Фінансова система: необхідність, зміст, структура та функції фінансів. Державний бюджет, бюджетний дефіцит і державний борг

Термін «фінанси» походить від латинського «finantia» що в перекладі означає «дохід», «платіж». У подальшому цей термін почали пов'язувати із системою грошових відносин, утворенням грошових ресурсів, що мобілізуються державою для виконання своїх функцій.

Фінанси - це: 1) система економічних відносин, що складаються в суспільстві у процесі формування та використання фондів грошових ресурсів; 2) цільові грошові фонди (кошти) загального призначення, які формуються, створюються, перерозподіляються державою, її органами на основі принципів нееквівалентності і безвідплатності.

У фінансах закладена своєрідна двоїстість, оскільки вони відображають економічні відносини і водночас є грошовими фондами.

Характерними рисами фінансів є такі:

- грошова форма вираження;

- безеквівалентний, розподільчий і трансфертний характер відносин;

- розподіл ВВП не за допомогою цін, а через спеціальні фонди. Сутність фінансів розкривають їх функції.

Розподільча функція проявляється в тому, що фінанси беруть активну участь у розподілі і перерозподілі валового внутрішнього продукту і національного доходу між суб'єктами економіки, галузями, регіонами, сферами матеріального і нематеріального виробництва. Через розподільчу функцію здійснюється первинний розподіл вартості ВВП і формування первинних доходів, грошових надходжень до різних сфер і секторів економіки.

Відтворювальна функція фінансів полягає в тому, що вони є системою утворення і використання грошових ресурсів, які забезпечують процес розширеного відтворення. Наприклад, у виробництві вони органічно вписуються в кругооборот і оборот капіталу, обслуговують його безперервний рух через послідовну зміну грошової, продуктивної і товарної форми капіталу.

Контрольна функція означає, що фінанси є універсальним засобом обліку і контролю з боку суспільства за процесом відтворення, дотриманням встановленого порядку формування, розподілу і використання кожного виду грошових ресурсів на всіх рівнях господарювання.

Стимулююча функція зводиться до використання фінансів як ін­струменту економічного стимулювання, їх суттєвого впливу на розвиток виробництва, підвищення його ефективності, є засобом мотивації до праці. У складі фінансових стимулів можна виокремити раціональне інвестування, утворення заохочувальних фондів, використання бюджетних коштів для сприяння розвитку виробництва, встановлення фінансових пільг або застосування фінансових санкцій.

Усі зазначені функції взаємопов'язані. Їх виконання залежить від чітких дій державних фінансових структур, підприємств різних форм власності, стабільного функціонування господарського і правового механізмів.

Фінансові відносини являють собою органічну складову економічних відносин, що відображають грошові зв'язки між суб'єктами економіки на різних рівнях. Основними суб'єктами фінансових відносин є:

> держава, яка володіє державними коштами і розподіляє їх, а також отримує платежі та податки, формує державний і місцевий бюджет;

> підприємства, установи, організації всіх галузей і сфер економіки, а також підприємці, які одержують кошти від держави або від споживачів - покупців їх продукції і витрачають їх на оплату виробничих витрат, податків, здійснення інших витрат;

> домогосподарства - люди, сім'ї, які отримують гроші від держави, підприємств та організацій у вигляді заробітної плати, пенсій, стипендій, грошової допомоги та інших доходів, що йдуть на задоволення особистих потреб або на нагромадження.

Відповідно до суб'єктів, вирізняють державні фінанси, фінанси суб'єктів господарювання та фінанси домогосподарств.

Державні фінанси (загальнодержавні, регіональні, муніципальні, фінанси державних підприємств, фінанси державних установ та організацій, що здійснюють некомерційну діяльність) - це система фондів грошових ресурсів, що сконцентровані в руках держави і мають забезпечити виконання властивих їй функцій, а також сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функції реалізуються.

Фінансами суб'єктів господарювання є грошові ресурси, які забезпечують процес виробництва і відтворення в межах даного підприємства (фірми), а також сукупність форм і методів їх створення та використання.

Фінанси домогосподарств - це грошові фонди, які складаються з прибутків, одержаних громадянами в результаті трудової, господарської чи ще якоїсь форми діяльності. Їх витратна частина - всі витрати і заощадження населення.

Названі вище підсистеми фінансів тісно взаємопов'язані між собою. Система фінансових відносин різних рівнів та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування, утворюють фінансову систему країни (рис. 3.16).

Найважливішою ланкою фінансової системи держави є державний бюджет. Функції державного бюджету:

Фіскальна функція бюджету полягає у вилученні за допомогою податків та інших джерел, які мають допоміжний характер, частини доходів громадян, підприємств, установ, організацій для утримання державного апарату, виробництва суспільних благ, тобто забезпечення тих видів діяльності, які не мають власних джерел доходів (природоохоронні заходи, архіви, бібліотеки тощо), або ж мають недостатні для забезпечення належного рівня розвитку джерела фінансування (фундаментальні наукові дослідження, оперні театри, музеї тощо).

Рис. 3.16 - Фінансова система

Розподільча функція бюджету полягає в тому, що акумульовані в державному бюджеті грошові засоби уряд використовує для перерозподілу, спрямовуючи їх на розвиток виробничої та соціальної інфраструктури, інвестування в капіталомісткі галузі з тривалим строком окупності витрат, на структурну перебудову, прискорення НТП, зростання життєвого рівня населення, вирішення соціальних проблем.

Стимулююча функція бюджету проявляється в тому, що, змінюючи базу та ставки оподаткування, використовуючи пільги, тарифи тощо, уряд здійснює стимулюючу (обмежувальну) політику, впливаючи на циклічні коливання економіки, зміну її структури тощо.

Контрольна функція бюджету виконується завдяки тому, що він у грошовому вираженні віддзеркалює відтворювальний суспільний процес, виявляє економічні пропорції, відхилення від рівноваги тощо.

Головні джерела формування надходжень до державного бюджету:

-податки;

-відрахування на соцстрах та інші види відрахувань;

-державна позика (внутрішня та зовнішня);

-емісія грошей;

- продаж державного майна.

Форми виплат із державного бюджету:

-асигнування - видатки на утримання підприємств та установ;

-субсидії - державна допомога організаціям, установам, громадянам;

-субвенції - державна грошова допомога місцевим органам влади або окремим галузевим господарським органам для розвитку;

-дотації - допомога підприємствам, організаціям, установам для покриття збитків з метою підтримки.

Надання бюджетних засобів підприємствам, установам та організаціям для повного або часткового покриття їхніх витрат на заходи, передбачені бюджетом, називають бюджетним фінансуванням.

Бюджет - це грошове вираження збалансованого кошторису доходів та видатків за певний період.

Стан бюджету:

> нормальний, коли видаткова частина держбюджету дорівнює доходній.

> дефіцитний, коли видатки перевищують доходи.

Дефіцит держбюджету не є небезпечним для економіки в цілому, якщо він знаходиться на рівні 2-3% ВНП. У противному разі він негативно відбивається на функціонуванні грошової, кредитної систем і всієї економіки в цілому.

За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований.

Відкритий бюджетний дефіцит - це офіційно визнаний дефіцит у законі про бюджет на відповідний рік. Прихований бюджетний дефіцит виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

Причини бюджетного дефіциту в Україні в сучасних умовах:

• зростання виплат по державному боргу;

• значний обсяг соціальних трансфертних платежів, через низький рівень доходів населення;

• ухилення від сплати податків через високий податковий тиск та низьку фінансову дисципліну, призводить до зниження податкових надходжень;

• значні витрати на управління тощо.

Державним (або урядовим) боргом називається нагромаджена сума позичених урядом коштів для фінансування дефіцитів. Збільшення державного боргу протягом певного року дорівнює дефіциту бюджету.

Державний борг - це сума заборгованості держави перед кредиторами.

Головними причинами виникнення і збільшення державного боргу є:

-хронічний дефіцит державного бюджету;

-перевищення темпів зростання державних видатків над темпами зростання державних доходів;

-дискреційна фіскальна політика направлена на зменшення податкового навантаження без відповідного скорочення державних витрат;

-розширення економічної функції держави тощо.

Державний борг складається з:

• заборгованості по випущених і непогашених внутрішніх державних позиках - внутрішній державний борг;

• фінансових зобов'язань країни по відношенню до іноземних кредиторів на певну дату - зовнішній державний борг.

Загальний обсяг внутрішньої заборгованості держави може бути поділений на дві частини:

1. Монетизований борг, який складається з боргів опосередкованих кредитними стосунками держави з банками.

2. Немонетизований борг, який складається:

а) з невиконаних державою фінансових зобов'язань, передбачених чинним законодавством (заборгованість по виплаті пенсій, стипендій, допомог, заробітній платі та інших видах соціальних виплат);

б) із заборгованості по господарських стосунках з реальним сектором економіки (заборгованість по державних замовленнях, наданню послуг державними установами та інші).

Зовнішній борг складається із зобов'язань держави перед нерезидентами, які виникають внаслідок міжнародних позик або продажу фінансових активів за кордон.

Економічні наслідки державного боргу:

-скорочення споживання населенням країни;

-витіснення приватного капіталу, що обмежує подальше зростання економіки;

-збільшення податків для обслуговування державного боргу виступає антистимулом економічної активності;

-перерозподіл доходу на користь власників державних облігацій.

Управління державним боргом - це сукупність заходів держави, пов'язаних з вивченням кон'юнктури на ринку позичкових капіталів, випуском нових позик, з виплатою процентів по займам, проведенням конверсій (зміни умов доходності) та консолідацій (зміни строків) займів, визначенням ставок процентів по державному кредиту, а також погашенням раніше випущених позик, строк дії яких скінчився.

Рефінансування державного боргу - випуск нових позик для того, щоб розрахуватися з власниками облігацій старої позики.

3.3.2