних змінних у складі кожного рівняння.

Якщо жодна лінійна комбінація рівнянь структурної форми не може привести до рівняння, що має ті самі змінні, як і певне рівняння в струк­турній формі, то модель буде ідентифікованою. Тобто необхідна умова ідентифікації системи - виконання такої нерівності для кожного рів­няння моделі:

де k_s - кількість ендогенних змінних у s-му рівнянні структурної форми; m - загальна кількість екзогенних змінних моделі;

m_s - кількість екзогенних змінних, які не входять у s-те рівняння структурної форми моделі.

Якщо співвідношення (5.4) виконується як рівність, то відповідне рівняння є точно ідентифікованим, а коли як нерівність, то це рівняння є надідентифікованим.

Для оцінювання надідентифікованих моделей застосовується порів­няно простий двокроковий метод найменших квадратів (ДМНК). Сут­ність двокрокового методу полягає у тому, що:

1. На першому кроці визначаються коефіцієнти приведеної форми моделі λ, а на їх основі встановлюються розрахункові оцінки значень ен­догенної змінної у:

2. На другому кроці визначаються структурні коефіцієнти b_i та a_i на підставі теоретичних (розрахункових) значень ендогенних змінних (у).

Обчислення структурних коефіцієнтів системи (5.1) можна виконати без спеціального програмного забезпечення, лише за допомогою MS Ехсеї, що спрощує процес застосування методичного інструментарію ССР для поліпшення інформаційної підтримки макроекономічного регулювання фінансових потоків ІСЕ. Для системи (5.5) було отримано такі тотож­ності та висновки щодо ідентифікованості рівнянь системи: