ВИСНОВКИ

1. В Україні створена законодавча база для функціонування навчапі.иііу закладів різних рівнів і напрямів підготовки, засновані» на річі шу формах власності. Державні навчальні заклади в своїй економічній діяльності не вважаються суб'єктами підприємництва, мають пілі.і и щодо оподаткування та залучення позабюджетних коштів.

2. Специфіка менеджменту закладу освіти полягає в тому, що перед 11 н м стоять дві великі групи цілей: педагогічного характеру та екоію мічного. Первинними є цілі педагогічного характеру, досягнення якпч стає можливим на основі виконання завдань економічного характеру Успішна реалізація всього комплексу завдань, що стоять перед навчальним закладом, потребує відповідної системи менеджменту.

3. Маркетинг має свої особливості у сфері освіти, зумовлені специфічним характером такої продукції, як освітні послуги. Для навчального закладу маркетинг може зосереджуватися на таких моментах, як статус, престиж, реноме провідних вчителів, викладачів, відомих вчених і дослідників, інформація про долю своїх випускників, підвищення якості та диверсифікації освітніх послуг.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ .і і

1. Чи розглядається законодавством України освітня діяльність як під­приємницька? Поясніть свою відповідь. А як в інших країнах?

2. Які відмінності з точки зору правового статусу спостерігаються в діяльності державних і приватних закладів освіти?

3. Чим відрізняються державні і недержавні заклади освіти?

4. З якою метою створюються недержавні навчальні заклади? Як ви оцінюєте перспективи їх розвитку на Україні?

5. Які функції виконують недержавні некомерційні навчальні заклади? Яке значення може мати їх розвиток для освіти в Україні?

6. Які пільги мають навчальні заклади для здійснення своєї основної діяльності? Чим зумовлена наявність таких пільг? Чи є вони достат­німи чи, навпаки, невиправдано завищеними?

15.

17.

18. 19.

20. 21.

22

Тема 7. НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ЯК СУБ'ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Чому в сучасних умовах відбувається розширення самостійності аичальних закладів? Ця тенденція властива для всіх закладів? 11 и однаковою мірою?

Які межі розширення самостійності навчальних закладів? Які зміни відбуваються в системі управління навчальними закла­дами різних рівнів?

11 и правомірно розмежувати функції педагогічного та економічного характеру в управлінні діяльністю навчального закладу? Розкрийте значення такої функції управління освітньою діяльністю, я к «планування»? Чи зменшується її значення в умовах ринкової еко­номіки?

В чому полягає зміст функції контролю в системі управління діяль­ністю закладу освіти?

Якими якостями повинен володіти освітній менеджер? Охаракте­ризуйте різні категорії освітніх менеджерів. -Розкажіть про особливості організаційної структури навчального закладу. Чи повинна вона зазнавати змін в умовах розширення самостійності навчальних закладів, все більшого залучення їх у рин­кові відносини?

Розкрийте сутність функції мотивації. Яке значення має мотивація науково-педагогічного персоналу у підвищенні якості навчання? За якими критеріями, на вашу думку, має оцінюватися ефективність роботи викладачів і вчителів?

Розкрийте значення створення ефективної інформаційної системи менеджменту освіти. наук — на 1,6%, й чисельність докторів наук зросла на 8,7%.

Поряд з цим у сфері вищої освіти мають місце інші негативні тенден­ції: старіння когорти викладачів вищої кваліфікації, зниження питомих , показників кількості викладачів з науковими ступенями на 100 студен- тів денної форми навчання та ін. З кожним роком зростає середній вік Викладачів, що мають наукові ступені кандидата і особливо — доктора Нпук. Серед основних причин — не тільки природні процесі старіння, Виходу на пенсію (посилений законодавством про пенсії науковцям), ил є й відтік молоді із сфери наукової і викладацької діяльності. Неадекватний рівень оплати праці в освіті і науці не сприяє форму­ванню престижності цієї діяльності і не є привабливим для перспек­тивної молоді.

Порівняно з 1995/96 навчальним роком чисельність докторів наук на 100 студентів денної форми навчання на початок 2000 року знизилася і 0,93 до 0,81; професорів — з 1,03 до 0,81; кандидатів наук — з 6,23 до 4,63; доцентів — 4,8 до 3,52. У різних регіонах ці показники коли­ваються: чисельність докторів наук на 100 студентів денної форми навчання — від 0,3 в Кіровоградській області до 1,2 в місті Києві, канди­датів наук — від 2,7 в Полтавській області до 5,8 у Чернівецькій області.

Тривожною є тенденція виїзду за кордон спеціалістів найвищої кваліфікації: за офіційними даними за 1991-1999 роки за межі України тільки на постійне місцеперебування виїхало більше 1,5 тис. кандидатів та докторів наук, не розглядається питання про масовий виїзд спеціалістів з метою тимчасового працевлаштування.

Особливо негативний вплив на рівень життя науково-педагогічних працівників низький рівень оплати їх праці. Не виконуються статті закону «Про освіту» про забезпечення середніх ставок заробітної плати науково-педагогічним працівникам на рівні подвійної середньої заробітної плати працівників промисловості, а педагогічним працівни­кам — на рівні не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості. Не здійснюється індексація заробітної плати педагогічним та науково-педагогічним працівникам з урахуванням рівня інфляції (законом це передбачено двічі на рік).

Особливістю сфери освіти виступає те, що підготовка кадрів для неї здійснюється в самій же галузі. Кадри для дошкільної та середньої

освіти готуються педагогічними вищими навчальними закладами Кількісні та якісні параметри підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників визначають загальну ефективність освітньої діяльності. Педагоги, що працюють з дітьми з самого раннього піку значною мірою впливають на їх виховання, втілення найкрампіч моральних цінностей та розвиток інтелектуальних здібностей дітей їм молоді. Саме тому, підготовка кадрів педагогів повинна постійно зніі.чо датися в центрі уваги керівництва системи освіти.

Рис. 8.1. Динаміка заробітної плати в економіці, промисловості та освіті України, 1995-2000 рр.

Кадри для вищої освіти — це випускники вищих навчальних закладів, які проходять систему післядипломної освіти в аспірантурі та докто­рантурі.

Педагогічні працівники повинні мати такі характеристики: 1) доско­нало володіти конкретними знаннями, що складають їх професійну спе­ціалізацію; 2) орієнтуватися у своїй галузі науки, знати основні сучасні досягнення; 3) мати навички педагогічної роботи, вміти чітко і послі-

209

Тема 8. КДЦРОВІ ТА НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ

ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

Довно викладати навчальний матеріал, вміти працювати з учбовою аудиторією, активізувати увагу слухачів, заохочувати їх до пізнання і т. ін. Крім того, викладачі вищих навчальних закладів повинні також мати нішички проведення наукової та дослідницької роботи.

Випускники педагогічних вузів проходять педагогічну підготовку, в процесі здобуття своєї кваліфікації вони отримують теоретичні та практичні навички навчальної роботи. Разом з тим кадри для вищої школи частіше всього такої підготовки не отримують. Випускники вищих навчальних закладів залишаються, як правило, на викладацьку роботу на фахових кафедрах свого факультету. Здобуття навичок викла­дання відбувається безпосередньо в процесі роботи, і неминучими тому є втрати та помилки, що проявляється в зниженні загальної ефектив­ності навчального процесу.

Організація праці науково-педагогічних кадрів має свої особливості. Нормування праці вчителів та викладачів враховує лише їх робочий час на проведення навчальних занять. Разом з тим не нормуються і не вра­ховуються інші види науково-педагогічної діяльності. Вагому частину її складає час на підготовку до роботи: ознайомлення та опрацювання значного обсягу спеціальної наукової та науково-методичної літератури за фахом, підготовка та вдосконалення текстів лекцій та планів проведення уроків, семінарських і практичних занять і т. ін. Крім того, залежно від специфіки освіти вчителі та викладачі виконують різні види виховної та організаційної роботи, пов'язаної з їх безпосередніми обов'язками. В результаті робочий день педагога може тривати набагато довше встановлених законом 8 годин, захоплювати не тільки денні, але й вечірні, та нічні години.

Деякою мірою компенсацією педагогам за ненормований робочий день є встановлення профспілкової відпустки тривалістю 56 календарних днів. Надається вона, як правило, у літній час, що співпадає з періодом літніх канікул та вступних екзаменів.

Організація оплати праці педагогічних працівників будується на основі розподілу учбового навантаження. Виходячи з тижневих годин педагогічної роботи по класах (у середній освіті) чи семестрових годин по групах (у вищій), по предметах, в цілому по навчальному закладу адміністрація або навчальна частина наприкінці навчального року визначають учбове навантаження на наступний навчальний рік.

У системі загальної середньої освіти кожний рік проводиться атестація вчителів, визначення їхньої відповідності зайнятій посаді, рівню кваліфікації, залежно від якого та стажу педагогічної роботи їм

встановлюється кваліфікаційна категорія, визначається тарифікаційнім) розряд оплати праці, присвоюється педагогічне звання. За наслідками атестації встановлюються такі кваліфікаційні категорії: «спеціаліст», «сік-ціаліст II категорії», «спеціаліст І категорії», «спеціаліст вищої категорії»; присвоюються такі педагогічні звання: «старший учитель», «старший викладач», «старший військовий керівник», «майстер виробничого навчання І категорії», «майстер виробничого навчання II категорії», «вчитель — методист», «викладач — методист», «військовий керівник — методист», «вихователь — методист», «старший вожатий — методист». Ставки заробітної плати й посадові оклади педагогічних працівники! встановлюються керівниками закладів освіти при тарифікації за наслід­ками атестації.

Організація оплати праці викладачів у вищій освіті здійснюється па підставі виконання викладачами норм педагогічного та інших видіи навантаження. За останні 10 років норми навантаження були підвищені майже вдвічі — з 550 годин до 900 і більше годин у рік. У системі вищої освіти можливі такі основні ставки педагогічних працівників: асистент, старший викладач, доцент, професор. Розмір окладу кожної з цих посад визначається кваліфікаційними вимогами і залежить від наявності наукового ступеню кандидата або доктора наук (див. таблицю 9.3).

Обсяг педагогічного навантаження повинен бути науково обґрунто­ваним нормативом. Непродумане підвищення обсягів навантаження, хоч і проявиться в рості кількісних результатів навчального процесу, реально може привести до зниження якості підготовки. В умовах склад­ної фінансової ситуації в системі освіти економія коштів досягається за рахунок зростання навантаження викладачів та збільшення чисельності студентів у групах, що не може не проявлятися в погіршенні результатів навчально-виховної роботи.

В основі освітньої політики країни повинен бути покладений важливий принцип — це підтримка високого соціального престижу' про­фесії педагога; вчитель, викладач повинен мати високий суспільний статус. Необхідно формувати повагу з боку суспільства до цієї професії. Всупереч недостатньому економічному та соціальному статусу вчителів і викладачів як осіб, що займаються недостатньо важливою і престиж­ною діяльністю, в яку важко набирати людей з хистом і талантом до цієї справи, ця професія повинна сприйматися як суспільно значима, адек­ватно оплачувана і організована на базі реальних заслуг, вимог і вико­нання. ■ ..-

211

Тема 8. КАДРОВІ ТА НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ

ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

Адекватне відношення суспільства до праці викладачів складається % безлічі різних аспектів: формування в свідомості людей високої поваги до викладача, висвітлення засобами масової інформації складності і нажливості праці педагогічних працівників, відношення уряду до педагогів і особливо до видатних представників цієї професії, нагород­ження їх у першу чергу преміями, медалями, почесними званнями і т. ін.

Фундаментом формування престижності праці викладачів може бути лише матеріальне підтвердження важливого значення їх діяльності. Необхідною умовою підвищення престижу професії викладача виступає забезпечення адекватного рівня доходу її представникам. Високий суспільний статус викладача має бути відображений і підтверджений від­повідною оплатою праці.

Можливості матеріального стимулювання викладачів, за умови недостатнього бюджетного фінансування збільшуються з розширенням ринку освітніх послуг. Хоча результати викладання і академічні досяг­нення не підлягають виміру як фізична продукція, можуть бути розроб­лені схожі критерії оцінки для додаткового матеріального стимулю­вання викладачів.

Незадовільний рівень зарплати в державних закладах загрожує ефективності навчання, має наслідком високу непостійність кадрів та звільнення викладачів із сфери освіти взагалі або в приватні навчальні заклади. Особливо непокоїть таке явище, як виїзд кваліфікованих кадрів

за кордон.

У сучасних умовах заробітна плата викладача складається тільки з базової частини, яка визначається нормативними положеннями тари­фікації. Разом з тим з розгортанням ринкових відносин зростають мож­ливості для збільшення додаткової частини оплати праці професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів. Частка позабюджет­них надходжень зростає у прибутках державних вузів. Ці кошти більшою частиною отримані від оплати додаткових освітніх послуг, які безпо­середньо надають викладачі і таким чином несуть на собі основний тягар. Разом з тим, стимулювання праці викладачів за рахунок цих кош­тів здійснюється недостатньо. Ця додаткова частина у вигляді премій чи бонусів може складати певний процент від їх загальної суми позабюд­жетних надходжень.

Поліпшення якості освітніх послуг неможливо без самостійних, мотивованих і кваліфікованих професіоналів — викладачів. Самосприй-няття викладачів, міра їх зобов'язань на академічні успіхи їх учнів, їх готовність вчитися, щоб краще виконувати свою роботу та їх вчитель-

ські здібності — це основні елементи виробництва освіти всіх рівні її у будь-якому суспільстві.

8.2. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Основним нормативним документом, що визначає організацію навчального процесу в конкретному напрямку освітньої або кваліфік;і цінної підготовки, є навчальний план.

Навчальний план — це нормативний документ, який складається н;і підставі освітньо-професійних програм та структурно-логічних схем підготовки і визначає перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми та засоби проведення поточного та підсумкового контролю.

Навчальний план розробляється кожним закладом освіти і затверд­жується його керівником. Організація навчального процесу відбувається на основі нормування таких елементів: 1) нормування навантаження учнів; 2) нормування навантаження вчителів; 3) визначення кількості годин на кожний предмет, що входить в цей навчальний план.

Загальна середня освіта. Кабінетом Міністрів України затверд­жується Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів, який визначає структуру та зміст загальної середньої освіти через інваріантну і варіативну складові, які встановлюють погодинне та змістове співвідношення між освітніми галузями (циклами навчальних предметів), граничнодопустиме навчальне навантаження учнів та загальнорічну кількість навчальних годин.

Інваріантна складова змісту загальної середньої освіти формується на державному рівні, є єдиною для всіх закладів загальної середньої освіти, визначається через освітні галузі Базового навчального плану, її призначенням є забезпечення соціально необхідного для кожного школяра обсягу і рівня знань, умінь та навичок. Варіативна складова змісту загальної середньої освіти формується загальноосвітнім навчаль­ним закладом з урахуванням особливостей регіону та індивідуальних освітніх запитів учнів (вихованців). Вибірково-обов'язкові предмети варіативної складової мають доповнити державний мінімум для надання більш якісної освіти і поглиблення знань кожного учня.

213

Тема 8. КАДРОВІ ТА НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ

ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

На основі Базового навчального плану Міністерством освіти України [і розробляються і затверджуються типові навчальні плани навчальних | Икладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності. У типо-' Щілх навчальних планах освітньої галузі представлені навчальні пред­мети та курси інваріантної та варіативної складових змісту загальної середньої освіти. Інваріантна та варіативна складові типових навчаль-НИХ планів включають кількість годин з кожного предмета та загалом. [Типові навчальні плани встановлюють сумарне гранично допустиме Навчальне навантаження учнів. Воно становить кількість навчальних годин на рік: Ф 1-2 класи — 700 годин; Ф 3-4 класи — 790 годин; Ф 5 класи — 860 годин; Ф 6-7 класи — 890 годин; «• 8-9 класи — 950 годин; 10-12 класи — 1030 годин.

Слід відмітити, що тривалість навчального року в загальноосвітніх навчальних закладах І ступеня не може бути меншою 175 робочих днів, а ІІ-ІН ступенів — 190 робочих днів, без урахування часу на складання іспитів.

Розподіл годин за окремими предметами визначається також нав­чальними планами. Кількість годин, що виділяється на кожний предмет, залежить від значення цієї дисципліни для даної освітньої програми Наприклад, кількість годин вивчення іноземної мови в восьмому класі середньої школи може складати 70 годин в рік, а може — 175 годин, як це відбувається в гімназіях чи школах з поглибленим вивченням іноземних мов.

Кожна школа складає і затверджує на своїй раді робочий навчаль­ний план на навчальний рік, конкретно опрацьовуючи інваріантну та варіативну складові згідно з умовами та потребами школи (визначається перелік додаткових предметів, факультативів, курсів за вибором учнів; ступінь поглиблення тих чи інших дисциплін, професійного навчання, реалізації індивідуальних та групових занять, консультацій тощо). До варіативної складової дозволяється вносити обґрунтовані корективи щодо розподілу годин на вивчення окремих предметів, не виходячи за межі мінімальної кількості годин на предмети інваріантної складової і не перевищуючи гранично допустимого навантаження учнів.

І.С. Каленюк «ЕКОНОМІКА ОСВІТИ»

214

215

Тема 8. КАДРОВІ ТА НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ

ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

Гімназії та ліцей працюють за індивідуальними навчальними і їли нами, які розробляються педагогічними колективами спільно з вищими навчальними закладами і науковими установами на основі базових.

В основу визначення обсягів навантаження вчителів певної спеціа­лізації покладено: по-перше, граничні норми навантаження та, по-друїс, кількість годин, що визначена на кожний предмет. Норми педагогічної о навантаження вчителів незалежно від підпорядкування, типу і форми власності навчального закладу також регулюються законом «Про загальну середню освіту». Протягом навчального тижня нормою педаго гічного навантаження вчителя є 18 навчальних годин, які становляп. тарифну ставку (на даний момент для вчителів початкових класів дії норма — 20 годин). Крім цього вчитель може виконувати інші види педагогічної діяльності, які оплачуються у такому співвідношенні до тарифної ставки: класне керівництво — 20-25%; перевірка зошитів -10-20% тощо. На основі загальних обсягів навчального навантаження визначається кількість ставок вчителів, яка необхідна для успішного здійснення процесу навчання.

Виша освіта. Навчальний план вищого навчального закладу затверд­жується його керівником. Для конкретизації планування навчального процесу на кожний навчальний рік складається робочий навчальний план. Нормативні навчальні дисципліни встановлюються державним стандартом освіти, дотримання їх назв та обсягів є обов'язковим для навчального закладу. Навчальна програма нормативної дисципліни є складовою державного стандарту освіти. Вибіркові навчальні дисцип­ліни встановлюються та їх навчальна програма розробляється вищим навчальним закладом.

Для кожної навчальної дисципліни, що входить в програму підго­товки, на підставі навчальної програми та навчального плану скла­дається робоча навчальна програма дисципліни, яка містить виклад конкретного змісту навчальної дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчення та їх обсяг, визначає форми та засоби поточного і підсумкового контролю.

Обсяг годин, передбачений на кожну дисципліну, може розподі­лятися на різні види навчального навантаження залежно від специфіки даного предмету. В системі вищої освіти він включає: кількість годин на лекції, на семінарські або практичні заняття, консультації, контрольні роботи, курсові роботи, проведення іспитів, заліків тощо. На кожний вид навчальної роботи передбачається певна кількість годин: лекції та семінарські занятті — 2 години, курсові роботи — 2 години на студента,

ВНсультації — 2 години на групу, контрольні роботи — 1 година на сту-.та, іспит — 0,33 години, залік — 0,25 години. Загальна кількість годин з кожного курсу буде складатися підсу-^ИО ну ванням годин за всіма видами робіт і з урахуванням чисельності Студентів. Наприклад, викладання дисципліни «економічна теорія» може передбачати такий обсяг навантаження: «■ лекції — 34 години;

♦ семінарські заняття — 68 годин (34 години х 2 — в двох групах);

♦ курсові роботи — 100 годин (2 години х 50 студентів):

♦ контрольні роботи — 25 годин (0,5 години х 50); Ф консультації — 4 години (2 години х 2 групи);

ф іспит — 16 годин (0,3 години х 50 студентів).

Загальна кількість годин — 247 годин.

Загальна кількість годин розраховується на всі курси та факультети, На яких викладається ця дисципліна. Виявлення загального обсягу годин з конкретної навчальної дисципліни є визначальним для кількості ставок викладачів, які можуть викладати цю дисципліну.

Навчальна частина містить навчальні плани на наступний рік, в яких подається загальна кількість годин для кожного факультету, кожного курсу і спеціальності, та з кожної навчальної дисципліни. Обсяг обов'язкового навчального навантаження викладачів визна­чається в мінімальному та максимальному розмірах.

На основі цього кожній кафедрі передається навчальний план, в якому вказується обсяг навчального навантаження на факультети і курси, за окремими дисциплінами. Кожному викладачу обсяг обов'яз­кового навантаження розподіляється кафедрою з урахуванням вико­нання ним методичної, наукової і організаційної роботи та особли­востей і структури навчальної дисципліни, яку викладає викладач. Після розподілу навантаження між викладачами кафедри кожним з них складається на наступний рік робочий план та робоча програма за тими навчальними курсами, що будуть читатися.

8.3. НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНА БАЗА НАВЧАЛЬНОЮ ЗАКЛАДУ

Навчально-матеріальну базу закладів освіти складають речові засоби, які використовуються в навчально-виховному процесі і які створюють

необхідні умови для його успішного здійснення. Це матеріальним дамент процесу виховання та освічення учнів, підготовки кшиіф ваних кадрів. І

До них відносяться: будівлі і споруди, в яких безпосередньо пройм-диться навчальний процес; будівлі і споруди гуртожитків, клубів, Оіоліу», тек, інших допоміжних служб; навчальне обладнання і меблі; транспорті засоби; інші речові елементи, які беруть участь у навчально-вихоиппму процесі. За своїм економічним змістом в матеріально-речових часоГш» освіти виділяються дві групи фондів: основні та оборотні. Вони міді Ні няються за своїм функціональним призначенням, за ступенем вірнім ними вартості і за характером її відшкодування.

Оборотними фондами називають малоцінні швидкозношувані прім мети. Вартість оборотних фондів повністю враховується один раз в копі

ТОрИСІ, а СТРОК ЇХ СЛужбИ Не Перевищує ОДНОГО року. До НИХ ВІДНОСЯ 11,1 ■»

електроенергія, паливо, канцелярські товари, реактиви, хімікати тощо

Основні фонди освіти повністю беруть участь у навчально-вимін ному процесі, але у витрати входять частково, в залежності від амортп зації, від ступеня зносу. Фонд амортизації тут не створюється, існуюп, лише розрахункові норми на амортизацію основних фондів. Відшколу вання зношеної частини основних фондів освіти здійснюється за раху нок бюджетних коштів, які виділяються на капітальний ремонт і при і бання нового інвентаря.

Для нарахування зносу основні фонди поділяються на 3 групи, для яких встановлені різні норми зносу. Групу 1 складають такі основні засобі і, як будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загальної о користування). Групу 2 складають такі основні засоби, як автомобільним транспорт та запчастини до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інформаційні системи, телефони, мікрофони т;і рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до нього. У групу 3 об'єднуються будь-які інші основні засоби, що не вклю­чені до груп 1 і 2. Так, наприклад, до третьої групи основних засобів відно­сяться бібліотечні фонди (причому витрати на придбання бібліотечних фондів не підлягають амортизації). Норми зносу встановлюються в про­центах до балансової вартості основних засобів на кінець звітного року: «• група 1-5 %; група 2-25 %; ф група 3-15 %.

217

Тема 8. КАДРОВІ ТА НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ

ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

З 1997 року при розрахунках зносу застосовуються знижуючі коефіцієнти: 0,6 - у 1997 році; 0,7 - у 1998 році; 0,8 - у 1999.

Склад основних фондів у сфері освіти має свою специфіку. Залежно від натурально-речової форми та їх ролі у навчальному процесі виді­ляються такі їх складові: 1) будівлі, в яких безпосередньо відбувається виховання, навчання та наукова діяльність; 2) будівлі допоміжних служб — сховища, склади, гуртожитки, їдальні тощо; 3) навчальне обладнання — технічні засоби навчання, комп'ютери, обладнання майстерень та лабораторій тощо; 4) транспортні засоби; 5) підручники, бібліотечний фонд; 6) інші речові елементи, необхідні для організації навчального процесу.

Планування та облік основних фондів здійснюється в натуральних та вартісних показниках. До натуральних показників відноситься кількість будівель та навчальних місць, наявність місць у лабораторіях та навчаль­них майстернях, кількість одиниць основного обладнання, необхідного для забезпечення нормальних умов навчального процесу і т. д.

За допомогою вартісних показників визначається обсяг капітало­вкладень, нараховується амортизація, визначаються витрати на капіталь­ний ремонт та закупівлю нового обладнання, оцінюється структура основних фондів та динаміка її зміни.

Кошти, які відпускаються на капітальне будівництво, називаються капітальними вкладеннями. Розрізняють централізовані і нецентралі-зовані капіталовкладення. До централізованих капіталовкладень в об'єкти освіти відносяться кошти, що поступають з державного бюджету. Останнім часом частка цих капіталовкладень знижується, що знаходить своє відображення в погіршенні загального стану мате­ріально-технічної бази системи освіти. Фактично навчальні заклади залишилися без підтримки. Будівництво нових об'єктів не розпочи­нається, а те, що розпочато, зупинено (майже 40 об'єктів з готовністю більше 80% законсервовані). В стадії незавершеного будівництва на кінець 1999 року знаходилися: 25 будівель вищих навчальних закладів, 16 будівель професійно-технічних училищ, 988 будівель загальноосвіт­ніх шкіл і 135 дошкільних закладів.

Навчальні заклади вимушені шукати інші джерела фінансування відновлення та розвитку своїх основних і оборотних фондів. Частка нецентралізованих капіталовкладень зростає за рахунок власних коштів навчальних закладів, приватних та благодійних внесків. На жаль, не розвивається достатньою мірою фінансування капіталовкладень в освіту за рахунок коштів підприємств та організацій. Раніше в системі

І.С. Каленкж «ЕКОНОМІКА ОСВІТИ»

І і

освіти діяло «Положення про базове підприємство» (прийняте в 1985 ро­ці), яке сприяло зміцненню зв'язків між закладами освіти та підпрік м ствами. Скрутне матеріальне положення, в якому' опинилися підгірні м ства в період кризи, стало причиною скорочення фінансової допомої н навчальним закладам.

За характером участі в навчально-виховному процесі основні фоі іди системи освіти поділяються на активну та пасивну частини. До паси ні н >і частини відносяться ті фонди, які тільки створюють матеріальні перім умови для здійснення учбової чи наукової діяльності — це будівлі, споруди. До активної частини відносяться елементи, за допомогою яких безпосередньо здійснюється учбовий процес або наукова роботи викладачів — це підручники, приладдя і т. ін.

Пасивна частина представляє собою приміщення для здійсненнії навчально-виховної діяльності, яка висуває специфічні вимоги до їх дизайну. Проведення навчальних занять в окремих групах чи класах потребує спеціальних аудиторій, які за своєю площею дозволяли 0 працювати протягом певного учбового часу 30-35 учням або студентам. Проведення лекцій у вищій школі для великих потоків потребус лекційних аудиторій, які вміщували б різну кількість місць (50-250). Ліцензія на здійснення підготовки фахівців відповідних рівнів на­дається закладам освіти за умови наявності таких нормативів аудитор-ного фонду: 8 м2 на одного студента при підготовці молодших спеціа­лістів, та 10 м2 на студента при підготовці бакалаврів, спеціалістів, магістрів, а також 100%-ної забезпеченості студентів гуртожитками. Норматив загальної площі на одного студента становить 16 м2, житлової площі в гуртожитках — 6 м2.

У 2000/2001 навчальному році реально на одного студента денної форми навчання припадало від 3,2 м2 (Рівненська область) до 8,5 м' (Одеська область) навчальної площі у ВНЗ ІП-ІУ рівнів акредитації та від 5,9 м2 (Чернігівська область) до 11,7 м2 (Вінницька область) учбової площі у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. У місті Києві ці цифри становили відповідно 7 м2 та 6,8 м2.

Крім навчальних аудиторій здійснення освітньої діяльності обов'яз­ково потребує спеціальних приміщень для вчителів та викладачів. Для того, щоб безпосередньо навчати, передавати учням чи студентам знання, педагог має підготуватися до цього і відносно змісту навчаль­ного матеріалу, і відносно методики проведення заняття. Підготовка та виконання інших видів робочих обов'язків викладача потребує належних умов праді. В розвинених країнах вважається адекватним

Тема 8. КАДРОВІ ТА НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ 219 ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

Приміщення такою площею: 50 м на двох викладачів (162, с. 87). Умови і і педагогічного персоналу в навчальних закладах освіти нашої рвїни залишають бажати кращого.

Проведення процесу навчання потребує і спеціальних меблів: парт І«ио столів певної форми, які за своїми габаритами відповідають про-| філактично-фізіологічним нормам і забезпечують можливість працю-

и для учнів.

і В складі активної частини основних фондів одне з пріоритетних 'місць займає комп'ютерна техніка. Оволодіння навичками роботи зі складною технікою стає обов'язковим елементом сучасної освіти. Саме тому невід'ємною частиною навчального процесу стають курси «Основи Інформатики», а для навчальних закладів в їх роботі — облаштування комп'ютерними засобами достатньою мірою.

Застосування нових сучасних телекомунікаційних технологій від­криває нові можливості для розвитку вищої та післядипломної освіти. З'являються нові форми навчання — дистанційне, віртуальне, які за допомогою використання телевізійного, комп'ютерного, телефонного зв'язку дають можливість студенту, незалежно від його місцезнаход­ження, слухати лекції, задавати питання викладачу, давати відповіді на

тести тощо.

Широкі можливості доступу до світових інформаційних систем відкриває глобальна комп'ютерна інформаційна мережа «Інтернет». Будь-який власник комп'ютера та модема може за допомогою телефона з'єднатися з провайдером (компанією, що забезпечує підключення до Інтернету) і таким чином отримати доступ до надзвичайно широкого кола інформації у всьому світі.

На жаль, для нашої системи освіти на даному етапі постала не стільки проблема підключення до міжнародних інформаційних мереж, скільки забезпечення базового рівня інформатизації населення. Так, із 21,9 тис. загальноосвітніх шкіл лише 4 тис. мають сучасні комп'ю­тери, 5 тис. шкіл — оснащені морально і фізично застарілими комп'юте­рами, а 12 тис. шкіл взагалі не мають комп'ютерів. Тільки для викла­дання основ інформатики потрібно мати один комп'ютер щонайбільше на 25 учнів, у нас же він припадає на 74 учнів. Така ситуація зумовила прийняття Міністерством освіти і науки відповідної державної про­грами комп'ютеризації загальноосвітніх навчальних закладів.

Вирішальною складовою активної частини основних фондів системи освіти виступає підготовка, випуск та використання навчальної та методичної літератури. Підручники й навчальні посібники представ-

ляють собою головний засіб навчання. Для учнів та студентів попи виступають і програмою навчання, і джерелом відповідного обсягу знань, а для викладачів — керівництвом в їх педагогічній діяльності.

В загальноосвітніх школах з 1978 року в нашій країні здійснюстьем безкоштовне користування підручниками. В умовах фінансової напруги ця стаття витрат постійно зазнає тиску. Існує думка, що безкоштоник видача підручників не сприяє збільшенню масштабів їх друкуваїшн і споживання. Позитивний момент складає лише забезпечення багато разового їх використання з метою заощадження паперу та полі гри фічних потужностей для випуску інших видів літератури. Разом з тим, погіршується забезпечення підручниками та наочним приладдям. "Іїік, через нестачу коштів до 1998/99 навчального року було надруковано лише 16% запланованих підручників для загальноосвітніх шкіл. Незадо вільною залишається ситуація не тільки з точки зору кількісних показників забезпечення середньої школи підручниками, але й якості навчальних матеріалів і посібників. Тому планується перейти до про дажу підручників та навчальних посібників, залишивши форму беї-оплатного користування підручниками лише для дітей-сиріг та дітей, які залишились без батьківського піклування. ;

У 2000 році обсяги державного фінансування видання підручними зросли втричі, що дозволило вперше за роки незалежності видрукувати два підручники на одного учня (в попередні роки друкувалося по 1 під­ручнику на 4 учні).

ВИСНОВКИ

1. Вирішальна роль у виконанні завдань освіти иатежигь педагогічним працівникам: вчителям та викладачам навчальних закладів різних рівнів та ступенів. Педагогічні працівники повинні бути фахівцями у своїй галузі знань та мати навички педагогічної роботи, а викла­дачі вищих навчальних закладів — навички проведення наукової т;і дослідницької роботи. Організація оплати праці педагогічних пра-

-,; цівників будується на основі розподілу навчального навантаження. Професія педагога повинна мати високий соціальний престиж, підкріплений відповідною оплатою його праці.

2. Базою організації навчального процесу в конкретному напрямку освітньої або кваліфікаційної підготовки виступає навчальний план.

■■■> Організація навчального процесу відбувається на основі норму-

221

Тема 8, КАДРОВІ ТА НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ

ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

па пня таких елементів: І) нормування навантаження учнів; 2) норму­вання навантаження вчителів; 3) визначення кількості годин на кож­ний предмет, що входить в цей навчальний план. Навчально-матеріальну базу закладів освіти складають речові засоби, які створюють необхідні умови для успішного здійснення навчально-виховного процесу. За своїм економічним змістом в матеріально-речових засобах освіти виділяються дві групи фондів: основні та оборотні, за характером участі в навчально-виховному процесі — активна та пасивна частини.

^КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Що таке навчально-матеріальна база закладу освіти?

2. В чому саме полягає специфіка навчально-матеріальної бази сфери освіти порівняно з іншими галузями економічної діяльності?

3. За якими ознаками здійснюється класифікація матеріальних засобів навчального процесу?

4. Які з елементів навчально-матеріальної бази є, на вашу думку, най­важливішими для здійснення ефективного процесу навчання?

5. Яку роль в учбовому процесі виконують друковані матеріали, тех­нічні засоби, ЕОМ? Чому в сучасних умовах дуже важливе значення надається комп'ютерам?

6. Розкрийте сутність понять: «амортизація», «норма амортизації», «ме­тоди амортизації». Яким чином регулюються ці питання навчаль­ними закладами?

7. Розрахуйте суму амортизаційних відрахувань основних засобів, якщо їх б&тансова вартість становить: будівлі — 350 тис. грн.; житлового будинку — 560 тис. грн.; комп'ютера — 3 650 грн.; письмового стола — 640 грн.; автомобіля ГАЗ — 50000 тис. грн.

8. Охарактеризуйте сучасний стан матеріальної бази системи освіти. Які причини лежать в його основі?

9. Яке значення для організації навчального процесу мають навчальні плани?

10. Чим зумовлене виділення двох частин в структурі навчального плану: інваріантної та варіативної? Яке призначення кожної з них?

11. Висловіть своє відношення до введення вибірковості окремих дисциплін в навчальному процесі.

І

12. Розкрийте специфічні особливості праці науково-педагої ічпн* працівників.

13. Чому трудова діяльність педагогів виходить за межі встановленні 11 законом робочого дня?

14. В чому полягають особливості організації навчального пропсі у у сфері загальної середньої освіти та вищої освіти?

15. Які основні критерії диференціації оплати праці педагогічнії* працівників?

16. Складіть навантаження одного викладача вищого навчального закладу на навчальний рік при загальному обсязі приблизно 800 годин.

17. Яким чином, на вашу думку, можна мотивувати вчителів і ви мі.і дачів на досягнення кращих результатів їх діяльності? Що саме ш і носиться до цих результатів? Що ви особисто вважаєте най важ ливішими результатами праці педагогів?

18. Охарактеризуйте матеріальні і моральні стимули трудової діяльної: і і педагогів.

19. Якими причинами зумовлений відплив спеціалістів із сфери осмії п в інші галузі економіки? Яким чином можна зупинити цей процес'.'

20. Як ви вважаєте, чи має професія педагога високий престиж в нашому сьогоденні? Яким чином можна вирішити це питання?

21. Розрахуйте рівні поточних, повних і загальних видатків на одною студента у вищому навчальному закладі IV рівня акредитації, як і по

1 поточні видатки у звітному році склали 3162,5 тис. грн., капіталі.ні видатки — 315 тис. грн., капітального будівництва не велося, а кіль­кість студентів складала 2980 чоловік.