Ефективність у суспільному секторі економіки
Обґрунтування заходів, спрямованих на досягнення цілей розвитку суспільного сектору, передбачає прогнозування доходів і видатків державного бюджету та державних цільових фондів, планування обсягів продукції (робіт, послуг) і формування проектів державних контрактів на поставки продукції (робіт, послуг), необхідних для задоволення державних потреб.
У практиці часто застосовується метод планування «від досягнутого рівня». Такий метод є більш-менш прийнятним за умов, коли суспільство в цілому задоволене станом суспільного сектору і не перебуває в процесі глибоких соціально-економічних перетворень. За умов інтенсивних зрушень у розвитку суспільного сектору, суттєвих змін у попиті на суспільні блага на чільне місце висувається пошук альтернативних варіантів використання суспільних коштів. Для раціоналізації вибору варіантів застосовується метод порівнювання ефективності. Цей метод не підміняє політичних рішень, але дає певну корисну інформацію для прийняття таких рішень.
Аналіз ефективності дає змогу приймати обґрунтовані рішення не тільки в суспільному, а й у приватному секторах. Але вирішуються ці задачі по-різному. У підприємницькому секторі до уваги беруться приватні інтереси, у суспільному — спільні інтереси громадян (платників податків). Звідси випливає те, що і компоненти витрат, і складові результатів необхідно оцінювати з урахуванням позитивних і негативних екстерналій (побічних наслідків).
Для оцінювання ефективності у суспільному секторі використовують такі методи: аналіз витрат і результативності, аналіз витрат і корисності, аналіз витрат і вигод.
Терміном «аналіз витрат і результативності» позначають сукупність аналітичних прийомів, які уможливлюють визначення обсягу витрат і ресурсів на досягнення тієї чи тієї специфічної мети, поставленої перед суспільним сектором, і вибір оптимальних рішень. Аналіз витрат і результативності передбачає порівнювання тільки однорідних результатів.
Він не дає можливості визначити, який з варіантів використання ресурсів є найбільш ефективним, якщо вони передбачають досягнення непорівнянних результатів. Наприклад, що ефективніше — побудувати казарму, лікарню або збільшити набір студентів на фізико-математичні факультети державних навчальних закладів? Такий метод відповіді на це питання не дає.У разі, коли оцінюванню підлягає діяльність, що дає широкий спектр результатів, а також коли результати суттєво відрізняються один від одного і за кількістю, і за якістю, доцільно застосовувати аналіз витрат і корисності. Цей метод є дещо ускладненою модифікацією методу аналізу витрат і результативності. Різниця полягає в тому, що під час аналізу витрат і корисності використовується умовне порівнювання близьких за характером результатів. Це досягається, як правило, за допомогою вагових коефіцієнтів, які визначаються експертним шляхом на підставі наперед визначених пріоритетів.
Метод аналізу витрат і вигод — це сукупність оцінювальних процедур, які уможливлюють порівнювання витрат і результатів проектів в універсальній вартісній формі. Використання цього методу пов’язане з труднощами, оскільки не всі суспільні блага можна вартісно оцінити (збільшення тривалості життя, зменшення злочинності тощо).
Спорідненість методів вирішення соціально-економічних проблем суспільства дає можливість широкого використання програмно-цільового методу планування.
Еще по теме Ефективність у суспільному секторі економіки:
- 5. Ефективність суспільного виробництва та її визначення
- 7. Суспільна ефективність олігополії
- Економічна ефективність суспільного виробництва
- Суспільне виробництво: структура, результат та ефективність
- Економічна ефективність суспільного виробництва, її показники
- 2.2. Фінансові реформи в реальному секторі економіки
- Тема 10 Суспільний сектор економіки як Об’єкт державного регулювання
- Тема 2.4. Суспільний сектор економіки як об’єкт державного регулювання
- 10.1. Регулювання суспільного сектору економіки
- § 1. Зміст суспільного відтворення і сукупний суспільний продукт
- 10.1. Регулювання суспільного сектору економіки. 10.2. Кошториси бюджетних установ. 10.3. Державні закупівлі як засіб задоволення державних потреб. 10.4. Механізм державних закупівель
- Основні підходи до концептуалізації «нової економіки». «Нова економіка» як економіка знань
- 85. суспільний продукт та його форми. Методи обчислення суспільного продукту.
- 82. Підприємництво в державному секторі.