8.2. Банківське кредитування підприємств

Банківський кредит — це основна форма кредиту, за якої банк надає клієнтові у тимчасове використання частину власного або залученого капіталу на умовах повернення зі сплатою банківських відсотків.

Банківські кредити класифікують за такими ознаками :

— за цільовим призначенням - кредити для поповнення основного капіталу та кредити для поповнення оборотного капіталу підприємства. Забороняється надання банківських кредитів для покриття збитків, сплати податків у бюджет і поза­бюджетні фонди, для збільшення статутного капіталу підприємством за наявності в них протермінованої заборгованості, підприємствам-банкрутам тощо;

— за валютою - кредити у національній валюті та кредити в іноземній валюті;

— за терміном погашення - онкольні (погашається на першу вимогу банку) та строкові: короткострокові (до одного року); середньострокові (від одного до трьох років); довгострокові (понад три роки);

— за відсотковою ставкою: кредити з плаваючою відсотковою ставкою, яку впродовж кредитної угоди можуть періодично переглядати, та кредити з фіксованою відсотковою ставкою;

— за забезпеченням.: забезпечені (гарантовані нерухомістю, цінними паперами, товарно-матеріальними цінностями, нематеріальними активами, поручительством тощо); бланкові - незабезпечені кредити, які надають переважно фінансово стійким підприємствам;

— за порядком надання: прямі кредити, за яких кредитування підприємства здійснює один банк-кредитор; консорціумні кредити, за яких кредитування підприємства (або групи підприємств) здійснює група кредиторів на чолі з головним банком (банківським консорціумом); позики участі, за яких банки передають (уступають) частину позики іншим кредиторам (навіть без відома підприємства-позичальника);

— за характером погашення: кредити, які погашають одноразовим внеском; дисконтні кредити - погашають на виплату (поступово, частинами);

— за методом стягнення банківського відсотка: відсоток сплачують під час надання кредиту; відсоток сплачують рівними частинами впродовж терміну кредиту; відсоток сплачують у момент повернення кредиту;

— за видами обслуговування: строковий кредит; кредитна лінія; контокорентний кредит (овердрафт); кредит під урахування векселів; кредитно-гарантійні послуги (акцептний кредит, авальний кредит); послуги кредитного характеру (факторинг).

Строковий кредит - це кредит, який надають на певний термін у повній сумі відразу ж після укладення кредитної угоди. Погашають такий кредит періодичними внесками або одноразово після закінчення терміну надання кредиту.

Кредитна лінія - це оформлена договором згода банку надати позичальникові кредит протягом певного часу (як правило, одного року) в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми (ліміту кредиту). Вигідність кредитної лінії полягає в тому, що клієнт має доступ до значних кредитних ресурсів, але відсоток сплачує лише за фактично позичену суму. Поки діє кредитна лінія, позичальник може в будь-який момент отримати позику без додаткового оформлення та спеціальних переговорів з банком. Для відкриття кредитної лінії банк може висунути певні умови, наприклад, вимагати обов'язковий депозитний залишок на рахунку клієнта.

Контокорентний кредит (овердрафт) — це вид банківського кредиту в національній або іноземній валюті, що надається надійному клієнтові понад залишок його коштів на поточному рахунку в банку. Сума і термін контокорентного кредиту визначаються господарськими потребами підприємства, але у межах ліміту, визначеного кредитним договором. З оформленням контокорентного кредиту обороти на поточному рахунку клієнта сальдують, а у випадку появи на рахунку від'ємного (дебетового) сальдо, що має назву овердрафт, клієнтові оформляють позику. Контокорентний кредит надають на підставі попередньо укладеного на певний термін договору за контокорентом (як бланковий, так і під забезпечення). Відсотки за користування контокорентним рахунком є найвищими в банківській практиці, однак їх нараховують лише за фактичні дні користування кредитом.

Кредит під урахування векселів (обліковий кредит) - це короткостроковий кредит (терміном до 90 днів), який банківська установа надає пред'явникові векселів, обліковуючи (скуповуючи) їх до настання терміну оплати зобов'язань за ними і сплачуючи пред'явникові векселів їх номінальну вартість за вирахуванням суми дисконту.

Дисконт - це сума знижки (відсотка), яку утримують банки при здійсненні операцій з урахування (обліку) векселів. Величина дисконту (Д) прямо пропорційна числу днів, що залишаються від дня врахування (обліку) векселів до терміну оплати за ними (Т), номіналові векселя (Не) та розмірові банківської відсоткової ставки (Со). Суму дисконту векселів обчислюють за формулою:

Д = (T х Нв х Со) / 360 х 100 (8.2)

Для отримання облікового кредиту підприємство подає в банк заяву на дисконтування векселів, на підставі якої укладають договір між банком і підприємством - власником векселя та робить іменний індосамент векселя на користь банку.

Основними перевагами такої форми кредитування є: підвищення ліквідності підприємства, прискорення оборотності його обігових коштів, відсутність потреби в додаткових гарантіях для отримання кредиту в зв'язку з існуванням солідарної відпо­відальності за векселем.

Акцептний кредит - це один із видів короткострокових кредитів комерційних банків, пов'язаний із вексельним обігом. На відміну від облікового кредиту, що надається векселетримачеві (одержувачеві коштів за векселем), акцептний кредит надається векселедавцеві (платникові за векселем) і є гарантійною послугою. Зазвичай, кредитну угоду оформляють із використанням переказного векселя, в якому одержувач коштів указує платника, який повинен акцептувати вексель (дати згоду здійснити платіж). Підприємство-векселедавець (платник) виставляє вексель на банк, який при цьому стає трасатом. Банк акцептує вексель за умови, що до настання терміну платежу за векселем підприємство-векселедавець внесе до банку суму, потрібну для його погашення. Для підприємств акцептний кредит є дешевим, оскільки за нього треба сплачувати лише комісійні (за акцепт векселя).

Авальний кредит - це кредит, призначений для сплати банком за зобов'язаннями клієнта в тому випадку, коли сам клієнт не зможе цього зробити. Авальний кредит здійснюється у формі авалю векселя. Банківська гарантія має компенсувати ризик господарської діяльності ділових партнерів клієнта.

Принципова відмінність між авальним і акцептним кредитами полягає у характері відповідальності банку. При авальному кредиті - це додаткова відповідальність, при акцептному - це первинна відповідальність (банк і боржник несуть солідарну відповідальність за кредитом).

Часто застосовують кредит під заставу векселів. У цьому випадку банк депонує векселі за певний відсоток (60—90 %) від їх номіналу як заставу платежу. При погашенні боргу векселі повертають заставодавцеві.

До банківських послуг кредитного характеру належить факторинг. Факторинг - це система фінансування, за умовами якої банк (чи фактор-фірма) скуповує права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов'язаннями, придбаними у різних осіб. Здебільшого банк купує дебіторські рахунки (рахунки-фактури) на поставлені товари чи надані послуги. Факторингова угода передбачає, що підприємство-постачальник поступається банкові-посереднику правом отримання платежів від платників за поставлені товари чи надані послуги. Банк-посередник у день подання на інкасо платіжних вимог оплачує їх постачальникові і сам завершує розрахунки з покупцями. Отже, надходження виторгу від реалізації продукції (за виконані роботи чи надані послуги) не залежить від платоспроможності платників, терміну оборотності коштів у розрахунках та інших чинників. Банк може оплатити постачальникові і платіжні вимоги, відправлені в банки платників раніше й акцептовані платниками, але не оплачені через брак коштів на їх рахунках.

Клієнт (постачальник), продавши дебіторський борг, отримує від банку кошти в розмірі 80—90 % від суми боргу. Решту 10—20 % від суми боргу банк тимчасово стягує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає клієнтові решту суми (мінус комісійні та відсотки за факторинговий кредит). Факторингова операція дає змогу підприємству-продавцеві в короткі терміни рефінансувати дебіторську заборгованість. Плата за здійснення факторингової операції включає суму відсотків за користування факторинговим кредитом та комісійну винагороду.

Виділяють такі види факторингових операцій :

1) за місцезнаходженням суб'єктів факторингової операції:

— внутрішній факторинг, за якого постачальник, покупець і банк перебувають в одній країні;

— зовнішній факторинг, за якого суб'єкти факторингової операції перебувають у різних державах;

2) за рівнем охоплення факторингом розрахунків за реалізовану продукцію:

— оплата всієї реалізованої продукції;

— оплата частини реалізованої продукції;

3) за способом повідомлення дебіторів підприємства:

— конвенційний (відкритий) факторинг, за якого підприємство-постачальник повідомляє підприємство-покупця про те, що право на одержання оплати переуступлено банкові або факторинговій компанії;

— конфіденційний (закритий) факторинг, за якого контрагентів постачальника не повідомляють про переуступку прав на одержання оплати банкові чи факторинговій компанії;

4) за формою взаємовідносин підприємства і банку:

— факторинг із правом регресу, який дає змогу банкові (факторинговій компанії) повернути постачальникові розрахункові документи, від оплати яких відмовився покупець;

— факторинг без права регресу, за якого банк (факторингова компанія) бере на себе всі ризики щодо платежу;

5) за повнотою надання послуг:

— повний факторинг, який передбачає факторингове кредитування, а також бухгалтерське, інформаційне, рекламне, збутове та юридичне обслуговування клієнта;

— частковий факторинг, за якого здійснюють тільки кредитне факторингове обслуговування;

6) за порядком оплати розрахункових документів постачальника:

—факторинг із попередньою оплатою, за якого оплату розрахункових документів постачальника здійснюють негайно після подання їх у банк (у факторингову компанію);

—факторинг без попередньої оплати, за якого банк (факторингова компанія) зобов'язаний оплатити розрахункові документи в день їх оплати боржником.

Перевагами факторингової форми кредитування є: більша гарантія стягнення дебіторської заборгованості покупця; підвищення оборотності обігових коштів у продавця; забезпечення його платоспроможності. Недоліком факторингового кредитування є його вища, порівняно зі звичайним кредитом, вартість.

Процедура отримання банківського кредиту складається з таких основних етапів:

— попередні переговори щодо можливості укладення кредитної угоди;

—подання в банк заявки та інших документів на отримання кредиту (клопотання, копію засновницьких документів; бізнес-план проекту або техніко-економічне обґрунтування; баланси та звіти про фінансові результати підприємства за три останні роки діяльності; перелік та розрахунок вартості майна, що передається в заставу; копії контрактів, які підтверджують, що виторг від них забезпечує окупність проекту; розшифрування дебіторської і кредиторської заборгованості тощо);

—оцінка банком кредитоспроможності позичальника та ефективності комерційної угоди;

—згода банку на надання кредиту і підписання кредитного договору між підприємством і банком;

— надання кредиту та контроль банку за виконанням підприємством умов кредитування.

Перед укладенням кредитного договору банк здійснює оцінку кредитоспроможності підприємства, тобто наявності передумов для отримання підприємством кредиту та спроможності повернути його в повному обсязі та в установлений термін.

Кредитоспроможність підприємства оцінюють за трьома групами показників:

1) за значенням фінансових коефіцієнтів (коефіцієнти заборгованості, платоспроможності, ліквідності, фінансової стійкості, оборотності активів, прибутковості тощо);

2) за показниками руху грошових коштів від основної операційної, фінансової та інвестиційної діяльності;

3) за показниками оцінки ділового середовища підприємства (форма власності, вид діяльності, ринки збуту, ділові партнери, виробничі потужності, керівництво та організація тощо).

Основним документом, який регулює кредитні відносини між підприємством і банком, є кредитний договір.

Кредитний договір - це юридичний документ, що визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом із приводу одержання останнім банківського кредиту.

Кредитний договір повинен містити такі основні складові:

— преамбулу, в якій зазначають найменування сторін та їх організаційно-правову форму;

— предмет і суму договору (уточнюється мета кредиту, його сума, термін надання позики, величина річних відсотків; вказується номер і дата договору);

— умови забезпечення кредиту (договір застави, договір поруки (гарантія), договір-поручительство, цінні папери або інші документи; зазначається, що кредит, наданий банком, забезпечується всім належним позичальникові майном і коштами тощо);

— порядок надання і погашення позики (розкривається конкретний механізм видачі та погашення позики із зазначенням терміну);

— зобов'язання банку і позичальника (банк зобов'язується відкрити позичальникові певний (вказується номер) позиковий рахунок для видачі кредиту; позичальник зобов'язується використати кредит з певною метою та забезпечити повернення одержаного кредиту і сплату нарахованих відсотків зі свого поточного рахунку в установлені терміни відповідно до строкових зобов'язань);

— права банку і позичальника (банк має право при недотриманні позичальником умов договору розірвати його і достроково стягнути кредит зі сплатою штрафу, вказується розмір штрафу у відсотках до суми позики; позичальник має право достроково розірвати договір, повністю повернувши одержаний кредит, включно з відсотками за його користування, попередньо повідомивши про це банк);

— санкції у випадку невиконання умов договору (порядок розгляду спірних питань, які вирішуються згідно з чинним законодавством);

— особливі умови, наприклад, порядок внесення змін у договір — зміни в договорі оформляються додатковою угодою сторін;

— термін дії договору, що встановлюється з дня надання кредиту і до повного погашення позики та відсотків за нею;

— юридичні адреси та реквізити сторін, підписи сторін.