12.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОДЕЛІ НОВИХ ІНДУСТРІАЛЬНИХ КРАЇН ТА ОСНОВНІ ЕТАПИ Il РОЗВИТКУ

Помітним явищем у світовій економіці став динамічний роз­виток деяких країн, що розвиваються, які дістали назву «нові ін­дустріальні країни» (HIK). За відносно короткий час ці країни створили промисловий потенціал, розвинули окремі сучасні га­лузі індустрії, значно збільшили обсяг експорту й посіли важливе місце в міжнародному поділі праці.

Вітчизняні та зарубіжні дослідники, розглядаючи HIK, класи­фікують їх на такі мікрогрупи:

1. Південна Корея (Республіка Корея).

2. Держави-«дракони» (Гонконг, Сінгапур, Тайвань).

3. Держави-«тигри» (Малайзія, Тайланд, Філіппіни, Індонезія).

4. HIK Латинської Америки.

5. Індія, Пакистан.

6. Африканські та близькосхідні лідери (ПАР).

Предметом нашого аналізу будуть перші три групи.

За всіх відмінностей причин стрімкого зростання економік цих країн існують загальні закономірності. В основі значних успіхів лежить сукупність внутрішніх та зовнішніх чинників, раціональне використання яких і визначило динамізм та стабільність їх соці­ально-економічного розвитку. Особлива роль належить зовніш­ньому чиннику, без якого не відбулось би жодного азійського «дива».

Для HIK Азії зростання зовнішньоекономічних зв’язків не було логічним результатом внутрішнього розвитку, а навпаки, форсований розвиток зовнішніх зв’язків став каталізатором зростання внутрішньої економіки і сприяв створенню ринкових механізмів, які забезпечили динамізм економічного розвитку. Вплив зовнішньоекономічних зв’язків на формування економік HIK Азії та створення в них адекватної розвинутим країнам ста­лої економічної моделі можна дослідити за допомогою систем­ного аналізу. Важливою перевагою цього методу є можливість об’єднати множину різних явищ, виявити між ними зв’язки та, в кінцевому результаті, побудувати систему, яка має практичну' значимість. Для цього всю групу країн HlK треба подати як єдину систему, яка має такі загальні ознаки:

— характер виробничих відносин (пріоритет приватної влас­ності і свобода підприємництва, орієнтація виробництва на ринок з ефективним механізмом регулювання народногосподарських пропорцій),

— рівень розвитку продуктивних сил (наявність транснаціо­нальних корпорацій (THK) і банків (THE), активна участь у між­народному поділі праці);

— пріоритетний розвиток наукомістких галузей, висока кон­курентоспроможність економік, наявність функціональних сис­тем, які забезпечують процес саморозвитку і т.

Група промислово розвинутих країн, як система, що самороз- вивається і є відкритою, перебуває у взаємодії із зовнішнім середо­вищем, яким, у нашому випадку, є індустріально розвинені краї­ни Азії. Щоб дослідити процес формування в HIK Азії адекватної індустріально розвинутим країнам економічної структури, треба відобразити абстрактною схемою, яка відбиває зв’язок між ме­тою, способами та засобами виробництва і є відкритою систе­мою, що розвивається (рис. 12.1).

id="Picutre 18" class="lazyload" data-src="/files/uch_group34/uch_pgroup100/uch_uch1304/image/image018.jpg">

Рис. 12.1. Зв’язок між метою, способами та засобами виробництва

Оскільки раніше азійські HIK належали до країн, що розвива­ються, то в процесі відтворення їхніх економік не було двох важ­ливі елементи — «техніка» і «наука». На першому етапі економіч­ні взаємовідносини розвинутих країн з майбутніми HlK здійсню­вались, в основному, на рівні виробництва і обмежувались зов­нішньоекономічними зв’язками, де домінував обмін готовою промисловою продукцією розвинутих країн на сировинні товари майбутніх HIK (рис. 12.2).

Рис. 12.2. Зв’язок між цілями, способами та засобами виробництва на першому етапі економічних взаємовідносин розвинутих країн із майбутніми HIK

На цьому етапі домінуючою формою зовнішьоекономічних зв’язків була зовнішня торгівля. Структура експорту майбутніх HlK характеризувалась монокультурністю, в експорті переважали сировинні товари, тобто домінувала неоколоніальна форма взає­модії. Такий характер зовнішньої залежності відбивався на еко­номіці HTK Азії, яка в цей період була відчутно нестабільною і суттєво залежала від зовнішніх чинників: світової кон’юнктури, коливань валютних курсів тощо.

На другому етапі взаємодія між розвинутими країнами і HIK Азії поширюється на другий рівень — на техніку (рис. 12 3).

Рис.

У цей час торгове співробітництво стало доповнюватись ак­тивним вивезенням капіталу з індустріальних країн, яке супрово­джувалось поставками обладнання, сучасної техніки і технологій, продажем патентів, ліцензій, «ноу-хау» та ін. Зовнішні фінансові ресурси, техніка і технології спрямовувались на створення про­мислової інфраструктури та розвиток імпорто-замінних галузей. Більшість азійських HIK у той час мали вузький і нерозвинений внутрішній ринок і завдяки політиці імпортозамішення їм удало­ся швидко забезпечити внутрішній ринок споживчими товарами. Обмеженість внутрішнього ринку HlK Азії була основним стри­мувальним чинником подальшого розвитку економіки, що й ви­магало зміни загальної концепції розвитку, тобто в цей період починає формуватися політика експортної орієнтації. Нова стра­тегія гранично відповідала структурній перебудові економіки ін­дустріально розвинених країн та змінам у міжнародному поділі праці. Для цього періоду розвитку світового господарства було характерне формування транснаціональних корпорацій (THK) і активного переміщення окремих галузей промисловості в країни, що розвиваються, в тому числі і в майбутні азійські HIK

Таким чином, на другому етапі домінуючою формою зовніш­нього впливу на економіку азійських ШК було переміщення в ці країни виробництва товарів, які досягли стадії «зрілості» у проми­слово розвинених країнах. Цей процес супроводжувався поставка­ми в HIK Азії промислового і технологічного обладнання, а також зростанням експорту іноземного підприємницького капіталу.

Експорт капіталу в азійські HlK здійснювався як по держав­ній, так і по приватній лініях, на пільгових та комерційних умо­вах. При цьому існували й певні закономірності: спочатку це була державна допомога розвитку, потім — кредити на здійснення ве­ликих інвестиційних проектів, експортні кредити і, зрештою, по­зики на обслуговування зовнішньої заборгованості.

Імпорт іноземного капіталу і THK загострював конкурентну боротьбу на внутрішньому ринку HIK. У даних умовах економіч­не існування місцевих компаній багато в чому визначалося їх конкурентоспроможністю й динамізмом. Філіали і дочірні фірми THK здійснювали «навчальний» і стимулювальннй вплив на на­ціональні фірми, примушуючи їх швидко засвоювати сучасний технологічний досвід, удосконалювати технології, методи управ­ління, розвивати науково-технічну базу. Слід підкреслити, що THK відіграли значну роль у формуванні експортного потенціалу азійських HlK. Створення підприємств, орієнтованих на зовніш­ній ринок, відповідало взаємним інтересам THK та країн Азії. Як наслідок — відбулись суттєві зрушення в народногосподарській структурі їхніх економік, де провідне місце зайняла обробна промисловість. Тобто сформувався сталий обернений зв’язок: в індустріально розвинені країни із HIK Азії прийшов потік конку- рентноспроможної промислової продукції, яка перетворилась в основну статтю експорту. Таким чином, під впливом іноземних інвестицій і THK в азійських HIK була створена стала економічна структура, здатна адаптуватися до постійно змінюваної кон’юнк­тури світового ринку, а експортний сектор став домінуючим в економіці країн.

Наприкінці 1980-х років у світовій економіці почалось вирів­нювання національних умов виробництва в обробній промисло­вості розвинутих країн і HlK Азії за рахунок зближення рівня продуктивності й оплати праці, що призвело до втрати цінових конкурентних переваг HIK на світовому ринку. На перший план світової конкурентоспроможності виходять нецінові чинники, тоб­то якість, наукомісткість, новизна і т. д. 1 для того, щоб зберегти свої позиції на зовнішньому ринку, багато азійських HIK зробили ставку на пріоритетний розвиток наукомістких галузей. Так, на третьому етапі, у структурі взаємодії HTK Азії з промислово роз­виненими державами підключилася наука (рис. 12 4).

Рис 12.4. Зв'язок між цілями, способами та засобами виробництва на третьому етапі економічних взаємовідносин розвинутих країн з майбутніми HIK

Особливістю HIK Азії стала можливість найефективніше ви­користовувати досягнення науково-технічної революції, що за­безпечило поступовий розвиток усієї економічної системи. Прак­тичні результати досягалися за рахунок концентрації фінансових інтелектуальних ресурсів на певних напрямах HTP. Пріоритет віддавався таким галузям, як інформатика, мікроелектроніка, біо- технологія, аерокосмічний комплекс. Науково-дослідницькі ро­боти мали переважно прикладний характер і зосереджувались у НД1 великих компаній і технопарках, розвивалися венчурні ком­панії, створювались технополіси — міста сучасних технологій і наукових досліджень. Перехід до цього етапу розвитку економіки був неможливий без.зовнішнього чинника, і це насамперед сто­сувалось підготовки за кордоном висококваліфікованих кадрів. Розвиток в азійських HIK наукомісткмх галузей, створення влас­ної науково-дослідницької бази є фактичним завершенням про­цесу формування в них ринкових структур, які, в основних своїх рисах, адекватні економічним системам індустріально розвине­них країн. Таким чином, взаємодія промислово розвинених країн з азійськими ПІК відбувається на всіх рівнях, що свідчить про еволюцію залежності HTK Азії від розвинених держав, яка пере­творюється у взаємозалежність. Можна зробити висновок, шо зов­нішньо економічні зв’язки були основним структуроутворюваль- ним чинником у процесі формування динамічної моделі ста­лого розвитку азійських HIK, адекватної індустріально розвине­ним країнам.

Узагальнюючи досвід еволюції азійських НТК, можна визна­чити ряд спільних рис, характерних для всіх цих країн:

— швидкий розвиток промислового виробництва,

— використання моделі швидкої диверсифікації експорту та імпортозаміщення при розробленні стратегій економічного роз­витку;

— значний вплив THK і ^rITLB на економіку країн,

— сталі (середні) рівні оцінювання конкурентоспроможності національних економік,

— наявність значної державної підтримки провідних корпо­рацій країни;

— висока питома вага клановості в економіці (тобто домі­нування великих сімейних компаній), що призводить до знач­ного впливу створюваних ними олігополістинних груп на полі­тику уряду, лобіювання своїх інтересів на міжнародних ринках тощо,

— значна соціальна диференціація суспільства.