Поняття і структура державного боргу

Державний борг — це фінансові зобов’язання сектора загального дер­жавного управління, що підлягають погашенню й обслуговуванню в уста­новлені терміни зі сплатою визначеного доходу за користування позикою.

Державний борг має фіскальну, регулювальну і перерозподільчу функції.

Фіскальна функція полягає в залученні державою необхідних коштів на фінансування дефіциту бюджету.

Регулювальна реалізується за купівлі-продажу цінних паперів цен­тральним банком, унаслідок чого змінюються обсяги грошової маси в обігу.

Перерозподільча функція державного боргу полягає у здійсненні пере­розподілу капіталу між приватним і державним секторами і між сегмента­ми фінансового ринку.

У статистиці державного боргу обліковується лише заборгованість сектора загального державного управління; не враховуються борги дер­жавних підприємств і органів грошово-кредитного регулювання.

Згідно з міжнародними стандартами, до державного боргу відносять заборгованість сектора загального державного управління в цілому — як центрального уряду, так і місцевих органів управління.

В Україні термін «державний борг» поширюється лише на борг цен­трального уряду. Борги місцевого рівня включаються до складу «місцево­го» боргу.

Поточну кредиторську заборгованість держави за отримані товари чи надані послуги не вважають державним боргом, поки вона не буде офіційно визнана і не набуде форми договірних зобов’язань з обумовленим терміном оплати. Тобто у складі державного боргу не враховують поточної заборго­ваності за неоплаченими зобов’язаннями, які не є договірними з фіксова­ним терміном оплати.

Величину державного боргу оцінюють як суму, яку мають виплатити органи державного управління у визначений строк, тобто за номінальною вартістю. При цьому в разі оформлення державного боргу дисконтними цін­ними паперами його сума включає вартість відсоткових виплат, а за оформ­лення відсотковими облігаціями — ні.

Оскільки борг — це стан (запас), його величину оцінюють на певну дату, наприклад, останній день місяця чи фінансового року.

Основними складовими державного боргу є внутрішня і зовнішня за­боргованості.

Зовнішній державний борг являє собою суму накопичених фінансових зобов’язань держави перед нерезидентами щодо повернення залучених ко­штів, отриманих на умовах строковості, зворотності та платності.

Заборгованість перед внутрішніми кредиторами формує внутрішній державний борг.

Зовнішній державний борг втілюється в імпорті реальних ресурсів, що надає державі додаткових можливостей щодо фінансування пріоритетних напрямків без зменшення внутрішніх ресурсів, які спрямовують на спо­живання чи накопичення. Втрати національних ресурсів відкладають на майбутнє, коли борг буде обслуговуватися чи погашатися. Внутрішнє запо­зичення зумовлює перерозподіл ресурсів усередині країни.

Державний борг класифікують за різними критеріями. Основним по­казником, який характеризує спроможність уряду-позичальника обслуго­вувати накопичені борги, є відношення державного боргу до валового вну­трішнього продукту.

Таблиця

Динаміка валового зовнішнього боргу України

(2007-2014 рр.; перше півріччя 2015 р.)

Джерело: Бюлетень Національного банку України (електронне видання). Ста­тистичні матеріали. Вересень 2015 року. - Електронний ресурс. - Режим доступу: stat.2015.09.pdf.-p.6.

5.11.