Податкова система

У сучасних умовах при управлінні податковою системою ве­ликого значення набуває об’єктивна оцінка і критичне узагаль­нення світового й вітчизняного досвіду проведення податкової політики.

Податкова політика є частиною загальної фінансової політики держави на середньострокову та довгострокову перспективу.

Податкова політика — система дій, які проводяться держа­вою у галузі податків і оподаткування. Вона знаходить своє відо­браження у видах податків, розмірах податкових ставок, визна­ченні кола платників податків і об’єктів оподаткування, у податкових пільгах.

Існує такий вислів «у цьому світі неможливо бути впевненим ні в чому, окрім смерті та податків» (Б. Франклін).

Податкова система — сукупність податкових зборів та пла­тежів, що законодавчо закріплені в даній державі; принципів, форм та методів їх визначення, зміни або скасування; дій, що за­безпечують їх сплату, контроль та відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податки забезпечують близько 90 % доходів держави.

Податки — це обов’язкові платежі (примусові), стягувані державою та місцевою владою з фізичних та юридичних осіб.

Податки виконують дві основні функції:

— розподільча — є інструментом перерозподілу грошових доходів держави,

— фіскальна функція — формування державних фондів.

Податкова система включає:

1. Механізм оподаткування, тобто визначення суб’єктів та об’єктів оподаткування.

Суб’єкти оподаткування — ті, хто сплачує податки, фізичні та юридичні особи;

Об’єкти оподаткування — прибуток підприємств, заробітна плата, вартість майна, виторг фірми, кількість землі тощо.

2. Види податків.

Перелік зборів та ставку оподаткування встановлює Верховна Рада України.

Податки поділяють на прямі та непрямі.

Прямі податки стягуються безпосередньо з індивідів та фірм.

До прямих податків відносять:

• податки особисті на: прибуток громадян (неоподаткований мінімум становить 17 грн, податкова ставка становить 13 %), прибуток корпорацій (прибуток підприємств в Україні оподатко­вується із ставкою 25 %), майно, спадок, приріст капіталу;

• реальні податки: на землю, промисловий, з капіталу (цінних паперів).

Непрямі податки — це податки, що встановлюються на това­ри та послуги і входять у їх ціну. Це податок на додану вартість (ПДВ), акцизи, мито, ліцензійні збори.

Акцизи — це непрямі податки, що входять у ціни товарів і стягуються в момент їх придбання. Акцизи поділяються на:

— індивідуальні — коли оподатковується кожна одиниця то­вару;

— універсальні — коли об’єктом оподаткування є обсяг про­дажу.

Податок на додану вартість — його ставка в Україні стано­вить 20 %, формально його платниками є виробничі й торговель­ні підприємства, оскільки податок надходить в бюджет від них, фактично його сплачують покупці під час купівлі товарів та по­слуг.

Мито — це податок на товари, які імпортуються. Мито є од­ним із важелів захисту національного ринку і поповнення бю­джетних коштів.

Чим більш розвинута країна, тим більша частка надходжень припадає на прямі податки, і навпаки.

3. Податкова ставка.

Податкова ставка — це величина податку на одиницю опо­даткування (одиниця виміру об’єкта оподаткування для земель­ного податку — гектар тощо).

Податкова ставка, що визначається як відсоток, поділяється на такі види:

— пропорційна, коли ставка оподаткування є однаковою і не залежить від розмірів доходу;

— прогресивна, коли ставки оподаткування зі збільшенням доходу зростають;

— регресивна, коли податкова ставка зі збільшенням доходу знижується.

За законодавством України податки поділяються на загально­державні та місцеві.

Загальнодержавними податками є:

— податок на прибуток підприємств;

— акцизи;

— ПДВ;

— податок на доходи фізичних осіб;

— мито;

— державне мито;

— податок на нерухоме майно;

— рентні платежі;

— податок з власників транспортних засобів;

— податок на промисел;

— збір за спеціальне використання природних ресурсів;

— збір за забруднення навколишнього середовища;

— плата за землю;

— збір на обов’язкове страхування;

— відрахування у пенсійний та соціальні фонди.

Місцеві податки:

— податок з реклами;

— готельно-курортний збір;

— комунальний податок;

— за проїзд транзитного транспорту;

— використання символіки;

— ринковий збір;

— збір на припаркування автотранспорту;

— збір за видачу ордера на квартиру;

— збір за участь на бігах на іподромі;

— збір за участь у грі на тоталізаторі; з

— бір за проведення місцевого аукціону.

Основними принципами сучасної податкової системи є:

• Ефективність, що визначається регулюючою і стимулюю­чою функціями податків;

• Справедливість — передбачає недоцільність і неможли­вість перекладання податкового тягаря на бідні верстви населен­ня і навіть частковий перерозподіл через механізм оподаткування частини національного доходу на користь найбідніших верств;

• Корисність — стягнені з працівників через податкову сис­тему кошти мають повернутися до них у формі соціальних ви­трат;

• Оптимальне співвідношення між економічною ефектив­ністю і справедливістю, що передбачає недоцільність надмірно­го перерозподілу національного доходу через податковий меха­нізм (оскільки це гальмувало б інвестиції) або вилучення із заробітної плати таких податків, які підривали б зацікавленість безпосередніх працівників у зростанні продуктивності праці;

• Ефективність адміністрування — витрати на управління мають бути мінімальними;

• Економічна обґрунтованість податків — розміри податків повинні встановлюватися на основі показників розвитку еконо­міки країни та її фінансового стану.

• Стабільність податкового законодавства — податки не повинні змінюватися протягом бюджетного року;

• Рівняння та унеможливлювання дискримінації — забез­печення однакового підходу до суб’єктів господарювання;

• Рівномірність сплати — податки повинні сплачуватися у певний термін;

• Гнучкість — податкове законодавство повинне вчасно реа­гувати на зміни соціально-економічного життя держави без по­рушень стійкості податкового законодавства;

• Інфляційна нейтральність;

• Недопущення подвійного оподаткування одного і того ж об’єкта оподаткування;

• Доступність та однозначність норм податкового законо­давства.

• Гласність — офіційне опублікування відомостей про суми зібраних податків та їх витрачання.