Формування національної інноваційної системи
Перехід на інноваційний тип розвитку потребує піднесення ролі науки у розвитку економіки. Йдеться не просто про поліпшення роботи наукових установ і виробничих підприємств, а про їхню глибоку взаємодію, спрямовану на розвиток інноваційної діяльності.
Для цього необхідно удосконалити форми організації науки, покращити її фінансування, особливо перспективних напрямів, посилити їхній зв’язок з господарською практикою. Зараз вже цілком зрозуміло, що підвищення якості освіти і вузівської науки передбачає перетворення вузів у навчально- наукові центри, де навчальний процес і наукова діяльність будуть рівноправними елементами в їхньому функціонуванні. Отже, потрібне цілеспрямоване фінансування напрямків розвитку науки у вузах, де є кадрові передумови і наукові досягнення. Саме там має зміцнюватися матеріально-технічна база, створюватися лабораторії, більше залучатися до науково-технічних розробок професорсько- викладацький склад і студенти, формуватися наукові школи. Не менш актуальним є перехід до плюралізму форм власності, наближення соціально-економічної структури науки до структури економіки. В сучасних умовах абсолютно переважає державна форма організації і фінансування науки. Внаслідок глибокого спаду виробництва погіршилося фінансування, нерідко воно обмежується оплатою праці науковців, до того ж невисокою. В ході реформи науки її державний сектор має концентруватися на фундаментальних дослідженнях (охороні здоров’я, освіті, екології, обороні, безпеці тощо). Установи, які не мають кадрових і матеріально- технічних ресурсів, можуть об’єднуватися з ВНЗ чи корпораціями, утворювати центри наукових досліджень на базі існуючих інститутів з відповідним фінансовим і матеріально-технічним забезпеченням.У розширенні прикладних досліджень має зростати значення підприємницького сектора, державне фінансування доповнюватися приватним для розв’язання актуальних проблем НТП.
Досвід розвинених країн свідчить, що частка промислових компаній у фінансуванні науки перевищує 70 %. Вони забезпечують дослідження і розробки у цих же межах. У менш розвинених країнах державне фінансування досліджень і розробок становить від близько половини до більш ніж 2/3 їхнього загального обсягу. Інноваційна спрямованість науки, комерціалізація наукової діяльності тісно пов’язані із підвищенням ролі підприємницьких структур у фінансуванні і виконанні науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, поглибленні взаємодії науки з виробництвом. На жаль, в Україні прикладні дослідження відокремлені від підприємств, що посилилося у зв’язку зі значними втратами виробничої науки, позначається і на якості наукових розробок, і на їх фінансуванні, і на впровадженні у виробництво. Ринкові перетворення не стали стимулом інноваційної діяльності, не подолали несприйнятливість економіки до науково-технічного прогресу. Тому в процесі становлення HlC важливо поступово, але наполегливо розв'язувати проблеми стимулювання прискорення НТП та його впровадження у виробництво.В українській науці й економіці склалася парадоксальна ситуація. З одного боку, Україна володіє науковим потенціалом і успішно використовує його в ракетно-космічній галузі, авіа-, суднобудуванні, важкому машинобудуванні і оборонних виробництвах. І зараз розробляються високі технології, які дуже ціняться за кордоном. Нещодавно сім проектів-переможців всеукраїнського конкурсу високих технологій були акредитовані у Силіконовій долині (США). Але прикро, що в Україні такого інтересу до цих технологій не виявилося.
Становлення національної інноваційної системи потребує створення єдиної програми розвитку наукових досліджень та їх впровадження у виробництво. Для цього важливо покращити концентрацію бюджетних коштів на фінансуванні науково-технічної та інноваційної діяльності і посилити цілеспрямованість у їх використанні. MOH України пропонує зосередити ці кошти у двох головних розпорядників: Міністерстві освіти і науки та Національній академії наук України, обмежити число державних програм і поліпшити їх фінансове забезпечення.
Для цього слід поширити конкурсні засади, здійснювати пакетне фінансування повного інноваційного циклу. Поряд з бюджетним фінансуванням варто вдатися такої дійової форми, як кредитування, причому разом з короткостроковим більше використовувати довгострокове фінансування і кредитування, що розширить масштаби науково-технічних робіт та їхнє значення для економіки. Отже, створення HlC є складним процесом, що поєднує розвиток інноваційної інфраструктури та економічного механізму взаємодії науково-технічної сфери і виробництва.Здійснений аналіз сутності механізму функціонування економіки, визначення основних стадій його розвитку і обґрунтування сучасного механізму функціонування економіки, на наше глибоке переконання, має вагоме теоретичне і практичне значення. Все це дає змогу подолати певний розрив між сутнісним аналізом економіки і механізмом її дії, забезпечити ґрунтовний виклад механізму дії економіки, його сутності, структури, її елементів, їхнього взаємозв’язку і взаємодії, методів і важелів використання економічних законів у практиці господарювання.
Розкриття сутності механізму функціонування економіки є підґрунтям системного підходу до визначення напрямів і методів його удосконалення, спрямування його на розвиток людини та зростання її трудової активності, глибоке усвідомлення економічних і політичних реформ, оволодіння новими формами і методами економічної діяльності, тісного поєднання реформ з творчими зусиллями суспільства.
Сучасний механізм дії економіки долає розрив між механізмом господарювання і науково-технологічним прогресом, поєднує його з національною інноваційною системою, що є неодмінною умовою інноваційного розвитку як передового і досконалого.
Обґрунтування взаємозв’язку переходу до постіндустріального суспільства і розвитку механізму функціонування економіки означає, що він має стимулювати використання як високих індустріальних, так й інформаційно-комунікаційних технологій, інформацію усієї економіки і суспільства, перетворення індустріальної економіки в інформаційну’ постіндустріальну.
Еще по теме Формування національної інноваційної системи:
- 5.1. Науково-технічний прогрес та економічне зростання. 5.2. Необхідність і сутність науково-технічної політики. 5.3. Форми та методи реалізації науково-технічної політики. 5.4. Концепція державної інноваційної політики. 5.5. Організаційно-економічний механізм державного регулювання інноваційної діяльності
- Формування валютної системи України
- 2. Формування систем логістичного обслуговування.
- Принципи державної інноваційної політики
- 3. Формування логістичних інформаційних систем.
- Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності
- Питання 82. Принципи формування податкової системи.
- Класифікація логістичних систем та формування зв'язків між ними.
- 1.4. Формування банківської системи України після проголошення (у 1991 р.) незалежності Української держави
- Фінансово-кредитний механізм державного інвестування інноваційної діяльності
- 5.4. Концепція державної інноваційної політики
- 4.5 Особливості переходу від директивно планової до ринкової економіки. Формування економічної системи України
- Формування гнучкої інтегрованої інформаційно-логістичної інфраструктури в системи збуту і споживання туристичних продуктів
- 5.5. Організаційно-економічний механізм державного регулювання інноваційної діяльності
- § 6. Зміцнення національної валюти - чинник гарантування економічної безпеки
- Визначення курсу національної валюти