НТП як об’єкт державного регулювання

Провідна роль науково-технічного прогресу в економічному зростанні стала зрозумілою для економічної науки тільки у другій половині ХХ ст.

Класики економічної думки, починаючи від А.

Екзогенний науково-технічний прогрес уважається зовнішньою соціально-економічною силою, що підвищує ефективність виробництва.

В економічній теорії вирізняють три основних типи моделей екзогенного науково-технічного прогресу: 1) автономний чи нейтральний НТП, коли збільшення ефективності виробництва не залежить від капіталовкладень та приросту трудових ресурсів, а є наслідком дії зовнішніх факторів; 2) уречевлений НТП, за якого збільшення ефективності виробництва пов’язується з впровадженням досконалішого обладнання та кваліфікованішої робочої сили; 3) індукований НТП, який пов’язується з нагромадженням капіталу, при цьому вважається, що чим більші капіталовкладення, тим більші темпи науково-технічного розвитку.

Екзогенна концепція науково-технічного прогресу повністю відповідала командно-адміністративній системі управління СРСР і передбачала наявність системи централізованого планування науково-технічних робіт і їх впровадження у виробництво, поєднання «переваг соціалізму» з науково-технічним прогресом.

Узагальнення історичного досвіду різних країн переконливо доводить, що науково-технічний прогрес виступає внутрішнім фактором розвитку економіки і характеризується органічним взаємовпливом науки і техніки та виробництва. Отже, науково-технічний прогрес є ендогенним фактором економічного розвитку.

Концепція ендогенного науково-технічного прогресу набула значного поширення в останні 30—40 років. Згідно з цією концеп­цією наукова-технічний прогрес розглядається як результат особливої сфери економічної діяльності, що виробляє нову техніку і технологію. Це дає змогу аналізувати витрати і результати, тобто робити висновок про ефективність використання економічних ресурсів. Науково-технічна сфера розглядається в тісному зв’язку із соціально-економічним середовищем: діловою активністю, станом розвитку освіти, розвитком фундаментальних досліджень і прикладних розробок в окремих галузях науки і техніки. Отже, починаючи з певного рівня розвитку науково-технічного потенціалу і передусім національного науково-технічного інтелекту, подальший науково-технічний розвиток можна розглядати як функцію витрат економічних ресурсів. Динаміка науково-технічного розвитку безпосередньо пов’язана з макроекономічним середовищем і спрямованістю державної промислової політики. Така концепція дає змогу визначати науково-технічний розвиток за допомогою розкриття зв’язків усередині виробничої системи.

Внутрішні механізми впливу науково-технічних досягнень на економічний розвиток докладно описав Й.

Таким чином, у сучасній ринковій економіці об’єктом держав­ного регулювання виступає ендогенний НТП. Така політика спрямована на підвищення ефективності механізму державного регулювання НТП, оскільки прискорюється процес наукових досліджень і технічних розробок, скорочуються витрати, пов’язані з плануванням ціх робіт, зменшуються обсяги державного фінансування наукових досліджень і скорочується період упровадження їх результатів у виробництво.