Суспільне виробництво: сутність, структура

Природа не дає в готовому вигляді всього того, що необхідно для задоволення людських потреб. Усе це люди добувають у процесі вироб­ництва. Таким чином, виробництво є основою життя людського суспіль­ства.

Суспільне виробництво — це сукупність індивідуальних виробництв (підприємств, фірм) у їхньому взаємозв'язку, взаємодії, взаємообумовлено- сті та взаємозалежності [1, c.52]. Суспільне виробництво — це сукупна ор­ганізована діяльність людей із перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існуван­ня та розвитку» [2, с. 108].

Суспільне виробництво включає в себе чотири стадії ( рис. 1):

- безпосередньо виробництво як процес створення матеріальних благ (послуг);

- розподіл, в результаті якого кожен учасник суспільного виробництва отримує свою частку у виробленому національному продукті (в натурі або в певній сумі грошей);

- обмін, в процесі якого отримана частка при розподілі (натуральна, грошова) обмінюється на необхідні конкретні засоби існування;

- споживання — тут вироблений продукт завершує свій рух, відбува­ється його кінцеве споживання, й тим самим дається поштовх до розпочи­нання нового виробничого циклу.

Суспільне виробництво структурно неоднорідне. Воно включає в себе два види (сфери) виробництва: матеріальне та нематеріальне виробництво (див. рис. 2).

Кожна з названих сфер суспільного виробництва об'єднує багато най­різноманітніших галузей суспільно-економічної системи (див. рис. 3)

Будь-якому виробництву, незалежно від його соціальної форми, прита­манні певні загальні ознаки:

- завжи є суспільним виробництвом;

- має безперервний характер розвитку, постійно повторюється, тобто відтворюється;

- у процесі виробництва виникають економічні відносини між людьми;

- є важливою складовою частиною тієї чи іншої соціально-економічної системи.

Рис. 1. Стадії суспільного виробництва [1, с. 37]

Рис. 2. Структура суспільного виробництва [1, c. 52 ]

Рис. 3. Структура сфер суспільного виробництва [1, с. 53]

Найважливішою складовою процесу виробництва у будь-якому су­спільстві є праця — свідома доцільна діяльність людини, яка спрямована на створення тих чи інших благ з метою задоволення потреб. Основні мо­менти процесу праці: робоча сила (особистий фактор виробництва); пред­мети праці, засоби праці (речовий фактор виробництва)[2, с. 109].

У нематеріальному виробництві особливе місце належить духовно­му виробництву: праця художника, скульптора, письменника, кіноре­жисера, фотографа тощо. Результатом їхньої праці, як і в матеріальному виробництві, є створення матеріалізованих благ — книг, картин, скуль­птур, кінострічок, фотографій. Але все ж таки духовне виробництво від­носиться до нематеріального виробництва, оскільки головним у ньому є не матеріальна частина створення речі, а її естетична цінність, глибина духовного відображення реального світу через талант людини. Продукт сфери нематріального виробництва набуває форми «товару-послуги», яка має ряд характерних ознак, що відрізняють її від продукту сфери матері­ального виробництва [2, с. 109].

Ознаки товару-послуги: 1) сутність послуги, як правило, полягає не в матеріально-речовій формі, а в корисному ефекті певної трудової діяльно­сті; 2) процесс виробництва послуги збігається з моментом її споживання в часі й просторі (послуга лікаря, вчителя, музиканта, тренера, перукаря тощо); 3) послуга, як правило, не може накопичуватись і транспортуватись.

У сучасних умовах значення сфери нематеріального виробництва і послуг значно підвищується, його зростання стає закономірністю соціаль­но-економічного розвитку всіх країн, особливо розвинутих цивілізованих держав. Сьогодні у сфері нематеріального виробництва та послуг розвину­тих країн зайнято понад 55% працездатного населення й виробляється від 60 до 75% валового національного продукту. Це свідчення високого рівня життя людей та зміни пріоритетів у задоволенні їх потреб [2, с.111-112].

Примітки

1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія: Частина 1. Загальна економічна теорія; Частина 2. Спеціальна економічна теорія / Підруч­ник. — Київ: Ніка-Центр. Ельга, 2000.- 527 c.

2. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. — К.: Знання-Прес, 2001. — С.109.

3.4.