Принципи побудови системи національних рахунків

Зародження системи національних рахунків (СНР) відносять до початку ХХ століття. В процесі підготовки до першої світової війни кожна країна на­магалась визначити можливості економіки для ведення війни, тоді почалась розробка принципів обчислення національного доходу, склалась національна система взаємопов’язаних макроекономічних показників, які в кожній країні мали свої особливості.

Після першої світової війни американськими економістами у.Кінгом, О.Кнаутом, С.Кузнєцом, К.Кларком здійснюється значна фундаменталь­на робота зі збору і аналізу статистичної інформації для розрахунків націона­льного доходу. Наприкінці 1920-х рр. Саймон Кузнєц очолює відповідну програму в Національному бюро економічних досліджень США і розробляє методи визначення національного доходу Сполучених Штатів. Пізніше наці­ональні рахунки були систематизовані англійським економістом Ричардом Стоуном, який „за фундаментальний внесок у створення системи націона­льних рахунків“ був удостоєний Нобелівської премії з економіки.

Подібна робота здійснюється у 1920-х рр. і в Радянському Союзі. Тут був складений баланс народного господарства (БНГ) за 1925-26 рр., що ґрунтува­вся на марксистській методології, згідно з якою нагромадження суспільного продукту і національного багатства відбувається лише за рахунок сфери ма­теріального виробництва. Центральною ланкою БНГ був матеріальний ба­ланс, який аналізував рух ресурсів та використання матеріальних благ, опи­сував виробництво, споживання та нагромадження суспільного продукту. Первинними доходами вважались лише доходи працівників сфери матеріаль­ного виробництва. Доходи працівників сфери послуг та доходи держави у ви­гляді податків розглядались як вторинні, отриманні внаслідок перерозподілу.

Система національних рахунків у західних країнах склалась пізніше, тому в ній були запозичені деякі елементи БНГ - таблиці, що відображали міжга­лузеві зв'язки економіки, концепція загального споживання, розподіл кінце­вого споживання на колективне та індивідуальне.

Система національних рахунків (СНР) Грунтується на концепції розшире­ного трактування виробництва. Згідно з цією концепцією національний доход створюють не лише галузі матеріального виробництва, але й сфера по­слуг - галузі науки, освіти, культури, охорони здоров'я, державного управ­ління, торгівля, житлово-комунальне господарство та ін.

Посилення взаємозв'язків і взаємозалежності економік після Другої світо­вої війни, підвищення ролі міжнародних економічних організацій (ООН, МВФ, МБРР, ОЕСР та ін.) вимагали вдосконалення національних розробок і створення єдиної методології для збору інформації та зіставлення статистич­них показників.

У 1947 р. ООН сформулювала основні принципи національного рахівниц­тва і запропонувала СНР, розроблену Р.Стоуном, для всіх країн. Однак ця си­стема виявилась досить складною, тому в 1951 р. була запропонована „Спро­щена система національних рахунків“. Пізніше були введені стандарти ООН („Стандартна СНР“ 1952 р.), але і після цього СНР постійно вдосконалюва­лась. Були розроблені рекомендації для країн, що розвиваються (1968), роз­роблено європейський варіант СНР (1970). У 1993 р. Статистична комісія ООН запровадила нову систему національних рахунків, розробка якої здійс­нювалася протягом майже 10 років. Вона включає понад 500 стандартних ра­хунків і 26 допоміжних таблиць.

Методологічною основою нової СНР є концепція первинних доходів, до яких зараховують доходи, отримані власниками чотирьох факторів: праці, землі, капіталу та підприємницьких здібностей. Власники корпорацій і під­приємств отримують доходи у формі прибутку; власники землі і капіталу - у формі орендної плати, ренти, проценту; наймані працівники отримують зар­плату, а органи державного управління - податки на виробництво і на імпорт.

СНР відображає господарський кругообіг, який виникає в результаті вза­ємодії економічних суб'єктів з приводу виробництва, розподілу та кінцевого використання продукції, перерозподілу доходів, фінансових зобов'язань. Взаємодія між двома господарюючими суб'єктами у СНР враховується як економічна операція. Домогосподарства та юридичні особи утворюють ін- ституційні одиниці, як об’єднуються у 5 секторів економіки:

■ нефінансові підприємства і корпорації;

■ фінансові корпорації;

■ сектор загальнодержавного управління;

■ домогосподарства;

■ некомерційні організації, що обслуговують домогосподарства.

Інституційна одиниця - це господарюючий суб’єкт, який володіє акти­вами, має право здійснювати господарську діяльність, веде повний набір бух­галтерських операцій і несе відповідальність щодо своїх зобов’язань.

Всі рахунки СНР поділяються на 3 класи.

Рахунки першого класу характеризують основні макроекономічні пропо­рції (консолідовані рахунки). Сюди відносяться:

рахунок валового внутрішнього продукту і витрат на нього; рахунок національного доходу і його розподілу;

рахунок фінансування капітальних затрат;

рахунок зовнішніх операцій.

Рахунки другого класу створюються на основі рахунків першого класу. Вони містять інформацію про виробництво, споживання та капіталоутворен- ня окремих продуктів і послуг, як ринкових, так і неринкових. Сюди відно­сяться також рахунки галузей, що виробляють товари.

Рахунки третього класу - це рахунки доходів, витрат і фінансування капітальних вкладень по всіх секторах економіки.

Для обчислення показників використовуються різні ціни. ВВП обчислю­ється в цінах кінцевого покупця, які складаються на ринку. Показник валово­го випуску оцінюється в цінах виробника або в основних цінах. Ціна вироб­ника визначається на основі ринкової ціни кінцевого покупця, але не включає торговельно-транспортних націнок та податку на додану вартість.

Україна також розпочала перехід на уніфіковану СНР - 1993, яку прийня­ли всі країни. Почали обраховувати показники валового внутрішнього проду­кту, національного доходу та інших похідних показників, а також секторні рахунки за п’ятьма секторами. У 1998 р. в Україні була введена нова бюдже­тна класифікація, узгоджена з міжнародними стандартами. Але в цілому за­лишається ще багато невирішених питань. З 2001 р. Україна почала перехід до Класифікації видів економічної діяльності у відповідності з міжнародними стандартами СНР. З’явились нові види діяльності, такі як операції з нерухо­містю, послуги оренди та ряд інших видів послуг, яких не було раніше, на­приклад, послуги домашньої прислуги. Але статистичних обстежень за цими напрямками діяльності до останнього часу ще не проводилось. Перед Украї­ною стоїть ще багато питань, які стосуються збору, обробки та систематизації інформації, необхідної для повного впровадження СНР.

3.2.