Бюджетний устрій та бюджетна система Японії

Японія — конституційна монархія. Відповідно до діючої з 1947 р. конституції імператор є «символом держави і єдності народу», його статус визначається волею всього народу, якому належить суверенна влада.

Вищий орган державної влади і єдиний законодавчий орган — Парламент, що складається з двох палат: Палати представників (512 депутатів) і Палати радників (252 депутати). Термін повноважень депутатів Палати представників — 4 роки, Палати радників — 6 років (з переобранням половини складу кожні три роки). Виконавча влада здійснюється кабінетом міністрів на чолі з прем’ єр-міністром.

Крім традиційного фінансування країни через поточний бюджет, дохідна частина якого формується за рахунок податків, у Японії існує і паралельна, теж державна, система фінансування економічних проектів, але із залученням позабюджетних, у традиційному розумінні, коштів. Ця система називається Програмою фінансових інвестицій та позик і використовується для розвитку пріоритетних, з погляду держави, виробництв та об’єктів. Таким чином, фактично уряд Японії має реальний важіль проведення структурної та промислової політики.

Подібне розмежування в державному фінансуванні має в Японії давню історію. Воно виникло ще в період Мейдзі (1868-1912 рр.) і бере свій початок з рішення уряду в 1878 р. використовувати поштові заощадження громадян з метою промислового розвитку. Видатки по Програмі фінансових інвестицій та позик в останні роки складає 40-45 % загальних бюджетних видатків та 50-55 % всіх невідсоткових видатків.

Крім джерел надходження коштів, Програма державних позик та інвестицій відрізняється від загальнодержавного бюджетного фінансування і тим, що її кошти виділяються на умовах зворотності, терміновості і платності. Капіталовкладення і позики, отримані компаніями в рамках цієї програми, підлягають повному поверненню з нарахуванням відсотків, які сьогодні встановлюються в основному на рівні приватних кредитних установ.

Програма розробляється урядом одночасно з підготовкою проекту «звичайного» поточного бюджету, але окремо від нього. Японський інвестиційний бюджет, тобто Програма фінансових інвестицій та позик також проходить щорічне затвердження в парламенті.

Донедавна ресурсна база цієї «Програми» формувалася за рахунок обов’язкового депонування засобів державних пенсійних і страхових інститутів у спеціальному Бюро довірчого керування фондами при Міністерстві фінансів. З 2000 р. вона початку формуватися, головним чином, шляхом розміщення облігацій. У 2001-2002 фін. р. по Програмі фінансових інвестицій і позик державні облігації на суму 10,5 трлн ієн біли розміщені на ринку, облігації ще на 33,4 трлн ієн були прямо закуплені тими інститутами, що раніш депонували свої засоби в Міністерстві фінансів. Нарешті, на суму 1,1 трлн ієн були випущені облігації (без держ- гарантій) тих інститутів, що безпосередньо фінансують інвестиційні проекти. Вважається, що ці перетворення сприяють підвищенню ефективності «Програми», оскільки нові інструменти, прив’язані до «об’єктивних» ринкових оцінок, замінять «суб’єктивні» рішення урядових чиновників. Зрозуміло, що з чисто статистичної точки зору намічена реформа веде до прискорення росту державного боргу.

6.4.