ПРОПОЗИЦІЯ ГРОШЕЙ. МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ПРОПОЗИЦІЇ ГРОШЕЙ

Пропозиція грошей —- процес створення банківською сис темою додаткових платіжних засобів, що надходять у канали готівкового і безготівкового грошового обігу. Загальна величина грошової пропозиції в економіці включає в себе увесь обсяг готів­ки, випущеної в обіг, тобто грошей поза банками, а також залиш­ки коштів на поточних банківських рахунках (депозитах до запи­тання), які можуть бути безпосередньо використані у якості засо­бів обігу і платежу (рис.

На рисунку 5.7 грошова маса (пропозиція) показана як сума двох грошових компонентів: M₀ (готівка в обігу) і Д (депозити до запитання):

На макроекономічному рівні пропозиція під впливом фактич­ної грошової маси в обігу, яка і становить природну межу пропо­зиції грошей. Лише додаткова емісія здатна розширити пропози­цію грошей понад цю межу. Ось чому будь-яка емісія грошей означає зростання пропозиції грошей на грошовому ринку, а їх вилучення з обігу веде до скорочення пропозиції грошей.

На монетарному ринку пропозиція завжди протистоїть попиту на гроші. Банківська система управляє пропозицією грошей, тобто оперативно змінює масу грошей в обігу відповідно до зміни по­питу на гроші. У розпорядженні центрального банку знаходяться економічні важелі, спираючись на які він здатний впливати на формування грошової пропозиції і регулювати грошовий обіг в країні. Серед цих важелів важливе місце належить таким макро- економічним показникам: грошова база, банківські резерви, гро­шово-кредитний мультиплікатор, які широко використовуються у визначенні потенційних можливостей емісії і прогнозування дина­міки грошової маси.

Грошова база — це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи, на основі якого через грошовий мультиплі катор формується пропозиція грошей.

Грошову базу, яка має властивості мультиплікаційного впли­ву на пропозицію грошей, ще називають ланкою підвищеної ефек­тивності або “сильних” грошей. Цей показник відомий у монетар­ній теорії як Mh - - high-powered money. Він визначає категорію грошей, яка може безпосередньо контролюватися центральним банком, тобто відноситься до числа найважливіших показників діяльності банківської системи з точки зору впливу на ситуацію, що складається на грошовому ринку.

За структурою грошова база складається з суми готівки в обігу, готівки в сейфах (залишків кас банків) і резервів комерцій­них банків, що зберігаються на рахунках у центральному банку.

Грошова база (Mh) включає гроші готівкою (M₀) і банківські резерви (R). Отже:

Банківські резерви. Характерною особливістю банківських резервів є те, що ці гроші не перебувають в обігу і не входять до складу грошових агрегатів (M_o, M₁). Проте між банківськи­ми резервами та масою грошей в обігу існує тісний зв’язок, який переважно впливає на структуру грошової маси. Це означає, що гроші готівкою можуть переходити у форму депозитних грошей, збільшуючи банківські резерви, і навпаки. В обох випадках за­гальна маса грошей (M₁) залишиться незмінною. Наявність такого зв’язку створює монетарну базу для впливу на масу грошей через систему регулювання банківських резервів. Для цього в кожній країні вводиться механізм обов’язкового резервування банківсь­ких пасивів.

Якщо фактична сума резерву, включаючи залишок каси, ви­явиться меншою ніж сума обов’язкового резерву, банк зобов’яза­ний негайно поповнити свої резерви. Якщо фактичний резерв ви­явиться більшим обов’язкового, то це свідчить про наявність у банку вільного (наднормативного) резерву, в межах якого комер­ційний банк може здійснювати кредитну експансцо. Отже, вільні резерви виступають у ролі кредитного потенціалу банку.

Зв’язок між монетарною базою (банківськими резервами) та масою грошей в обігу можна визначити за допомогою грошового мультиплікатора (множника).

Грошовий мультиплікатор — це величина множника (коефі цієнта), на яку збільшується кількість грошей в обігу в ре зультаті операцій на монетарному ринку.

Величина (коефіцієнт) грошового мультиплікатора визначаєть­ся за формулою:

Коефіцієнт грошового мультиплікатора означає, у скільки разів зростає ефективність грошової бази. Його величина є зворотною величиною норми обов’язкових резервів, а також до співвідно­шенням між обсягами готівки і депозитів. Це свідчить про те, що із збільшенням резервної норми або при більш високому співвідношенні готівки відносно депозитів, величина грошового мультиплікатора зменшуватиметься.

Основний сенс грошового мультиплікатора полягає в тому, що він у кратно разів примножує кількісні параметри грошової маси, тобто він показує максимальну кількість нових грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця (долар, гривня тощо) від опера­цій на відкритому ринку. У нашому прикладі величина грошового мультиплікатора становить 3,125, тобто якщо центральний банк закупить пакет цінних паперів на один мільйон доларів, то гро­шова маса відповідно зросте на суму 3,125 мільйонів доларів.

?⅜ Розділ І. ГРОШІ та ГРОШОВІ СИСТЕМИ ME?8?iSiK??S9w?9K3SfiSS?∣HS^^SS??S≠B??S?^BS?^S?^^3??fiS9^^?????^3^S??2?⅞K?S2w??βS?S?SSivSSSSSSSSSSiSn∣

Пропозиція грошей (M_s) прямо пропорційна грошовій базі і залежить від величини грошового мультиплікатора (ш). Пропо­зиція грошей визначається за формулою:

Звідси зміна пропозиції грошей може викликатися грошово- кредитним мультиплікатором та змінами грошової бази. Оскільки остання контролюється національним банком, то її обсяг може змінюватися внаслідок операцій на відкритому ринку, рефінансу­ванням комерційних банків, валютними інтервенціями.

Отже, з цього рівняння можна зробити висновок про те, що взаємодія двох величин: грошової бази і грошового мультипліка­тора визначає потенційні можливості банківської системи в забез­печенні приросту грошової маси, тобто додаткової пропозиції грошей.

Графічне зображення пропозиції грошей. Оскільки пропо­зиція грошей, як явище екзогенне, формується, насамперед, бан­ківською системою, графічне зображення кривої пропозиції в системі координат буде залежати від тактичних цілей грошово- кредитної політики. Якщо тактичною ціллю цієї політики є під­тримання на незмінному рівні маси грошей в обігу при вільному русі процентної ставки, то крива пропозиції грошей матиме такий вигляд (рис. 5.8 на стор. 185).

Пряма вертикальна лінія свідчить про те, що фактична про­позиція грошей склалася на рівні 100 млрд. грн., і банківська сис­тема планує підтримувати її на цьому рівні незалежно від зміни процентної ставки. Якщо буде прийнято рішення за тих же умов збільшити пропозицію грошей до 150 млрд. грн., то крива про­позиції зміститься вправо в точку, адекватну 150 млрд. грн., але залипгиться у вертикальному положенні, що свідчить про її незалежність від зміни процентної ставки.

5.6.