Концепція соціального ринкового господарства

Теоретичні основи соціально зорієнтованої форми ринкової економіки заклали економісти двох груп у німецькому ліберально­му руслі 40—50-х років. З одного боку, ордоліберали, або предста­вники Фрайбурзької школи, на чолі з В.

Значний внесок у процес формування й реалізації концепції со­ціального ринкового господарства зробили німецький соціолог А. Рюстов (1885—1963) та В. Репке (1899—1966). Погляди ордолі- бералів і представників ліберального інтервенціонізму на роль держави мали значні розбіжності, проте саме їх покладено в основу концепції соціального ринкового господарства.

Концепція соціального ринкового господарства викладена в ро­боті А. Мюллер-Армака «Регулювання економіки й ринкове госпо­дарство» (1947). Автор визначив, що «соціальне ринкове господар­ство — це соціально-економічний устрій», за якого «цілеспря­мовано організована економіка вільного ринку, що зберігається внаслідок регульованої системи конкуренції, надає більш надійну гарантію соціального прогресу — особливо тому, що соціальний прогрес на основі вільної системи, завдяки свідомій розробці захо­дів, що відповідають принципам вільного ринку, та перерозподілу доходів через державний бюджет, коли розвиток конкуренції фор­мує економічну базу для соціальних заходів, може бути організова­ним більш ефективно» [3].

Серед основних умов створення соціальної ринкової економіки автор визначав:

• створення центральних адміністративно-правових органів, які під власну відповідальність забезпечують здійснення економічної та фінансової політики;

• здійснення податкової реформи шляхом зниження податково­го навантаження до рівня, що стимулює особисту економічну заці­кавленість у розширенні виробництва;

• реформування фінансової системи шляхом радикального зни­ження витрат і забезпечення бюджетної рівноваги для запобігання заборгованості;

• здійснення антимонопольно! політики для усунення можли­вих зловживань влади в економіці;

• заміну тотально регульованої економіки соціальною ринко­вою економікою.

А. Мюллер-Армак розглядав соціальне ринкове господарство як таке, що визначає основу економічної та соціальної політики. Сут-

ність соціального ринкового господарства він вбачав у тому, щоб на противагу політиці економічного контролю, яка гальмує вільну ініціативу, з одного боку, та неконтрольованому ринковому механі­змові, з іншого, запропонувати «соціальне рішення», що охоплює інші завдання.

Практична модель соціального ринкового господарства (соціа­льно орієнтованої ринкової економіки) знайшла відображення в реформах західнонімецької економіки кінця сорокових — початку п’ятдесятих років минулого сторіччя.

2.7.