Ефективність і справедливість

В економічному аналізі права нормативні судження про правові норми зазвичай основуються на ефективності цих норм.

Один із аргументів, що висувається критиками економічного аналізу права, заключается в тім, що основним принципом правового регулювання є справедливість, і саме про неї повинен у першу чергу піклуватися закон [1].

Ефективність і справедливість не завжди вступають у конфлікт одна з одною. Немало ситуацій, коли ефективність ухвалених рішень збігається зі справедливістю.

Ефективне правове рішення може й не бути справедливим, а справедливе рішення може бути неефективним.

У сфері права існує також поняття справедливості розподілу.

Економічна теорія права в першу чергу цікавиться ефективністю розміщення ресурсів, які відбуваються в результаті зміни правових норм.

Примітки

1. У юриспруденції застосовуються різні категорії справедливості, які специфічні для різних сфер права.

Наприклад, при оцінці правил відповідальності за ненавмисне заподіяння шкоди поняття справедливості може ґрунтуватися на класичному принципі коригувальної справедливості, суть якого полягає в необхідності компенсувати збиток, заподіяний жертві нещасного випадку.

У договірному праві поняття справедливості припускає непорушність обіцяного, а також виплату компенсацій за порушення договірних зобов'язань (коригувальна справедливість).

У карному праві поняття справедливості засноване на ідеї правосуддя, що відплачує («око за око»).

Поняття процесуальної справедливості припускає слідування раніше встановленим правилам, надання індивідам інформації про ті правила, які будуть застосовуватись до них, а також можливість і право сторін брати участь у процесі встановлення правил і прийняття рішень, які накладуть на них обмеження (голосування й участь у відправленні правосуддя).

51.