НТП як об’єкт державного регулювання
Провідна роль науково-технічного прогресу в економічному зростанні стала зрозумілою для економічної науки тільки у другій половині ХХ ст.
Класики економічної думки, починаючи від А.
Сміта[15] і до К. Маркса[16], вважали, що головними факторами розвитку виробництва є праця і капітал, а збільшення продуктивності праці розглядали як процес заміщення фактора живої праці фактором капіталу. Тому в науково-технічному прогресі вони вбачали наслідок, а не причину розвитку виробництва. На зміну класичним уявленням про трудову природу вартості товарів прийшла неокласична школа з її теорією граничної корисності як фактора вартості товарів. Фундаментом цієї школи стали праці В. Джеванса, К. Мангера, А. Маршалла[17], Л. Вальраса. І класики, і неокласики до 50-х років ХХ ст., визнаючи важливість науково-технічних досягнень, розглядали їх як зовнішній фактор впливу на економічну систему, а не як внутрішню причину економічного зростання. Таке уявлення про роль науково-технічного прогресу в економічному зростанні отримало назву «концепція екзогенного науково-технічного прогресу».Екзогенний науково-технічний прогрес уважається зовнішньою соціально-економічною силою, що підвищує ефективність виробництва.
В економічній теорії вирізняють три основних типи моделей екзогенного науково-технічного прогресу: 1) автономний чи нейтральний НТП, коли збільшення ефективності виробництва не залежить від капіталовкладень та приросту трудових ресурсів, а є наслідком дії зовнішніх факторів; 2) уречевлений НТП, за якого збільшення ефективності виробництва пов’язується з впровадженням досконалішого обладнання та кваліфікованішої робочої сили; 3) індукований НТП, який пов’язується з нагромадженням капіталу, при цьому вважається, що чим більші капіталовкладення, тим більші темпи науково-технічного розвитку.
Екзогенна концепція науково-технічного прогресу повністю відповідала командно-адміністративній системі управління СРСР і передбачала наявність системи централізованого планування науково-технічних робіт і їх впровадження у виробництво, поєднання «переваг соціалізму» з науково-технічним прогресом.
За таких умов досягти лідерства в окремих напрямах науки і техніки, переважно орієнтованих на військово-промисловий комплекс, можна було лише завдяки концентрації великої кількості ресурсів без огляду на ефективність їх використання. Крім того, науково-технічний розвиток в СРСР супроводжувався неефективним використанням нової техніки у виробництві, що спричиняло перевитрати ресурсів, уповільнювало темпи науково-технічного розвитку і в кінцевому підсумку призвело до відставання в багатьох галузях науки і техніки.Узагальнення історичного досвіду різних країн переконливо доводить, що науково-технічний прогрес виступає внутрішнім фактором розвитку економіки і характеризується органічним взаємовпливом науки і техніки та виробництва. Отже, науково-технічний прогрес є ендогенним фактором економічного розвитку.
Концепція ендогенного науково-технічного прогресу набула значного поширення в останні 30—40 років. Згідно з цією концепцією наукова-технічний прогрес розглядається як результат особливої сфери економічної діяльності, що виробляє нову техніку і технологію. Це дає змогу аналізувати витрати і результати, тобто робити висновок про ефективність використання економічних ресурсів. Науково-технічна сфера розглядається в тісному зв’язку із соціально-економічним середовищем: діловою активністю, станом розвитку освіти, розвитком фундаментальних досліджень і прикладних розробок в окремих галузях науки і техніки. Отже, починаючи з певного рівня розвитку науково-технічного потенціалу і передусім національного науково-технічного інтелекту, подальший науково-технічний розвиток можна розглядати як функцію витрат економічних ресурсів. Динаміка науково-технічного розвитку безпосередньо пов’язана з макроекономічним середовищем і спрямованістю державної промислової політики. Така концепція дає змогу визначати науково-технічний розвиток за допомогою розкриття зв’язків усередині виробничої системи.
Внутрішні механізми впливу науково-технічних досягнень на економічний розвиток докладно описав Й.
Шумпетер[18], який сформулював цілісну інноваційну теорію, яка й сьогодні є основою концепцій ендогенного науково-технічного прогресу. Згідно з цією теорією науково-технічні досягнення позитивно впливають на економічний розвиток, якщо вони ведуть до створення і впровадження у виробництво нових технологій і нових товарів. Викликом неокласичній школі є висновок, що технологічні зміни, які, згідно з власною природою, призводять до порушення економічної рівноваги, одночасно виступають фактором досягнення стабільності економічної системи на більш високому рівні її розвитку. Ці ідеї «нестабільної стабільності» набагато випередили свій час не тільки в теорії економічного зростання, а й у загальній теорії розвитку систем.Таким чином, у сучасній ринковій економіці об’єктом державного регулювання виступає ендогенний НТП. Така політика спрямована на підвищення ефективності механізму державного регулювання НТП, оскільки прискорюється процес наукових досліджень і технічних розробок, скорочуються витрати, пов’язані з плануванням ціх робіт, зменшуються обсяги державного фінансування наукових досліджень і скорочується період упровадження їх результатів у виробництво.
Еще по теме НТП як об’єкт державного регулювання:
- Державне регулювання економіки: суб’єкти, об’єкти, мета та функції
- Об’єкти та суб’єкти державного регулювання економіки
- 6.1. Підприємництво як об’єкт державного регулювання. 6.2. Роль держави в процесі становлення підприємницького середовища в Україні. 6.3. Механізм державного регулювання підприємництва. 6.4. Фінансові важелі державної підприємницької політики. 6.5. Регуляторна реформа та регуляторна політика
- Тема 2.4. Суспільний сектор економіки як об’єкт державного регулювання
- Тема 10 Суспільний сектор економіки як Об’єкт державного регулювання
- 6.1. Підприємництво як об’єкт державного регулювання
- 1.1. Вади ринкового саморегулювання. 1.2. Функції держави в сучасній економіці. 1.3. Сутність державного регулювання економіки. 1.4. Методи державного регулювання економіки. 1.5. Система органів державного регулювання економіки
- 3.1. Фінансово-бюджетне регулювання. 3.2. Податкове регулювання. 3.3. Грошово-кредитне регулювання. 3.4. Державне регулювання ринку цінних паперів
- 12.1. Необхідність охорони навколишнього природного середовища. 12.2. Принципи та об’єкти охорони навколишнього природного середовища. 12.3. Державне екологічне регулювання. 12.4. Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища. 12.5. Економічний механізм забезпечення природоохоронної діяльності
- 7.1 Державний бюджет як інструмент державного регулювання економіки
- 11.1. Сутність і мета соціальної політики. 11.2. Основні завдання та показники соціальної політики. 11.3. Реальні доходи населення та їх регулювання. 11.4. Регулювання обсягу споживання матеріальних благ і послуг. 11.5. Державне регулювання оплати праці. 11.6. Регулювання ринку праці та зайнятості населення
- 4.1. Структура та структурні зрушення в розвитку економіки. 4.2. Види структурних співвідношень в економіці. 4.3. Державне регулювання структурних зрушень в економіці. 4.4. Державне регулювання інвестиційної діяльності
- ТЕМА 2. Органи державного управління в системі державного регулювання економіки України
- Суб’єкти державного фінансового контролю
- Спеціалізовані суб’єкти державного фінансового контролю
- Тема 1 державне регулювання економіки як функція держави