ВИСНОВКИ

1. У сфері освіти продукуються такі специфічні блага, як освітні послуги, які являють собою результати діяльності працівників сфери освіти для задоволення різноманітних освітніх потреб окремих людей та всього суспільства.

2. Суспільні блага задовольняють суспільні потреби всього суспільства, вони споживаються всіма членами суспільства приблизно порівно, їх споживання неможливо обмежити, ці особливості суспільних благ називаються несупернищво в споживанні та иевиключеність. Виробництво та розподіл суспільних благ мають специфічний механізм, що пояснюється існуванням зовнішніх ефектів або екстерналій.

3. Освіта за своїм характером має ознаки змішаного блага. З одного боку, освіта належить до суспільних благ, виробництво освітніх послуг як приватних знижує обсяги виробництва та ефективність розподілу цих благ серед споживачів. З іншого боку, попит громадян на освіту, як правило, значно перевищує можливості освітньої системи, що створює можливості для розвитку їх приватного виробництва.

4. Освіта виступає благом, що має особливі достоїнства. Освіта продукує значні позитивні екстерналії для всього суспільства і для кожного громадянина, що зумовлює необхідність її суспільного фінансування. Саме тому визначення міри та співвідношення державних і приватних форм фінансування повинно відбуватися не тільки виходячи з позиції економічної доцільності та прибутковості, а керуватися політичними та соціальними цілями.

5. Сфера реалізації освітніх послуг включає два сектори. Перший — це державний сектор, в якому кошти, акумульовані шляхом оподаткування підприємств і громадян, держава направляє у сферу освіти для відшкодування витрат на освітні послуги, що споживаються окремими особами. Другий — це ринок освітніх послуг, на якому освітні послуги продаються і споживаються за ринковими цінами. На ринку освітніх послуг функціонують приватні комерційні навчальні заклади або надають послуги на контрактній основі державні заклади.

6. Останнім часом механізм виробництва та реалізації освітніх послуг в межах державного сектору ускладнюється, що спричиняє використання квазіринкових відносин. З одного боку, відбувається диференціація ролей держави в освіті. З іншого боку, в квазіринкові відносини залучаються кінцеві споживачі або навчальні заклади, прикладом чому виступають так звані ваучерні системи.

7. Наявність вад як в ринковому механізмі, так і в державному секторі, застерігає як від однозначного вибору необмеженої свободи ринку, так і від вибору повного одержавлення системи освіти. Вибір оптимального варіанту розвитку системи освіти передбачає врахування можливих наслідків різних альтернатив та визначення раціонального співвідношення між ринковим та державним механізмами управління.