Економічна динаміка: економічне зростання, його типи та темпи

На сучасному етапі суспільного розвитку існують суттєві відмінності в рівні реального ВВП та реального ВВП на душу населення в різних країнах. Значні відмінності спостерігаються і в темпах зростання як на міждержавному рівні так і в різні періоди часу на одній території.

Збільшення виробничих можливостей і зростання потенційного ВВП пов’язані зі зміною або кількості ресурсів, або якості ресурсів. Відповідно виділяють два типи економічного зростання', екстенсивний і інтенсивний. Економічним зростанням, обумовленим збільшенням кількості ресурсів, простим додаванням чинників, є екстенсивний тип економічного зро­стання. Економічне зростання, пов’язане з вдосконаленням якості ресурсів, використанням досягнень науково-технічного прогресу - це інтенсивний тип зростання.

Екстенсивний тип економічного зростання супроводжується розши­ренням обсягів виробництва за рахунок трьох основних факторів: основного капіталу, робочої сили та матеріальних витрат (природної сировини, матеріалів тощо). Він дозволяє швидко освоювати наявні ресурси. Збільшення обсягів виготовленої продукції досягається на основі пропорційного зростання залучених ресурсів, сталих техніко-техно- логічних параметрах і незмінному (в кращому випадку) рівні ефективності їх використання, тобто середня продуктивність праці в суспільстві не змінюється. Це зумовлює нераціональне використання факторів вироб­ництва та потенційні проблеми з залученням додаткових ресурсів. Тому все більшого значення з розвитком суспільства набуває другий тип економічного зростання - інтенсивний, коли збільшення національного доходу випереджає кількість зайнятих у виробництві. Саме інтенсивний тип економічного зростання є основою збільшення благополуччя населення та умовою зменшення диференціації доходів у суспільстві.

Розвиток економіки та її економічне зростання потребують дослідже­ння факторів, які забезпечують зростання економічного потенціалу і його вплив на економічну кон’юнктуру. Економічне зростання в довготривалому періоді значною мірою залежить від можливостей виробництва. Тому при моделюванні економічного зростання в центрі уваги знаходиться реальний сектор економіки. Економічний потенціал країни збільшується за рахунок зростання кількості виробничих ресурсів, покращення їх якості і вдосконалення способів їх застосування.

Інтенсивний тип економічного зростання характеризується збільшен­ням обсягів суспільного виробництва на основі покращення якісних характеристик ресурсів, що використовуються в суспільному виробництві. Його головною ознакою є підвищення ефективності виробничих факторів на основі досягнень науково-технічного прогресу. Так, до чинників, що зумовлюють екстенсивний тип економічного зростання відносять: викори­стання більшої кількості робочої сили; будівництво нових підприємств; використання більшої кількості устаткування; залучення до господар­ського обороту додаткових земель; відкриття нових родовищ і збільшення видобутку корисних копалин; зовнішня торгівля, що дозволяє збільшити кількість ресурсів, і тому подібне. Проте при цьому кваліфікація робочих і продуктивність їх праці, якість устаткування і технологія не міняється. Тому віддача продукції і доходу на одиницю праці і капіталу залишається колишньою.

Чинниками інтенсивного типу економічного зростання є: зростання рівня кваліфікації і професійної підготовки робочої сили; використання досконалішого устаткування; найбільш передових технологій (в першу чергу, ресурсозберігаючих); науковій організації праці; найбільш ефектив­них методів державного регулювання економіки, якщо при виробництві збільшення виготовленої продукції досягається на основі використання більшої кількості працівників, сільськогосподарських угідь, то при інтенсивному - при підвищенні кваліфікації працівників, застосуванні нових форм і методів організації виробництва, нових технологій,

Основною економічною характеристикою якості ресурсів є їх продуктивність.

Найбільш важливу роль серед інтенсивних чинників зростання грає науково-технічний прогрес (НТП), який заснований на накопиченні і розширенні знань, які має в своєму розпорядженні суспільство; на наукових відкриттях і винаходах, які дають нові знання; на нововведеннях, які служать формою реалізації наукових відкриттів і винаходів. Саме науково-технічний прогрес забезпечує вдосконалення якості ресурсів, що дозволяє суттєво підвищувати продуктивність факторів виробництва та раціонально використовувати виробничий потенціал.

В практиці господарювання обидва типи економічного зростання співіснують, утворюючий тим самим змішаний тип економічного зростан­ня, який характеризується їх поєднанням. Домінування ознак одного з типів дозволяє визначати переважно екстенсивний або переважно інтенсивний тип розвитку суспільного виробництва. Але стрімке зростання потреб людей, поступове збільшення населення планети, яке призводить до швидкого вичерпання природних запасів, спричиняють необхідність переходу до інтенсивного тину розвитку економічних систем.

Перехід до інтенсивного тину економічного зростання супрово­джується активізацією структурних зрушень, що може викликати уповіль­нення темпів економічного зростання.

Для опису взаем озв ’язку між кількістю ресурсів, використовуваних в економіці (витратами чинників виробництва), і об’ємом випуску викори­стовується поняття виробничої функції, яка має вигляд:

де Y - об’єм продукції, що випускається,

F (...)- функція, що визначає залежність об’єму винуску продукції від значень витрат чинників виробництва,

А - змінна, що залежна від ефективності виробничих технологій і характеризує технологічний прогрес,

L - кількість праці,

K - кількість фізичного капіталу,

H - кількість людського капіталу,

N - кількість природних ресурсів.

У макроекономічних моделях зазвичай використовуються виробничі функції, що володіють властивістю постійної віддачі від масштабу.

Так, якщо х=2, то це означає, що при подвоєнні всіх чинників виробництва, об’єм винуску збільшується в два рази.

За допомогою виробничої функції з постійною віддачею від масштабу можна отримати цікавий результат. Якщо припустити, що х = 1/ L, те рівняння прийме вигляд:

Y/L відображає кількість продукції на одного робочого, тобто є показником продуктивності праці. Таким чином, отримане рівняння виражає залежність продуктивності праці від величини фізичного і людського капіталу на одного робочого (відповідно K/ L, званого капіталоозброєністю, і H/L), кількості природних ресурсів на одного робочого (N/ L) і рівня розвитку технології А, тобто від основних чотирьох чинників економічного зростання.

Темпи економічного зростання, його якість повністю визначаються факторами зростання. Інформацію про темпи економічного зростання дає такий показник:

де BHΠ₁ - валовий національний продукт звітного року;

BHΠ₀ - валовий національний продукт базисного року.

Розрізняють високі та низькі темпи економічного зростання. Світовий досвід свідчить, що нормальними є річні темпи на рівні 3-5%.

З одного боку високі темпи економічного зростання призводять для повнішого задоволення потреб суспільства. Проте, не менш важливим при цьому залишається питання забезпечення якості та структури вироб­ництва. Якщо спостерігається швидший приріст товарів виробничого призначення, а частка споживчих товарів незначна, то високі темпи еконо­мічного зростання не спричиняють покращення зокрема життєвого рівня населення, а тому їх не можна вважати задовільними. Тому важливою вимогою є пропорційність та безперервність процесів економічного зростання.

Уповільнення та падіння темпів економічного зростання на протязі більш ніж півроку, нижче темпів, які було досягнуто за останні п’ять - сім років говорить про рецесію.

З часом ранжирування (співвідношення) країн за темпами еконо­мічного зростання міняється. Це відбувається через те, що в різних країнах різна швидкість економічного росту. Показник швидкості росту є показником динаміки економічного зростання, яке дозволяє визначити, яка країна розвивається швидше. Швидкість економічного росту виражається в середньорічних темпах приросту ВВП або середньорічних темпах приросту ВВП на душу населення (це точніший показник) протягом певного періоду часу. Відмінності в темпах зростання реального ВВП на душу населення дуже великі. Завдяки високим середнім темпам економічного зростання за останніх 100 років, наприклад, Японія змогла різко вирватися вперед, тоді як із-за низьких темпів зростання Великобританія і Аргентина втратили свої позиції.

Причому, навіть невеликі відмінності в темпах зростання можуть привести до величезних відмінностей в рівні доходу і винуску між країнами після ряду років. Це відбувається завдяки накопичуваному зростанню (compound growth), тобто кумулятивному ефекту. Кумулятив­ний ефект підраховується по формулі "складного відсотка", коли враховується відсоток на раніше отриманий відсотка. Так, якщо величина ВВП в країні складає 100 млрд. долл. і середньорічний темп зростання ВВП складає 10%, то величина ВВП в кінці першого року складе ПО млрд.долл. (100+100 х 0.1=110), в кінці другого року 121 млрд. долл. (100+100 х 0.1+ (100+100 х 0.1) х 0.1=121), в кінці третього року 133.1 млрд. долл. (100+100 х 0.1+ (100+100 х 0.1) х 0.1+ [(100+100 х 0.1) х 0.1] х 0.1)=133.1) і так далі Отже, якщо відомий середньорічний темп приросту ВНП (ga - annual growth rate), то, знаючи початковий рівень ВВП (YO) і використовуючи формулу складного відсотка, можна розрахувати величину ВВП t років (Yt):

з чого виходить, що середньорічний темп приросту ВВП рівний:

Отже, середньорічний темп приросту ВВП є середнім геометричним темпів приросту за певну кількість років.

Для полегшення розрахунків зазвичай використовується "правило 70”, яке стверджує, що якщо якась змінна росте темпом х % а рік, то її величина подвоїться приблизно через 70/х років. Якщо ВНП на душу населення щорічно росте на 1%, то його величина подвоїться через 70 років (70/1). Якщо ВВП на душу населення росте на 4% в рік, то його величина подвоїться приблизно через 17,5 років (70/4). Так, кожне покоління американців вважає своєю метою залишити після себе подвоєний ВВП для майбутнього покоління. Для цього економіка повинна мати середні темпи зростання, приблизно рівні 3% в рік.

Проте з "правила 70" витікає, що після ряду років економіка, що швидко зростає, застосовує процентну величину темну економічного зростання до більшої первинної величини ВВП, і загальний винуск збільшується швидше в економіках, що більш поволі ростуть. Як ми бачили, економіка, яка росте з темпом 1% подвоїть свій ВВП через приблизно 70 років, а в економіці з 4%-ным темпом зростання, подвоєння ВВП відбуватиметься кожні 17,5 років. Через 70 років економіка з 4%-вим зростанням збільшить свій ВВП в 16 разів в порівнянні з початковим рівнем (24), тоді як економіка з 1%-вим зростанням тільки подвоїть початкову величину ВВП (21). Якщо обидві економіки спочатку мають однаковий рівень ВВП, то економіка з 4%-вим темпом зростання через 70 років матиме ВВП в 8 разів більший, завдяки кумулятивному ефекту, чим економіка з 1%-вим зростанням. Це явище, коли бідніша країна починає розвиватися швидшими темпами, ніж багатша країна, оскільки вона має спочатку нижчий виробничий потенціал і рівень ВВП, отримало назву ефекту "Швидкого старту" ("catch-up effect").

Отже, рівень життя в країні визначається здатністю економіки виготовляти товари та послуги, а продуктивність залежить від величини фізичного і людського капіталу, природних ресурсів і технологічних знань.

3.