8.5. ІСТОРИЧНЕ МІСЦЕ КРЕДИТНОГО ГОСПОДАРСТВА

Розвиток кредитних відносин у розвинених країнах досяг такого рівня, коли ним охоплені всі сфери життя людей. Продукт праці від самого початку набуває не тільки товарної, а й кредитної форми, що зумовлює специфічні риси його руху.

Визначаючи історичне місце кредитного господарства, слід мати на увазі: якщо натуральне господарство за своїми корінними устоями може бути проти­ставлене товарному, то протиставляти кредитне господарство товарному немож­ливо, оскільки воно є вищим щаблем розвитку останнього. К. Маркс зауважив, що грошове й кредитне господарства відповідають різним стадіям розвитку капіта­лістичного виробництва, отже, зовсім не є різними самостійними формами обмі­ну, на противагу натуральному господарству.

Як просте товарне виробництво, суттєво відрізняючись від капіталістичного, усе-таки не протистоїть йому і співіснує з ним, так само кредитне господарство, вище за ступенем розвитку товарного виробництва, не протистоїть йому, а вза­ємодіє з ним.

Мимоволі постає питання: яке значення має розуміння процесу переростання товарно-грошового господарства в товарно-кредитне?

Авторитетні вчені, котрі, до речі, першими обґрунтували становлення кредит­ного господарства, вважають, що раніше були повноцінні гроші, які мали вартість і демонстрували свої переваги як реальне багатство, тепер дійсна вартість пред­ставлена тільки у товарах та засобах виробництва, а гроші власної вартості не ма­ють і є лише знаками вартості; тому економічна історія капіталізму представлена як витіснення повноцінних грошей знаками вартості, кредитними й паперовими грошима, як виникнення системи кредитно-грошового обігу^[215].

На нашу думку, таке трактування історії грошей неправомірне. Спроба пода­ти справу так, начебто історія грошей - це регрес, тобто перехід від повноцінних до неповноцінних грошей, викликає заперечення. Спростовує подібні висновки також практика функціонування сучасних грошей. Хіба долар, який сьогодні пе­ребуває в обігу практично в усьому світі, “неповноцінна" валюта, “порожня обо­лонка” без внутрішнього вмісту? Хіба його не можна швидко обміняти й купити за нього потрібний товар чи послугу? Всі розуміють, що й американський долар, й англійський фунт стерлінгів, і евро, інші національні та інтернаціональні валюти мають високу купівельну спроможність, відрізняються стабільністю, і тому діс­тали світове визнання як резервний платіжний засіб. Отже, назвати ці валюти не­повноцінними неможливо, так само не можна стверджувати, що вони не мають вартості.

Виходячи з викладеного, можна дійти висновку, що в основу кредитних гро­шей покладено рух усього суспільного капіталу. Сучасні гроші не втратили матері­ального змісту, а перейшли до якісно нового його виду. Якщо раніше все зводило­ся до того, щоб строго визначити вагу золота на грошову одиницю та неухильно додержувати пропорції між кількістю золота, кількістю грошей і товарообігом, то нині ситуація набагато складніша. Готівкові гроші (банкноти й металева мо­нета) становлять, наприклад, у США, всього 5 % загальної кількості грошей, а основна маса - це чекові вклади, вклади на безчекових ощадних рахунках, дріб­ні й великі термінові вклади. Це гроші безготівкового розрахунку, і на їх частку припадає понад 90 % усіх угод. Тож головними компонентами грошового обігу є боргові зобов’язання, які мають строго визначене грошове, а отже, вартісне вира­ження. Тому не можна погодитися з твердженнями, що готівкові та чекові вклади не мають справжньої вартості, що 5-доларовий вексель - це просто шмат папе­ру, а чековий вклад - усього лише запис у бухгалтерській книзі^[216]. Кожен волів би мати більше таких “простих шматків паперу”.

Розкриття та обґрунтування закономірного переростання товарно-грошового господарства в товарно-кредитне дає змогу більш глибоко і всебічно пізнати про­цеси, що відбуваються, зміни у виробничих відносинах та економічних законах і послідовніше реалізувати їх у практиці господарювання.