14.12.3. Досвід утворення і функціонування ВЕЗ в Америці

У США сьогодні є три головні типи ВЕЗ: зони зовнішньої торгівлі, підприємницькі зони і технологічні парки1.

Вільні торговельні зони виникли у світі в XIX ст., насампе­ред у Північній Європі.

Такі зони є частинами національної території, у межах яких запроваджено пільговий порівняно із загальним режим госпо­дарської, в тому числі зовнішньоекономічної діяльності. ЗЗТ - це торгові або торгово-виробничі зони, які, будучи частиною націо­нальної території, з погляду митного, бюджетно-податкового і фінансового режимів, є такими, що перебувають за її межами.

Сучасні ЗЗТ надають широкий спектр послуг: у них викону­ють не лише складування, сортування і пакування ввезеного то­вару, а й, у разі потреби, повну його переробку, комплектування деяких видів продукції із компонентів місцевого або іноземного

_____

1 Зименков Р. Свободные экономические зоны: американский опыт // Рос. зкон. журн. 1998. №З.С.78-86.

578

походження і навіть створення окремих видів виробництв на базі продукції, яка надходить в зону, або яку в ній виготовляють. Пе­редумовами організації вільних торговельних зон є вигідне гео­графічне положення (наближеність до міжнародних транспорт­них артерій, великих промислових центрів, районів прикордон­ної торгівлі тощо) і наявність розвиненої інфраструктури (під'їзних шляхів, складських приміщень, вантажних терміналів, розвантажувально-навантажувальної техніки, стійкого електро-, водо-, теплопостачання). Тому ЗЗТ найчастіше розміщують у пор­тах, аеропортах або поблизу них.

Поширенню ВЕЗ в Америці сприяють, насамперед, різно­манітні пільги компаніям (як місцевим, так і іноземним), які діють у їхніх межах. Найголовніші з них такі.

1. Митний збір і внутрішні податки США, якщо такі потрібно стягувати, сплачують лише тоді, коли товари перевозять із зони зовнішньої торгівлі на територію митниці і вони призначені для внутрішнього споживання.

2. Товари, що є у ЗЗТ, не обкладають митом і з них не стягу­ють акцизний збір; приватна власність компаній чи окремих осіб, що є на території зони, звільнена від федерального і місцевого податків.

3. Товари, які експортують із ЗЗТ в треті країни, не обклада­ють митом, внутрішніми податками, вони не підлягають квоту­ванню.

4. Товари, які експортують із зони зовнішньої торгівлі завдя­ки добре налагодженій на її території системі охорони не потре­бують великих страхових витрат.

5. Митна процедура під час експорту товарів із ЗЗТ зведена до мінімуму.

6. Товари, заборонені для імпорту в США, не ввозять на тери­торію ЗЗТ. Виняток роблять для товарів, які пройшли відповідну переробку в зоні згідно з вимогами американської митної служби.

7. Імпорт товарів із ЗЗТ на територію США відбувається відповідно до процедури, що дає змогу імпортеру сплачувати мит­ний збір або на товар, що надійшов у ЗЗТ, або на іноземні компо-

579

ненти, використані в процесі його переробки. Отже, імпортеру надано право вибирати менше мито.

8. Імпортери продукції таких галузей промисловості, як суд­но- й автомобілебудування, виробництво конторського і промис­лового обладнання, нафтопродуктів, а також продукції, зібраної чи виробленої в ЗЗТ, у разі ввезення кінцевого продукту на митну територію США звільнені від сплати так званого інверсованого, або зворотного, тарифу. Механізм запровадження останнього пе­редбачає більше мито на вузли й окремі блоки, ніж на готову про­дукцію з більшою часткою додаткової вартості.

Підприємницькі зони (ПЗ) безросередньо не пов'язані з об­слуговуванням зовнішньої торгівлі. Початкове поняття вільної зони тут розмите оскільки митні пільги відходять на другий план або їх взагалі нема, а головну роль відіграють різноманітні подат­кові, фінансові й адміністративні стимули.

Підприємницькі зони в США поділяють на три типи - феде­ральний, штатний і місцевий. Зони, які належать до того чи іншо­го типу, створюють відповідно до рішень урядових органів на фе­деральному; штатному і місцевому рівнях.

ПЗ переважно розташовані в економічно депресивних райо­нах великих міст, що мають найвищий рівень безробіття. Вони охоплюють, зазвичай, райони площею від 2.5 до 5.0 кв.км (у дея­ких випадках до 13 кв.км), не мають обгороджених меж і виділя­ються лише статусом розміщених там компаній.

Технологічні парки (техніко-впроваджувальні зони) є новою ефективною формою інтеграції науки і виробництва, місцем роз­гортання інноваційної діяльності і створення венчурних (ризикових) фірм, які розробляють нові технології. Переважно це тери­торіальне згрупована сукупність наукових лабораторій і вироб-

580

ничих приміщень, наданих в оренду на пільгових умовах венчур­ним фірмам, що займаються комерційним освоєнням перспектив­них наукових і технологічних нововведень та ідей.

На відміну від зон вільної торгівлі та підприємницьких зон, для створення технологічного парку переважно не потрібно доз­волу того чи іншого урядового органу. Умовою їх створення є на­явність середовища, де поєднано відповідні географічні, еко­номічні, наукові та соціальні чинники. Останніми роками деякі штати намагаються штучно створювати у себе таке середовище, використовуючи різноманітні стимули. Зазначимо, що в сучасних умовах технопарки відіграють важливу роль у підвищенні конку­рентоспроможності США на світовому ринку і в розвитку націо­нальної бази для високотехнологічних виробництв.