Трансакційні витрати і економічна ефективність

В основі ринкової економіки лежать процеси здійснення трансакцій, які супроводжуються специфічними трансакційними витратами.

Ринкова трансформація передбачає налагодження системи відносин, які забезпечують здійснення трансакцій, і тому супроводжується ростом трансакційних витрат.

Дослідники, зосереджуючи увагу на впливі трансакційних витрат на поведінку агентів ринку, упускають розбіжність у величині приватних та суспільних трансакційних витрат. Тому поза їх увагою залишаються інституційні витрати, які переважно припадають на державу. Між іншим саме інституційна діяльність держави є тією ланкою, що може бути використана для вагомого скорочення трансформаційних витрат.

Економісти констатують надзвичайну важливість трансакційних витрат. Трансакційні витрати дозволяють використовувати продуктивну силу суспільно-поділеної праці й у цьому значенні є продуктивними затратами. Але не всі трансакційні витрати є затратами, що породжують додаткову продуктивну силу. В сучасних умовах долається їх ототожнення з трансакційними затратами, тобто фактичними витратами.

Відповідно до типів трансакційні витрати їх види поділяють на дві групи:

1. У першу входять: витрати непередбачених подій; витрати непередбачених дій контрагентів; витрати, пов'язані із можливим різночитанням положень контракту; витрати неузгодженості законодавства та інших нормативних актів; витрати через відсутність дійового контролю та примусу до дотримання законодавчих норм.

2. В другу групу входять: інформаційні витрати; витрати специфікації та захисту прав власності; витрати здійснення розрахунків; витрати укладання контрактів.

Як для загальної величини трансакційних витрат, так і для співвідношення в їх структурі втрат і затрат найважливішу роль відіграють так звані атрибути трансакцій, серед яких звичайно виділяють специфічність активів, частоту здійснення трансакцій, складність вимірювання результатів угоди, взаємозв'язок з іншими трансакціями.

Якщо трансакційні затрати - це безпосередні наслідки дій сторін у ході трансакцій, то трансакційні втрати являють собою побічні ефекти трансакцій, які не передбачені в угодах про трансакції і є здебільшого наслідком опортуністичної поведінки.

Домінуюча думка про неможливість перекладення тягаря трансакційних витрат на контрагентів звичайно змушує економістів заперечувати вплив трансакційних витрат на ринкову рівновагу. Це заперечення справедливо тільки для випадку, коли трансакційні витрати являються внутрішніми і не враховуються ринковими суб'єктами. Однак сучасні економісти вважають, що зовнішні трансформаційні витрати (наприклад, плата за трансакційні послуги третіх осіб), навпаки, впливають на ринкову рівновагу. Доведено, що для об'єктивно-необхідних трансформаційних витрат, наприклад, пов'язаних із звичайною процедурою оформлення договору, незалежно від того, на якого суб'єкта - покупця чи продавця будуть покладені трансформаційні витрати, результат їх існування для суспільства буде однаковим: обсяги реалізації продукту зменшаться, а ціни зростуть.

У результаті дослідження динамічних процесів установлення ринкової рівноваги виявлено, що кінцевий результат покладання трансакційних витрат як на покупця, так і на продавця також буде однаковим. При цьому оплата трансакційних витрат споживачем викликає тимчасовий антиінфляційний ефект, що має велике значення для трансформаційної економіки. Встановлено також, що виникнення трансакційних витрат само по собі є достатнім для переходу економіки з хитливої рівноваги до нерівноважного стану.

Аналіз взаємозв'язку інфляції (однієї з основних форм економічної нестабільності) і трансакційних втрат показує, що зростання трансакційних витрат є одним із немонетарних факторів інфляції, що добре вписується в теорію інфляції як багатофакторного процесу. Основою запропонованої моделі являються припущення про неповну інформованість покупців, про їх різний економічний стан та поведінку. Зазначені передумови створюють можливість розбіжності цін, що визначається в роботі як цінова диференціація, що носить на відміну від добре відомої цінової дискримінації добровільний характер. Ця особливість пов'язана з тим, що деякі покупці згодні придбати товар по першій ціні, що попалася, і нести при цьому трансакційні витрати в грошовій формі, у той час як інші покупці згодні нести альтернативні трансакційні витрати (витрати пошуку), щоб придбати товар за нижчою ціною. Диференціація цін за цієї передумови створює в економіці інфляційний потенціал.

Якщо взяти до уваги зовнішні витрати, то зв'язок трансакційних витрат із економічною ефективністю виявляється дуже просто, тому що вони безпосередньо враховуються при формуванні прибутку. Порівняння граничної корисності прибутку MU_π і альтернативної граничної корисності трансакційних витрат MUy дозволив встановити, що виробник максимізує прибуток за умови MU_π = MUt (1)

Показано, що в особливу категорію слід виділити витрати трансформації економічної системи. В умовах переходу до ринку останні виявляються у вигляді витрат ринкової трансформації.

Неоднакові завдання ринкової трансформації у різних суспільствах виявляються у відмінності рівня витрат трансформації для окремих країн з перехідними економіками. Процеси трансформації протікають по-різному, в залежності від готовності до них інституційної сфери. Сучасні наукові дослідження дозволяють зробити висновки про суттєві відмінності рівня витрат ринкової трансформації в країнах центральної та східної Європи, пов’язані з необхідністю проведення в останніх ринкової трансформації суспільства.

Ця задача робить ринкову трансформацію в країнах СЄ тривалим процесом та обумовлює необхідність аналізу витрат експлуатації трансформаційної економіки як перехідної економічної системи. Їх визначення проілюстровано за допомогою моделі, що припускає участь у виробництві одного продукту обсягом Q двох суб'єктів (груп), які виконують різні функціональні ролі та розподіляють між собою створений продукт в обсягах ^Q1 =Л ^q і ^q2 =(1 - μ) ^q (де - коефіцієнт розподілу). Відмінність ролей суб’єктів у процесі виробництва породжує відмінність їх поведінки та інтересів, що у свою чергу обумовлює залежність обсягу виробленого продукту від розподільних відносин. Характер залежності ^q(p) визначено на основі відомих закономірностей: “ефекту ухилення” у працівників в умовах оплати праці на ринковому рівні та фактора зникнення у підприємця стимулів для ефективної організації виробництва в умовах скорочення прибутку. Шляхом визначення екстремумів функцій встановлено, що максимізація обсягів продукту, що одержуються першим і другим суб'єктами, відбувається відповідно при значеннях еластичності:

Отже, інтереси суб’єктів в даній моделі знаходяться в протиріччі. Суттєва залежність величини створеного продукту від характеру його розподілу між учасниками процесу означає, що мета досягнення Парето-ефективності виробництва через індиферентність цього критерію до розподілу не може висуватися як основна для ринкової трансформації, яка спрямована на створення соціально-орієнтованої економіки.

Подібно до витрат ринкової трансформації витрати експлуатації економічної системи також можуть бути визначені за альтернативним принципом. У їх величину мають бути включені всі альтернативні витрати, наприклад, у вигляді недовиробництва продукту в порівнянні з принципово досяжною його величиною. З цією метою запропоновано доповнити критерій Парето двома додатковими критеріями суспільної ефективності виробництва. У ролі першого можна використати критерій, що є природним при аналізі ситуації з погляду всього суспільства: при однаковому ступені нерівності з двох варіантів розподілу має бути обраним той, що забезпечує для суспільства більшу величину виробленого продукту. Тобто розподіл є ефективним за першим критерієм, якщо будь-який інший розподіл при тому ж ступені нерівності не може забезпечити одержання суспільством більшого продукту.

Другий критерій також є природним з погляду суспільства: з двох способів розподілу продукту однакової величини має бути обраним той, що забезпечує більшу рівність. Тобто розподіл є ефективним за другим критерієм, якщо виробництво такої ж величини продукту не може бути забезпеченим при більшому ступені рівності.

Різниця максимально досяжної величини суспільного продукту і реального обсягу виробництва показує розраховані за альтернативним принципом витрати експлуатації трансформаційної економічної системи і у зв'язку з цією обставиною може розглядатися як оцінка її ефективності.

В Україні для підвищення ефективності ринкової трансформації необхідно:

У сформувати державну політику та розробити програму уряду,

спрямовану на скорочення трансакційних витрат;

S проводити цілеспрямовану політику скорочення трансакційних витрат шляхом удосконалення законодавства та прийняття на себе державою витрат підтримки інституційних норм і захисту прав власності;

S організувати експертизу трансакційної ефективності прийнятих державою економічних рішень, особливо при введенні податків.