Сектор загального державного управління

Система національних рахунків згідно із класифікацією інституційних одиниць розрізняє п’ять секторів (груп) інституційних одиниць, які є однорідними з точки зору функцій, які вони виконують в економічному процесі, та способу фінансування витрат.

Отже, підприємства (установи, організації) державного сектору економіки належать до різних секторів, що вирізняються згідно із класифікацією системи національних рахунків. Особливе місце посідає сектор загального державного управління. Іноді цей сектор називають суспільним сектором економіки

До сектору загального державного управління (СЗДУ) відносять державні установи та організації, що фінансуються, головно, з державного та місцевих бюджетів. До їх складу входять установи та організації загального управління, фінансів, регулювання економіки, науково-дослідної діяльності, охорони навколишнього природного середовища, оборони, підтримування внутрішнього порядку, безкоштовного або пільгового обслуговування населення у сферах освіти, охорони здоров’я, фізкультури і спорту, культури і мистецтва, соціального забезпечення.

Функціонування організацій та установ державного сектору економіки пов’язано з використанням багатьох видів матеріальних ресурсів і грошових коштів, необхідних для надання послуг окремим особам і суспільству в цілому. У складі поточних матеріальних витрат цих організацій і установ значне місце посідають різні матеріали, паливо, електроенергія, інші матеріальні цінності, а також споживання продуктів харчування, ліків, спецодягу, спецвзуття, канцелярського приладдя та ін. До поточних витрат включають також витрати на поточний ремонт будівель, суму зносу основних фондів, що використовуються в цих галузях.

Поточні видатки організацій та установ державного сектору економіки включають також фонд заробітної плати працівників і державних службовців; відрахування на соціальне страхування; витрати, пов’язані зі службовими відрядженнями; витрати на нав­чальні цілі та виробничу практику, виконання науково-дослідних робіт; витрати на придбання книжок для бібліотек; стипендії студентів та ін.

Визначення обсягу видатків здійснюється за допомогою трудових, матеріальних, фінансових нормативів і балансів. Потреба у різних ресурсах визначається залежно від прогнозного обсягу робіт і потужності організації або закладу. Конкретний склад видатків обумовлений специфікою бюджетної установи.

Для установ і організацій державного сектору, як і для інших секторів економіки, природним є відшкодування здійснених витрат, їх суспільний облік і контроль. З одного боку, ці організації та установи є споживачами результатів діяльності інших секторів економіки, а з другого — своєрідними постачальниками різних послуг. Отже, вони включаються в систему суспільного поділу праці, а їхня діяльність набуває фінансово-господар- ського аспекту.

Формування і реалізація стратегії розвитку сектору загального державного управління в Україні здійснюється за допомогою соціально-економічних прогнозів, державного та місцевих бюджетів, Державної програми економічного і соціального розвитку України та інших державних регіональних і галузевих програм.

Основними показниками, що характеризують стан і завдання розвитку сектору, є такі:

O питома вага загальної суми державних доходів і витрат у ВВП;

O питома вага державних видатків на освіту, охорону здоров’я, національну оборону, правоохоронну діяльність, охорону навколишнього природного середовища і т. д. у державному бюджеті або у ВВП;

O обсяг державних видатків за вищеназваними напрямами на душу населення;

O нормативи, що визначають мінімальні стандарти споживання суспільних послуг (прожитковий мінімум, розмір мінімаль­ної заробітної плати, пенсії, гарантований мінімум послуг у галузі освіти, охорони здоров’я і т. п.);

O показники рівня життя населення.