8.3. Види небанківського кредитування підприємств

Основними видами небанківського кредитування підприємств є комерційне та лізингове кредитування.

Комерційний кредит — це короткостроковий кредит, що надається продавцем (виробником) продукції покупцеві у формі відтермінування оплати за продані товари, виконані роботи чи надані послуги.

На практиці застосовують три види комерційного кредиту

1) кредит із фіксованим терміном погашення;

2) кредит, погашення якого здійснюють після фактичної реалізації товарів, отриманих позичальником від їх власника. Такий кредит здебільшого супроводжує комісійний продаж товарів (консигнацію), за якого їх власник (консигнант) передає комісіонерові (консигнаторові) товар для продажу зі складу комісіонера. При цьому право власності на товар, що надійшов на склад посередника, залишається за консигнантом. Його коштом здійснюється зберігання товарів на складі та їх передпродажна підготовка. Розрахунки з консигнантом проводять лише після реалізації поставленого товару. Якщо товари не продано, консигнатор має право повернути їх власникові;

3) кредит за відкритим рахунком - кредит, заборгованість за яким не оформляють борговими зобов'язаннями (векселями), а зараховують на відкритий рахунок. Порядок погашення заборгованості узгоджується кредитором та позичальником і, як правило, передбачає періодичні платежі боржника кредиторові (раз на місяць, квартал тощо). Такий кредит передбачає довіру кредитора до позичальника, оскільки повернення кредиту практично не гарантоване.

Види комерційного кредитування підприємств

1. Кредит із фіксованим терміном погашення

2. Кредит, який погашають після реалізації товарів

3. Кредит за відкритим рахунком

Основними перевагами комерційного кредитування є: оперативність надання кредиту; технічна нескладність оформлення угоди; нижча, порівняно з банківським, вартість кредиту; сприяння розвиткові кредитного ринку. Водночас така форма кредитування обмежена в обсягах і термінах надання та пов'язана зі значними ризиками для кредитора.

Лізинговий кредит - це відносини, які виникають між лізингодавцем (кредитором), лізингоотримувачем (позичальником) та іншими суб'єктами господарювання у випадку лізингу (оренди) майна.

Лізинг — це довгострокова оренда машин, обладнання, споруд виробничого -ризначення. Згідно з чинним законодавством, лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи фінансових ресурсів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений термін лізингоодержувачеві майна, що є його власністю (або набувається ним у власність за дорученням і погодженням із лізингоодержувачем у відповідного продавця) за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Здійснюючи лізингові операції, орендодавець купує машини, обладнання, транспортні засоби, виробничі споруди, ЕОМ, інші основні засоби і передає їх за угодою орендареві для використання з виробничою метою, зберігаючи при цьому право власності на них до кінця угоди.

Лізинг є специфічною формою фінансування капітальних інвестицій, альтернативною традиційному банківському кредитуванню чи використанню для придбання основних засобів власних фінансових ресурсів. Він дає змогу підприємствам та організаціям отримати необхідні виробничі засоби без значних одноразових витрат, а також уникнути втрат, пов'язаних із моральним старінням засобів виробництва.

У лізингових операціях звичайно беруть участь три сторони: виробник (постачальник) машин і обладнання, організація, що фінансує лізингову угоду (орендодавець), і організація, яка використовує орендоване майно у своїх інтересах (орендар). Організаціями, що фінансують лізингові операції, виступають спеці­альні лізингові компанії або комерційні банки.

У межах довготермінової оренди розрізняють дві основні форми лізингових операцій - фінансовий і оперативний лізинг.

Фінансовий лізинг полягає в тому, що за час дії лізингової угоди орендар виплачує орендодавцеві всю суму амортизації орендованого майна. Після закінчення такої угоди орендар може повернути об'єкт оренди орендодавцю, викупити його за залишковою вартістю або укласти нову угоду на оренду. Об'єктами фінансового лізингу є переважно виробничі будівлі та споруди.

Оперативний лізинг є таким видом орендних операцій, за якого лізингова угода укладається на термін, менший, ніж період амортизації орендованого майна (здебільшого на 2—5 років). Як і за фінансового лізингу, після закінчення угоди вона може бути поновлена на нових умовах. В іншому випадку майно повертається власникові або викуповується орендарем за договірною ціною.

Згідно з чинним законодавством України, лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

— об'єкт лізингу передають на термін, протягом якого амортизується не менше, ніж 75 % його первісної вартості, а орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність в період чинності лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, зазначеною у такому лізинговому договорі;

— сума лізингових (орендних) платежів від початку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;

— якщо у лізинг передають об'єкт, що належав до основних фондів лізингодавця протягом терміну перших 50 % амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має бути не меншою за 90 % звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, визначеної на момент укладання лізингового договору та збільшеної на суму відсотків, розрахованих за об­ліковою ставкою Національного банку України на початок чинності лізингового договору;

— майно, яке передають у фінансовий лізинг, є виготовленим на замовлення лізингоодержувача (орендаря) і після закінчення чинності лізингового договору не може бути використа­ним іншими особами, крім лізингоодержувача (орендаря), ви­ходячи з технологічних та якісних характеристик цього майна.

Це ж законодавство оперативний лізинг визначає як господарську операцію фізичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передавання орендареві майна (основних засобів), придбаного чи виготовленого орендодавцем, на інших умовах, ніж передбачено фінансовим лізингом.

Класифікацію лізингових операцій наведено в табл. 8.1.

Лізингодавцями можуть бути виробники об'єктів лізингу, лізингові компанії, банки, державні та місцеві органи.

За користування лізинговим кредитом сплачується лізинговий платіж, який включає суму амортизації об'єкта лізингу за період лізингової угоди, відсоток за лізинговий кредит, лізингову маржу, відшкодування страхових платежів тощо.

Таблиця 8.1. Класифікація лізингових операцій

Для отримання лізингового кредиту укладають лізингову Угоду, складають акт приймання-передачі об'єкта лізингу в експлуатацію, а в окремих випадках - договір на технічне обслуговування майна.

Майбутній лізингоодержувач складає заявку, в якій зазначає об'єкт лізингу, його технічні характеристики, назву постачальника (виробника), термін лізингу, його вид, дані про господарсько-фінансовий стан лізингоодержувача тощо та надає її лізингодавцю. Після одержання заявки та інших необхідних документів лізингодавець перевіряє їх і всебічно аналі­зує лізинговий проект, одночасно з'ясовуючи кредитоспроможність потенційного лізингоодержувача. Прийнявши позитивне рішення про участь у лізинговому договорі, а також про кредитоспроможність потенційного лізингоодержувача, лізингодавець сповіщає про це останнього і скеровує постачальникові замовлення-наряд та інші документи, що визначають умови виконання лізингової угоди. Лізингодавець і лізингоодержувач укладають між собою договір лізингу. Якщо джерелом фінансування лізингової угоди є кредит, лізингодавець одержує його в банку. Між постачальником і лізингодавцем укладається договір купівлі-продажу об'єкта лізингу, який, зокрема, регулює їхні відносини в процесі виготовлення, доставляння й оплати об'єкта лізингу. Постачальник відвантажує об'єкт лізингу лізингоодержувачу, який бере на себе обов'язки його прийняти. Постачальник, як правило, здійснює монтаж і введення в експлуатацію об'єкта лізингу. Після закінчення цих робіт складають акт прийняття в експлуатацію об'єкта лізингу, який підписують усі сторони лізингової угоди. Підписання акта дає право постачальникові на одержання грошових коштів від лізингодавця. Лізингова угода підлягає страхуванню за домовленістю сторін відповідно до чинного законодавства. Право лізингоодержувача на ремонт і технічне обслуговування об'єкта лізингу визначається договором лізингу або окремим договором, укладеним з продавцем. Лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі. Після закінчення терміну чинності договору об'єкт лізингу повертають лізингодавцю, якщо інше не передбачено договором лізингу. Періодично лізингодавець здійснює погашення кредиту та виплату відсотків банкові.