1.1. РОЛЬ ОСВІТИ В РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА

Основою сучасного розуміння суспільного прогресу є нове бачення освіти та громадської свідомості як важливих складових сталого розвитку, забезпечення прогресу в таких сферах, як наука, технологія, законодавство і виробництво.

Сталий розвиток — це набагато ширший процес, ніж процес економічного зростання, він охоплює найважливіші сфери людського суспільства. Сталий розвиток розглядається в єдності трьох складових: економічного, соціального і екологічного розвитку. Визначальним елементом цього процесу є розвиток людських ресурсів, який включає освіту, професійну підготовку та використання людського потенціалу для соціального і економічного прогресу. Розвиток людських ресурсів забезпечується багатьма чинниками, направленими на формування і поліпшення фізичних та інтелектуальних здібностей людини. До таких чинників поряд з освітою належать охорона здоров'я, кількісні та якісні показники харчування, стан навколишнього середовища, зайнятість, політичні та економічні свободи. Вони всі взаємозв'язані і взаємозалежні, але освіта є базою для всіх інших. Освіта є суттєвим фактором поліпшення охорони здоров'я і харчування, забезпечення високоякісного середовища, поширення і поліпшення робочих місць та втілення політичної і економічної відповідальності.

Роль освіти в суспільстві визначається тим, що шляхом передачі Знань, навичок, виховання вона генерує не тільки компетентних працівників, а й суспільно відповідальних громадян. Причому найвище значення мають саме етичні моменти, втілення у свідомість людей високих моральних та культурних цінностей.

У системі виробництва відбуваються глибинні зміни, на місце системи масового споживання приходить система виробництва для диверсифікованого споживання. Нові комп'ютерні технології дають можливість виробництва малих кількостей продукції, які задовольняють різноманітні потреби споживачів. Популярною зараз є ідея гнучкого підприємства, яке адаптується до ринкових змін і в обсягах, і в асортименті. Стосовно організації праці — це форми багатопродуктового виробництва, в якому основна увага приділяється робочим командам та здібностям робітників адаптуватися до змін, умов і вимог.

Окрім гнучкості сучасне виробництво вимагає іншого розподілу інтелекту. Організація масового виробництва, типового для індустріального суспільства, базувалася на ієрархічній, пірамідальній організаційній структурі, творчість та інтелект в якій концентрувалися на верхівці, а решта робочої сили механічно виконувала призначені їй функції. Нова виробнича система базується на більш відкритій та невимушеній формі організації з широкими повноваженнями для прийняття рішень на місцях і більшою широтою інтелекту.

Зміни в системі виробництва внаслідок розвитку інформаційних технологій впливають на всю систему виробничих відносин. Традиційні аспекти, що грунтуються на положенні суб'єктів у виробничому процесі, переосмислюються під впливом змін у відносинах власності. Еволюція цих відносин відбувається монополії двох полярних форм: приватної і суспільної, до розвитку різних колективних, змішаних (приватно-колективних, приватно-державних), акціонерних форм власності.

Змінюється домінуючий об'єкт власності. Для докапіталістичних формацій .суспільства таким об'єктом виступала земля, для періоду капіталізму — засоби виробництва. Становлення постіндустріальної структури виробництва потребує формування і розвитку відносин власності на такий об'єкт, як інформація. Економічна влада в суспільстві все більше поширюється не тільки для тих, хто володіє матеріальним багатством, а й для тих, хто володіє інформацією.

В поясненні нових форм соціальної та економічної організації суспільства найбільш важливою змінною виступають знання. Освіта, як діяльність, за допомогою якої продукуються і поширюються знання, набуває безпрецедентного історичного значення.

В економічній літературі вже давно визнана продуктивна природа освіти, її здатність бути фактором економічного зростання. В 60 — 70-ті роки XX століття набула популярності думка про освіту як високоефективні інвестиції, які здатні приносити високу віддачу довгостроково.

Водночас в сучасному світі сприйняття освіти тільки як сфери для здійснення інвестицій в економічному аспекті вважається недостатнім, оскільки воно не відображає всього комплексного значення її для розвитку суспільства. Політики і вчені країн світу все більше відходять під вузькоекономічного погляду на освіту як сфери виробництва квалі­фікованої робочої сили для промисловості, такий погляд вважається короткозорим з огляду на фундаментальну важливість етичних та людських величин.

Проблемою номер один для більшості країн світу виступає зараз не стільки економічне зростання та його темпи, скільки забезпечення спілого економічного та соціального розвитку суспільства. Освіта розглядається як один з найважливіших факторів забезпечення сталого розвитку країн світу, тобто такого розвитку, в якому задоволення сучасних потреб людства не зашкодить задоволенню потреб прийдешніх поколінь.

Саме тому в сучасному розумінні для означення людського фактора більш прийнятним є поняття «людські ресурси» ніж «робоча сила», яке є комплекснішим і включає в себе різноманітні функції, властиві людині не тільки в системі виробничих відносин, але й соціальних, науково-технічних, організаційно-управлінських, політичних та багатьох інших.

Роль освіти в сучасному виробництві благ та послуг не зводиться просто до необхідності нагромадження професійних знань та навичок (хоча не дуже важливо). Практичний аспект освіти має величезне значення, але найважливішою є роль освіти у втіленні відповідальності Людини перед суспільством. У сучасному світі зростає розуміння того, що моральні цінності як складові освіти мають найвище значення. Усвідомлюється, що негативний вплив на них ринкових відносин може Мити дуже згубні наслідки для розвитку суспільства.

Система освіти і виховання виступає основним інститутом соціалізації індивідів, включення їх в суспільне життя, а роль суспільства полягає в тому, щоб визначати відповідну структуру освітньої системи, тим самим впливаючи на процес їх соціалізації. Включення людей в життя суспільства значною мірою залежить як від змісту освіти, тобто тих знань і кваліфікацій, якими оволодівають громадяни, так і від інституційних форм, в яких відбуватися освітній процес.

Особливості організації освітньої системи та зміст отриманої освіти значною мірою визначають принципи менеджменту та практику сучасного бізнесу, властиві для даного суспільства. Так, наприклад, саме специфічним впливом національної системи виховання, освіти та професійної підготовки можна пояснити відмінності між західною, в основі якої лежить принцип індивідуалізму, та японською системою менеджменту, для якої властивим є розвиток командного духу.

Цінність освіти для суспільства та його розвитку виявляється в найрізноманітніших формах, зумовлених складністю і багатомірністю функцій освіти в суспільстві. Цінність освіти в економічному розумінні являє собою певний позитивний ефект, що породжений освітою та професійною підготовкою громадян і який може бути виражений економіч­ними показниками. Однак, не всі результати освіти можуть бути вира­жені безпосередньо ними. Передача культурних цінностей, нагромадженого поколіннями досвіду, виховання національної свідомості громадян — усі ці та багато інших функцій зумовлюють надзвичайну цінність освіти для виживання та розвитку суспільства.

Разом з тим слід відмітити, що освіта є необхідною, але не достатньою умовою для забезпечення економічного розвитку. Значні успіхи в залученні населення до освіти самі собою будуть недостатніми без задіяння широкого кола соціально-економічних факторів: державного регулювання, сприяння розвитку підприємництва та стимулювання виробництва, земельної реформи, сучасного менеджменту і т. ін. Для того, щоб освіта стала реальним фактором економічного зростання, необхідно не тільки підготувати кваліфіковані кадри дослідників, інженерів, техніків, викладачів, лікарів тощо, потрібно створити умови для ефективного використання їх праці.

Зміни в світовій економіці, що продукують за собою нові технології та виробничі процеси, зумовлюють і високу залежність подаль­шого розвитку кожної країни від її здатності здобувати, передавати і засвоювати знання для праці і для щоденного життя. В сучасній парадигмі виробництва знання стають центральним елементом, і саме тому освітні зміни можуть стати вирішальним фактором економічного розвитку.