висновки

Всебічний аналіз вітчизняних і зарубіжних нормативно-правових актів, які стосуються питання неподаткових доходів місцевих бюджетів, а також фінансово-правової літератури з даної тематики дозволяє зробити певні висновки, сформулювати пропозиції щодо вдосконалення, зокрема, бюджетного законодавства.

1. Бюджетне законодавство України, яке перебуває в процесі свого закономірного розвитку, певною мірою вирішило проблеми розмежування доходів усіх рівнів місцевих бюджетів, але деякі питання залишаються відкритими (це стосується, наприклад: надходжень від фінансових санкцій; державного мита, що сплачується в іноземній валюті; надходжень від плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності; добровільних внесків; надходжень сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами; міжбюджетних трансфертів). У ході подальшого реформування бюджетного законодавства та оновлення податкового законодавства необхідно плідно опрацьовувати і використовувати позитивний зарубіжний досвід. У дисертації окреслюються питання оптимізації неподаткових надходжень до місцевих бюджетів на основі по­рівняльно-правового аналізу законодавства України та Великобританії, Іспанії, Італії, Канади, КНР, Німеччини, Росії, США, Франції, Японії. Розробляючи нові фінансово-правові акти слід мати на увазі, що не можна механічно калькувати норми бюджетного права інших країн, оскільки необхідно враховувати особливості системи українського законодавства та тієї правової системи, до якої ми належимо.

Вже давно назріла необхідність прийняття нормативно-правового акта, який визначав би порядок формування та використання фондів коштів органів місцевого самоврядування. Це викликано передусім існуванням позабюджетних коштів зазначених органів (наприклад, кошти в іноземній валюті). З урахуванням цього потребує відповідних змін і БК України.

2. Вітчизняне законодавство потребує узгодження із нормами європейського права у питанні повноважень органів місцевого самоврядування, які мають право на власний бюджет.

3. Позитивно сприймається розгалуженість законодавства (в широкому розумінні цього слова) про бюджетні доходи, проте кількість нормативно-правових актів не відповідає якості застосування останніх з тієї, зокрема, причини, що існують певні протиріччя та колізії між окремими правовими нормами. Для реалізації функцій органів місцевого самоврядування та розрахунку, в міру можливості, щорічних майбутніх надходжень до місцевих бюджетів, слід було б прийняти закони про внесення змін і доповнень до БК України, а також до чинних Законів „Про місцеве самоврядування в Україні”, „Про власність”, „Про систему оподаткування” тощо.

Потребує внесення відповідних змін і доповнень БК України, зокрема, щодо: 1) включення бюджетних субсидій до переліку міжбюджетних трансфертів; 2) формулювання визначень таких понять: міжбюджетні трансферти, міжбюджетні відносини, бюджетні дотації, субвенції.

Необхідно внести відповідні зміни до податкового законодавства України, в якому для назви платежів до бюджету використовуються такі терміни, як „податок”, „збір” і „мито”, але при цьому не проводиться чіткого розмежування між ними, хоча ці поняття є далеко нетотожними. Про актуальність відмежування цих фінансово-правових категорій неодноразово наголошувалося в науковій літературі та засобах масової інформації, проте законодавець поки що проявляє інертність у цьому питанні. У дисертації акцентувалася увага на необхідності проведення законодавчого розмежування платежів різного характеру. Це дозволило б чіткіше розмежувати податкові та неподаткові доходи, а також з’ясувати характерні риси останніх, оскільки зазначене розмежування впливає на порядок сплати і стягнення тих чи інших платежів.

4. Переважно за рахунок податків формуються бюджети і здійснюються бюджетні видатки. Проте поруч із податками є збори та різного роду плати (обов'язкові платежі). Зважаючи на це, не варто ототожнювати податки та інші обов’язкові платежі, необхідно проводити чітку межу між неподатковими доходами обов'язкового характеру і неподатковими доходами добровільного характеру. Неподаткові доходи обов'язкового характеру не повинні передбачатися в ст. 14 Закону „Про систему оподаткування”. Такий підхід обґрунтовується тим, що у разі несвоєчасної сплати чи невнесення до відповідного фонду законодавчо визначених обов'язкових платежів, виникає податкова заборгованість і в такому випадку допускається їх стягнення у примусовому порядку. Що стосується добровільних платежів, то подібний порядок їх стягнення не допускається.

5. Дослідження Ірпінського експерименту розвитку місцевого самоврядування, який базується на практиці формування доходів місцевих бюджетів Швеції дає підстави зробити висновок про доцільність проведення аналогічних заходів в інших регіонах України. Позитивним у ньому є, зокрема, розширення фінансової автономії органів місцевого самоврядування, збільшення реальних доходів місцевих бюджетів. Також доцільно забезпечувати розвиток фінансової автономії органів місцевого самоврядування у межах його компетенції та бюджетних повноважень, раціональний розподіл податкових і бюджетних повноважень між центральною та місцевою владою щодо зміцнення власної доходної бази місцевих органів влади, реформування системи міжбюджетних відносин на основі концепції бюджетного унітаризму в поєднанні з окремими елементами бюджетного федералізму. Видається можливим встановлення системи подвійного контролю (державного і громадського) над місцевими органами влади за виконанням ними соціальних програм, ефективним використанням фінансових ресурсів, що є їхнім першочерговим обов’язком.

6. Законодавцеві і відповідним органам виконавчої влади варто приділяти більше уваги розв’язанню питань стосовно плати за торговий патент на здійснення певних видів підприємницької діяльності; за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами місцевих рад; за державну реєстрацію суб’єктів господарської діяльності.

7. Прогалиною в бюджетному законодавстві України слід визнати відсутність правового вирішення питання про порядок компенсації з державного бюджету втрат місцевих бюджетів по доходах унаслідок надання державою деяких пільг, або ж їх скасування, що призводить до виникнення додаткових видатків. Відпо­відно до БК України в державному бюджеті можуть передбачатися субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень через надання пільг, встановлених державою. Проте „можуть передбачатися” не означає їх обов’язкового встановлення (хоча логічно, що це має бути саме в обов’язковому порядку), тому, виходячи зі змісту статей БК України, зазначені субвенції можуть і не передбачатися.

8. На підставі певних теоретичних розробок у галузі правовідносин, міжбюджетні відносини ми визначаємо так: це врегульовані правом зв’язки між державою, АРК та органами місцевого самоврядування (правовідносини), що існують у процесі реалізації бюджетних повноважень стосовно забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, які необхідні для виконання функцій, передбачених Конституцією України, законами та іншими нормативно-правовими актами.

9. Нині чимало питань викликає застосування фінансових санкцій. Це пов’язується із тим, що нема їх загального визначення та переліку; відсутнє чітке розмежування економіч­них і фінансових санкцій; існує велика кількість підзаконних актів, що регулюють це питання; зміни, що вносяться до законів у частині накладення фінансових санкцій, як правило, позбавляють місцеві бюджети цього доходного джерела. Ці та пов’язані з ними питання досить часто залишаються поза увагою як науковців, так і практичних працівників. Необхідно приділити належну увагу фінансовим санкціям і для початку дати їх загальне визначення та з’ясувати, що ж до них належить. У дисертації поняття „фінансова санкція” визначається як штрафний засіб державного примусу, виражений у грошовій формі, що має кратний чи абсолютно визначений характер, і який застосовується уповноваженим державним органом до порушника фінансово-правової норми з метою реалізації суспільних інтересів у сфері фінансової діяльності держави й органів місцевого самоврядування.

10. Для збалансування доходів і видатків велике значення мають такі міжбюджетні трансферти, як дотації та субвенції. Бюджетну дотацію ми визначили так: це не обумовлений цільовим призначенням міжбюджетний трансферт, що надається на підставі юридичного акта в чітко визначеній сумі з одного бюджету іншому з метою вирівнювання мінімальної бюджетної спроможності, збалансування доходів і видатків бюджету-отримувача. Під субвенцією розуміємо міжбюджетний трансферт, що надається з чітко обумовленим цільовим призначенням як допомога на часткове фінансування програм і заходів соціального та іншого розвитку за умови часткової участі коштів місцевого бюджету-отримувача цих коштів; підлягає поверненню при неповному (у межах невикористаної суми) або нецільовому (у межах повної суми) використанні.

11. Проведене дослідження дає підстави стверджувати про необхідність практичного застосування, зокрема, таких міжбюджетних трансфертів, як бюджетні субсидії. Останні нами визначено як міжбюджетний трансферт, який надається в грошовій формі за рахунок бюджетних коштів чи коштів спеціальних фондів (у разі їх утворення) з чітко обумовленим цільовим призначенням на повне фінансування певних програм чи заходів і, зазвичай, залежить від фінансового стану отримувача; підлягає поверненню при неповному (у межах невикористаної суми) або нецільовому (у межах повної суми) використанні.